П'ять запитань про "поправки Лозового": в чому суть проблеми?

Найближчим часом Верховна Рада може прийняти зміни, що стосуються так званих "поправок Лозового". Ми вирішили розібратися детальніше, в чому суть проблеми цих норм закону і як саме варто їх змінювати.

У 2017 році екснардеп від "Радикальної партії" Андрій Лозовой напевно не очікував, наскільки стане "популярним" вже зовсім скоро. Тоді він запропонував низку змін в Кримінальний процесуальний кодекс (КПК), що, на його думку, мало надати підозрюваним повноцінний захист їхніх прав та інтересів. Але вже тоді геть не всі підтримували цю думку нардепа.  

Проте поправки в КПК тодішня Рада таки прийняла. І от майже через 5 років після внесення цих змін, які так охрестили "поправками Лозового", відновилася публічна дискусія щодо їхньої доцільності. Ще в момент прийняття цього оновлення КПК України експерти застерігали народних обранців від негативних наслідків таких змін. І на сьогодні ми ледь не щомісяця пожинаємо плоди того, що парламентарі не дослухалися до таких застережень.

Проте і щодо ефекту від скасування цих "поправок" нині теж думки розділилися. На необхідність їхнього скасування наголосили посли G7, але, здається, правоохоронний комітет своєрідно сприйняв ці рекомендації. 

Що називають "поправками Лозового"?

Як ми уже говорили раніше, цим словосполученням визначають комплекс змін до КПК України, який набрав чинності 16 березня 2018 року. Ці зміни стосувалися широкого кола процесуальних дій – призначення експертиз через ухвали слідчого судді, порядку проведення обшуків, встановлення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру, а також порядку їхнього продовження.

Однак у публічній дискусії зараз "поправки Лозового" вживаються саме на позначення змін до КПК України щодо встановлення строків досудового розслідування. Тобто ідеться про відрізок часу між реєстрацією кримінального провадження в ЄРДР до повідомлення особі про підозру, а також від такого повідомлення і до направлення обвинувального акту в суд чи закриття кримінального провадження.

Ці зміни також визначали спеціальний порядок продовження таких строків. Так, продовжувати строки досудового розслідування може або слідчий суддя за клопотанням сторони обвинувачення (це він може робити до повідомлення про підозру, причому неодноразово), або керівник органу прокуратури (після повідомлення про підозру, щонайдовше до 3 місяців), або слідчий суддя (після повідомлення про підозру, щонайдовше до 12 місяців).

Крім цього, судді отримали повноваження закривати кримінальні провадження, якщо строки досудового розслідування сплили. Але це не можна робити, якщо ідеться про повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я.

Отже, коли йдеться про "поправки Лозового" в публічній площині, найчастіше говорять саме про строки досудового розслідування та надання повноважень суддям закривати справи, у яких ці строки закінчилися. 

"Поправки Лозового" хороші чи погані?

Означені вище зміни до КПК України не погані самі собою – проблеми виникають вже на рівні їх застосування. Дійсно, не зовсім виправдано, що слідчий суддя повинен продовжувати строки досудового розслідування до повідомлення про підозру. Адже права, за якими повинен здійснюватися судовий контроль, ще відсутні, бо ж і підозрюваних немає. 

Основна проблема  "поправок Лозового" виникла через роз’яснення з боку законодавця щодо регулювання цього процесу. Власне, нардепи ніби й описали, як саме варто продовжувати строки досудового розслідування у старих та нових кримінальних провадженнях, однак зробили це вкрай невдало. 

Річ у тім, що у своєму роз’ясненні парламентарі використали слова та терміни, які не мають однозначного розуміння у лексиці кримінального процесуального закону. А оскільки правоохоронці можуть обʼєднувати та виділяти кримінальні провадження, то незрозумілим залишається порядок продовження строку досудового розслідування в обʼєднаних кримінальних провадженнях, коли перша з об’єднаних справ могла початися задовго до прийняття "поправок Лозового".

Ситуацію ще погіршила непослідовна та непередбачувана практика застосування цих змін Верховним Судом. Одні судді вважали, що новий порядок продовження строків досудового розслідування не поширюється на "старі" кримінальні провадження, а інші –  що поширюється. А обʼєднана палата ККС ВС взагалі сформулювала позицію, що в обʼєднаних кримінальних провадженнях, тобто в тих, де відомості вносилися як до, так і після набрання чинності "поправками Лозового", строк досудового розслідування повинен був би продовжуватися по-новому. І це попри спеціальну вказівку в законі! 

Через такі ось невизначеності та різні підходи й виникають проблеми з оцінкою того, чи правильно продовжили строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, а відтак чи він не закінчився взагалі. І, ясна річ, говорити про повноцінний захист прав та інтересів підозрюваних у таких ситуаціях уже теж не доводиться.

Читайте також: Через терни кримінального процесу: які маніпуляції вигадують нардепи, щоб не скасовувати "правки Лозового"

Які справи вже постраждали від "поправок Лозового"?

