Для чого Україні потрібні суди у справах ветеранів
Для України концепція окремої процедури розгляду справ стосовно ветеранів є новою, та її можна реалізувати, спираючись на успішний досвід США. Головна мета таких програм у США – не покарати захисника вітчизни, що вчинив кримінальне правопорушення через вплив на ветерана травматичного досвіду війни, а підтримати його й запобігти вчиненню нових злочинів надалі.
З початком повномасштабної війни суспільство постає перед проблемою адаптації ветеранів до звичного життя. Як свідчить американський досвід, після повернення військових додому нещодавні захисники й герої можуть стати суб'єктами вчинення кримінальних правопорушень.
Держава у вигляді судової системи повинна враховувати бойовий досвід людей, які виконали свій обов’язок щодо захисту Батьківщини. Наслідки такого травмуючого досвіду війни якраз і можуть бути причиною вчинення правопорушення.
У відповідь на такі виклики у США були розроблені й реалізовані спеціальні програми на базі судів у справах ветеранів (ССВ). Ці судові програми спрямовані на вирішення проблем ветеранів (як правових, так і соціальних), що постали перед системою кримінального правосуддя.
Суди у справах ветеранів через розгляд справ відіграють ключову роль у вирішенні вказаних проблем і реабілітації ветерана. Проте в Україні, для реалізації даної концепції не обовязково створювати окремі інституції. Система таких судових програм є доповненням до традиційних кримінальних судів: вона зосереджена на наданні лікування, реабілітації та підтримки ветеранів, які мають проблеми із психічним здоров’ям, зловживанням психоактивними речовинами чи інші проблеми зі здоров'ям.
ССВ – це узагальнений, заснований на судовій практиці, міжвідомчий підхід для надання допомоги колишнім військовослужбовцям, які скоїли злочин в результаті психосоціальних проблем, пов’язаних із участю у війні або внаслідок неї. Основними проблемами є психологічні захворювання (ПТСР, наслідки черепно-мозкових травм тощо) і як результат – алко-/наркозалежність.
Впровадження в Україні концепції ССВ виглядає можливим, але необхідно звернути увагу на низку важливих аспектів американських програм, які зазначено нижче.
1. Потреба ранньої ідентифікації ветерана та його проблем і життєвих труднощів
Згідно з американським досвідом, вчасна ідентифікація й надання необхідної допомоги значно покращують результати судових програм для ветеранів. Так, при розгляді справи з'являється можливість врахувати статус ветерана, його проблеми зі здоров'ям та скрутні обставини, щоб спрямувати його на реабілітацію і запобігти скоєнню повторного злочину. Якщо діагноз щодо психологічних проблем чи залежностей зафіксований до вчинення правопорушення - ветеран, на підставі аналізу цих даних, може розглядатися як потенійний учасник програми.
У США ССВ спрямовані на раннє виявлення ветеранів, що мають психологічні проблеми через виконання військового обов'язку та/або залежність від психоактивних речовин і потребують особливої уваги з боку ветеранських та соціальних служб. Зазвичай, ці служби тісно співпрацюють зі структурою ССВ безпосередньо або через представників Міністерства у справах ветеранів США. Таку практику доречно запровадити і в нашій країні. Система ідентификації ветеранів, їх соціальних труднощів та проблем зі здоров’ям є важливим елементом для реалізації концепції ССВ.
Вона допоможе швидко ідентифікувати ветерана та врахувати його ситуацію, якщо той потрапляє до системи кримінального правосуддя.
2. Питання щодо формування та забезпечення додаткових учасників судового процесу – менторів (наставників)
У системі ССВ США діють спеціальні категорії учасників, що працюють із кожним ветераном та його життєвою ситуацією. Одним зі значущих компонентів програми є наставництво (менторство), яке стало складовою ССВ з моменту їх створення.
Переважно наставниками стають ветерани, які мали подібний досвід проходження програми або ж аналогічні психологічні проблеми, спричинені участю у війні. Учасники програми комфортніше почуваються й відвертіше розмовляють з ветеранами, ніж зі сторонніми людьми.
Наставник спілкується з ветераном, підтримує його, допомагає комунікувати із соціальними службами та іншими членами команди суду. А також допомагає зрозуміти вимоги програми, виконувати їх та забезпечує своєчасну явку на консультацію та правильне заповнення документів.
Створення та впровадження спеціальних категорій учасників процесу, зокрема менторів, вимагає комплексного підходу. Необхідно адаптувати американський досвід до українських реалій, визначити оптимальні ролі та функції всіх учасників процесу.
