Інституційна спроможність та перемога

Найбільший полководець той, хто робить найменше помилок.

Наполеон

Очевидно, що не тільки від Збройних сил України залежить майбутня перемога України в цій війні. Ключовою умовою перемоги і ключовим терміном її забезпечення стало слово "спроможність". 

Спроможність ЗСУ залежить не тільки від якісної підготовки та вмотивованості солдатів і офіцерів. А також від якості керування Збройними силами, їхнього забезпечення зброєю та амуніцією, їхнього матеріального, побутового та медичного забезпечення, стійкості економіки під час війни, якісної співпраці з нашими іноземними партнерами тощо. А все це забезпечується інституційною спроможністю таких ключових державних інституцій, як Міноборони, Мінстратегпром та Укроборонпром, Мінекономіки та Мінфін, МЗС та Кабінет міністрів загалом.

Зараз увага суспільства прикута переважно до ситуації на фронті та до Збройних сил, оскільки саме з армією та її командуванням суспільство пов'язує нашу спроможність перемогти ворога.

Натомість на інші інституції увагу звертають переважно після гучних корупційних скандалів (як, наприклад, у МОУ) чи очевидних провалів у їхній роботі (як, приміром, у Мінстратегпромі за минулого керівництва). На жаль. 

Так, спроможність Збройних сил дати відсіч ворогові на землі, в повітрі, кіберпросторі, на воді та під водою, а також звільнити окуповані території є вкрай важливою. Але цю спроможність багато в чому забезпечують саме Кабмін, перелічені вище міністерства та інші Центральні органи виконавчої влади. 

Ми стежимо за тим, скільки військових у нас є, скільки і якого озброєння вони мають, яких результатів вони досягають чи не досягають. Але ми нічого або майже нічого не знаємо про спроможність КМУ, ключових міністерств та інших державних інституцій забезпечити армію та тил необхідними ресурсами.

Що ми знаємо про спроможність Міністерства оборони формувати якісну державну політику в оборонній сфері? Політику, яка швидко та ефективно реагує тим чи іншим способом на проблеми та виклики в оборонній сфері?

Що ми знаємо про спроможність Мінстратегпрому формувати політику в сфері оборонної промисловості? Що ми знаємо про спроможність Укроборонпрому реалізувати таку політику?

Тут не йдеться про інформацію, яка в умовах війни носить закритий характер. Тут ідеться про спроможності апаратів державних інституцій. Тобто мова про оцінювання компетентностей людей, які там працюють, та ефективність бізнес-процесів, якими вони керуються та які вони виконують. 

Чому досі реформування чергового міністерства зводиться до того, щоб замінити міністра та його заступників? І чому ніколи (або майже ніколи) перед тим як запустити реформу держоргану, не аналізують стан справ у міністерстві та не оцінюють його спроможності формувати та якісно й ефективно реалізовувати політику в сферах його відповідальності? 

Чому до такого оцінювання та вироблення пропозицій не залучають провідних європейських та українських фахівців і експертів? Чи можна призначити якісне лікування та досягти результату без професійного та правдивого діагнозу?

Фахівці (в Україні такі є, а Єврокомісія із задоволенням допоможе і фахівцями з країн ЄС, і коштами) проведуть таке оцінювання будь-якого міністерства та вироблять пропозиції не більше ніж за місяць. 

Нагадаю, що Стратегія реформування державного управління, започаткована в 2016 році за підтримки Європейського Союзу, провалена саме в частині реформування Кабміну та Центральних органів виконавчої влади. І саме підвищити спроможність КМУ та ЦОВВ здійснювати якісну та ефективну державну політику було основною метою цієї Стратегії.

Реалізація реформи державної служби та державного управління є критично важливою з погляду перспектив нашого вступу до Євросоюзу. Нещодавно Єврокомісія в своєму Звіті від 8 листопада стосовно можливості розпочати з Україною переговори про вступ до ЄС розкритикувала стан реформування державної служби:

"Загалом Закон "Про державну службу" забезпечує надійну нормативну базу, хоча воєнний стан значно вплинув на неї. Процедура набору та відбору на основі заслуг була призупинена... Тривалі періоди відсутності процедур для забезпечення професійної та деполітизованої державної служби в поєднанні з широким використанням непрозорих прямих призначень підірвали конкурентоспроможність і незалежність державної служби".

Чомусь реформа державної служби та державного управління ("реформа реформ") не була пріоритетною для жодного уряду та не мала справжнього лідера з часу схвалення Стратегії РДУ в 2016 році. 

З 2016 року і до цього часу за реформу формально відповідає міністр Кабінету міністрів – посада, яка створена спеціально для цієї реформи. Але чи достатньо у міністра КМУ (а їх змінилося аж три з 2016 року) повноважень та авторитету, щоб бути справжнім лідером та натхненником реформи? 

Чи може, наприклад, міністр КМУ вказувати міністру фінансів чи міністру оборони, яка структура має бути у відповідного міністерства та скільки фахівців з питань реформ мають прийняти на роботу в міністерства за результатами відкритих конкурсів? Відповідь очевидна: не може, і такого ніколи не було.

До речі, в 2019 році Офіс президента дуже креативно підійшов до реорганізації власного апарату. ОПУ створив у ньому директорати за напрямками та провів конкурси на посади фахівців з питань реформ у ці новостворені директорати. Може, тому Офіс працює ефективніше, ніж окремі міністерства та КМУ в цілому?

Очевидно, реформа державної служби та держуправління потребує перезавантаження та рестарту. Чинну Стратегію реформування держуправління необхідно переглянути в напрямку рішучіших, більш реальних та результативних кроків і заходів. "Реформи здійснюються або швидко, або ніколи". 

Щоб успішно реалізувати завдання реформи, насамперед необхідно створити потужну команду на чолі з реальним лідером, яка організує та забезпечать ефективну роботу інституційних механізмів реформи держуправління: Координаційної ради, робочих груп за напрямками розроблення та реалізації Стратегії РДУ, міністерств та інших суб'єктів, які відповідають за реалізацію заходів на виконання Стратегії.

Оскільки реформа державної служби та державного управління носить міжгалузевий характер, а стосується всіх органів виконавчої влади, лідером реформи має бути або прем'єр-міністр, або віцепрем'єр-міністр з чітко визначеною відповідальністю за цю реформу.

Європейська Комісія уважно стежить, допомагає фінансово й готова допомагати Україні надалі у здійсненні реформи державної служби та державного управління.

З 2016 року в Україні за кошти Євросоюзу діє проєкт ЄС "Підтримка комплексної реформи державного управління в Україні" (EU4PAR). Експерти проєкту EU4PAR свого часу проводили оцінювання спроможностей окремих держорганів. Тож, упевнений, вони можуть організувати таку роботу для всіх органів виконавчої влади за потреби. Але потребу має визначити замовник – Кабмін.

Спроможність України перемогти ворога визначається спроможністю держави забезпечити таку перемогу. Наші партнери нам у цьому допоможуть і вже допомагають.

Але неможливо допомогти пацієнту, який не усвідомлює свої хвороби і сам не хоче лікуватись. 

Сергій Сорока, експерт з питань реформи державної служби та державного управління