Тільки цього року через сплив строків досудового розслідування вже були закриті деякі гучні справи – це і справа "Роттердам+", і справа Альперіна. І вже найближчим часом така ж доля може спіткати провадження щодо заволодіння 9,2 млрд грн Приватбанку.

Через те, що відомості в ЄРДР вносилися до набрання чинності "поправками Лозового", сторона обвинувачення у цих кримінальних провадженнях не вважала за доцільне звертатися до слідчих суддів з клопотаннями про продовження строків досудового розслідування. 

І їхня позиція була обґрунтована. Адже в законі, який запроваджував "поправки Лозового", написано, що "зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін". 

Тому видаються досить дивними закиди тих фахівців, які стверджують, що сторона обвинувачення "лінувалася" чи помилково не продовжувала строки у таких кримінальних провадженнях через слідчого суддю. 

Чи є щось хороше в "поправках Лозового"? Що точно не варто змінювати?

Найімовірніше, запровадження строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру мало метою позбавити правоохоронців можливості "кошмарити" бізнес у фактових кримінальних провадженнях. Адже до прийняття та ж Нацполіція мала можливість проводити обшуки, вилучати та арештовувати майно, і при цьому роками нікому не повідомляти про підозру.

Це приклад того, як із  проблемою тиску на бізнес борються неналежними засобами. І оскільки тепер, як і раніше, обшуки санкціонують слідчі судді, вони ж і вирішують питання арешту чи розглядають скарги на неповернення тимчасово вилученого майна. Тобто засоби судового контролю за дотриманням прав особи є.

Більше того, навіть з обмеженням строків досудового розслідування до повідомлення про підозру тиск на бізнес з боку правоохоронців продовжується. 

Однозначно позитивним є судовий контроль за продовженням строків досудового розслідування після повідомлення особи про підозру. Це цілком доречні норми, адже в таких справах є підозрювані, і слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням їхніх прав.

Повернення до попередньої моделі, коли строки продовжував керівник органу прокуратури, може негативно вплинути на гарантування прав людини, бо той же прокурор надалі може представляти сторону обвинувачення в суді, що вже створює певний дисбаланс. Про це ми більше говорили в юридичному аналізі проєкту закону №10100 – саме цей документ, на думку нардепів, і має виправити всі проблеми з "поправками Лозового".

Читайте також: Як за допомогою "правок Лозового" олігарха Коломойського рятують від антикорупційних органів

Що ж треба змінити в нинішньому КПК і як це вплине на наявні справи НАБУ-САП?

Щоб покращити стан справ зі строками досудового розслідування потрібно зробити кілька кроків.

1. Слідчий суддя не повинен продовжувати строки досудового розслідування, коли у кримінальному провадженні немає підозрюваних. Але ті особи, чиї права обмежуються без повідомлення про підозру, мають бути спроможними оскаржити тривалість досудового розслідування.
2. Водночас у провадженні з підозрюваними строки досудового розслідування має продовжувати слідчий суддя. А якщо такі строки продовжуватиме керівник органу прокуратури, його рішення повинне оскаржуватися в суді. 
3. Сплив строку досудового розслідування не повинен безумовно призводити до закриття кримінального провадження. Тому положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України треба вилучити. 

Якщо ж говорити про вплив такого оновлення КПК України на нинішні справи НАБУ-САП, то треба враховувати, що за загальним правилом процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. І так само допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, чинними на момент їх отримання таких даних (друга частина цієї ж статті).

Як ми вже згадували, "поправки Лозового" не поширювалися на "старі" кримінальні провадження. Проте таке застереження не вберегло від плутанини в судовій практиці.

Відтак якщо просто скасувати "поправки Лозового" в частині порядку продовження строку досудового розслідування, це вплине на ті кримінальні провадження, де продовжуватимуть строки досудового розслідування або станом на день набрання чинності цими змінами, або в майбутньому. І це вже теж дуже добре.

А ось на кримінальні провадження, в яких триває ознайомлення з матеріалами досудового розслідування чи вже скеровано ці матеріали до суду, таке оновлення КПК України, найбільш імовірно, не справить жодного ефекту. 

Хоча, якщо прибрати повноваження суду закривати кримінальне провадження через сплив строку досудового розслідування, дискусія повернеться в русло допустимості доказів, зібраних після спливу строку досудового розслідування. А це вже продуктивніше, ніж просто закрити кримінальне провадження через різницю поглядів на читання положень КПК України в органу досудового розслідування, прокуратури та суддів.

Тож потрібно якісно підійти до вдосконалення положень КПК України, а не обходитися півмірами, як це, здається, намагалися зробити в правоохоронному комітеті. Навіть більше – потенційно такі півміри можуть створити ще більше проблем. І це чудово розуміють як вітчизняні експерти, так і наші міжнародні партнери – про що прямо наголошувала G7 у своєму нещодавньому повідомленні.

Павло Демчук, юридичний радник Transparency International Ukraine