Інший аспект – наявність необхідного фінансування та ресурсів. Деякі з програм ССВ у США працюють завдяки волонтерам-менторам. Ветерани, які вже успішно завершили програму або мали аналогічні проблеми, за власним бажанням, після проходження перевірки можуть стати менторами для нових учасників. Такий підхід дає змогу подолати фінансові обмеження й застосовувати власний досвід ветеранів для підтримки інших.
3. Визнання ветераном вини для участі у програмі ССВ
З огляду на американську практику, визнання вини впливає на мотивацію та участь ветеранів у спеціалізованих програмах. Так система бачить ступінь їхньої відповідальності й готовності до змін.
Обов’язкове визнання вини в деяких судових програмах ССВ США визначається як крок до відновлення й реабілітації, а не як спосіб покарання.
На етапі передачі справи до суду, ветерану пропонується участь в програмі ССВ. Якщо ветеран підпадає під умови, погоджується на участь, визнає вину – він стає учасником програми. Якщо не погоджується, заперечує свою вину – він залишається в суді загальної юрисдикції.
Це питання є комплексним і потребує особливого підходу під час реалізації програми в Україні.
До суспільства потрібно донести необхідність обов’язкового визнання вини ветераном в разі залучення до програми та пояснити причини й цілі такої необхідності. Але є й інший бік медалі: ветеран може не визнавати вини, та й взагалі наявності проблем саме через ПТСР. Тож цей аспект вимагає додаткового аналізу та роз'яснення.
4. Звільнення від відповідальності після успішного проходження програми
Концепція Судів у справах ветеранів базується на розумінні, що ветеран, який виконує вимоги програми й успішно її завершує шляхом реабілітації, отримує другий шанс і звільняється від відповідальності.
Такий підхід потребує ретельного вивчення, які категорії злочинів підпадають під дію програми. У програмах ССВ різних штатів щодо цього є відмінності. Необхідно визначитись, який підхід можна застосувати в Україні, знайти рішення саме для наших умов.
Важливим є уникнення сакралізації статусу ветерана – суспільство повинно розуміти обмежену категорію можливих учасників програми. Статус ветерана не дає права на автоматичну участь у програмі, адже вона не має на меті реабілітувати всіх ветеранів.
Таку можливість отримують лише ветерани з доведеними психічними захворюваннями та/або залежностями, спричиненими участю у війні. Крім того, умови проходження програми досить суворі й регламентовані, всі порушення враховуються, тому ветеран може бути виключеним з програми.
5. Фінансове забезпечення програми й питання створення окремих інституцій
Питання фінансування програм ССВ є вирішальним щодо їхньої ефективності. Американська система вказує на необхідність чіткої регуляторної політики та стабільного грошового забезпечення для сталої роботи таких судових програм.
Фінансування програм ССВ у США здійснюється з різних джерел, зокрема й федеральними грантами. Проте, більшість фінансуються на рівні штатів – як з їхнього бюджету, так і за допомогою приватних донорів або, наприклад, ветеранських організацій.
Звичайно, питання фінансування є актуальним і для України. Окрім централізованого фінансування з бюджету, у нас можливе забезпечення програми з грантових або інших джерел.
Дискусійним для нашої країни також є питання щодо можливості створення окремих спеціалізованих судів. Проблема фінансування додаткових інституцій очевидна. Як можливий варіант – законодавче закріплення окремої процедури розгляду справ стосовно ветеранів без створення окремої інституції. Наприклад, вже наявні судді можуть за графіком розглядати справи ветеранів на базі судів, що вже існують.
Звісно, наведені не всі аспекти й питання, що постануть в разі впровадження концепції ССВ в Україні.
Ми повинні донести громадськості: вже зараз надважливо розробити стратегії підтримки й реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Тож аналіз успішного досвіду, інформаційна підтримка та активна співпраця з усіма органами та інституціями є ключем до успіху.
Ми з колегами надалі працюватимемо над дослідженням та реалізацією вказаної концепції в межах проєкту "Аналіз можливостей впровадження в Україні судів у справах ветеранів" за підтримки "Програми "Справедливість для всіх", яка фінансується Агентством США з міжнародного рoзвитку (USAID) та повідомлятимемо про напрацювання.
Владислав Шинкаренко, координатор проєкту, експерт з юридичних питань ГО "Юридична сотня"
