Лобіст=Олігарх=Громадськість. "Какая разніца" кого регулювати?

На початку листопада Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) оприлюднило проєкт Закону України "Про доброчесне лобіювання і адвокацію в Україні" та проєкт Закону "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства у сфері здійснення лобіювання та адвокації". Без попередньої консультації з громадськими організаціями та ігноруючи позицію європейських експертів.

260 громадських організацій вже виступили проти цього законопроєкту як вкрай небезпечного і шкідливого для держави. Що не так із законопроєктом "Про доброчесне лобіювання і адвокацію в Україні"? Розглянемо далі.

Законопроєкт не відповідає європейським стандартам

Згідно з позицією Європейської комісії щодо вступу України до ЄС від 8 листопада 2023 року, Україна має запровадити закон про регулювання лобістської діяльності, щоб ефективніше боротися з олігархічними впливами. Цей закон має відповідати європейським стандартам. А його розробка повинна відбуватися через відкриту й інклюзивну дискусію із залученням організацій громадянського суспільства та через проведення публічних консультацій.

Єврокомісія особливо наголошує, що такий закон не повинен обмежувати законну діяльність громадських та благодійних організацій та не може створювати для таких організацій непропорційне адміністративне навантаження. 

У самому ЄС усього 6 держав-членів мають закони, які регулюють лобістську діяльність. Переважно ці закони про лобіювання прямо передбачають, що діяльність громадських організацій, пов'язана із забезпеченням суспільних інтересів, а також діяльність громадян щодо реалізації своїх конституційних прав не регулюється законами про лобіювання. А в наявному законопроєкті "Про доброчесне лобіювання і адвокацію в Україні" – все навпаки.

Проєкт суперечить Конституції України

Підготовлений проєкт жодним чином не досягає задекларованої мети припинити вплив олігархічних еліт на розробку і прийняття державної політики, а навпаки, повністю блокує конституційні права громадян і їхніх об’єднань захищати свої інтереси. 

Сьогодні статті 36 Конституції України достатньо для того, щоб потужно і системно працювали громадські організації та об’єднання, благодійні фонди, волонтерські ініціативи, відповідальні та активні громадяни. Вони всі разом утворюють одну з опор впровадження позитивних змін і демократичних реформ, і є потужною зброєю у боротьбі проти агресора у затяжній війні з РФ.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей…. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Що зміниться в Україні, якщо ініціатива НАЗК втілиться в закон, без урахування змін, запропонованих громадянським суспільством?

• Громадські обʼєднання не зможуть вільно захищати права і свободи, задовольняти суспільні, зокрема економічні, соціальні, культурні, екологічні, та інші інтереси. Громадські об’єднання не зможуть вести свою статутну діяльність і реалізовувати права, передбачені ст. 21 Закону України "Про громадські об’єднання". Наприклад, стане неможливо вільно брати участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів на державному чи місцевому рівнях: наприклад,  участь в обговоренні Генерального плану міста чи стратегії розвитку громади.
• Громадяни не зможуть представляти свої позиції та інтереси з суспільно важливих тем у комунікації з органами державної влади, місцевого самоврядування, представницькими органами. Це означає, наприклад, що громадяни та їхні об’єднання не зможуть вільно подати свої пропозиції до Плану заходів на виконання Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства або зустрітися з народним депутатом, за якого віддали свій голос.
• Адвокація (тобто захист законних інтересів) та експертна підтримка об’єднаннями громадян органів влади вважатимуться однією з форм лобізму (оплачувана активність з метою отримання прибутку і вигоди). Це означає, наприклад, що для держави не буде різниці між активістами, які проводять мирну демонстрацію для забезпечення перегляду бюджету і скерування бюджету на потреби війська, і тютюновими лобістами, які захищають прибутки корпорацій, що по суті спонсорують війну та призводять до погіршення здоров’я нації.
• Громадські організації мають добровільно зареєструватись у Реєстрі прозорості, а також щорічно оприлюднювати "загальну інформацію щодо кожного предмета адвокації та про джерела фінансування на здійснення адвокації у довільній формі".  Де факто це означає необхідність зареєструватися в Реєстрі прозорості для будь якої організації, яка комунікує з представниками владних інституцій. Така ситуація створює велике поле для  зловживань з боку держави і тиску на громадський сектор. Наприклад, організації, які не є суто адвокаційними центрами, та окремі громадяни будуть повністю демотивовані публічно висловлюватися з приводу тих чи інших змін, необхідних для суспільних покращень та перемоги над ворогом.
• Для лобіювання та адвокації законопроєкт визначає однакові методи реалізації, що не відповідає сутності цих різних видів діяльності та означатиме фактичний контроль держави за діяльністю громсектору. Невід’ємною ознакою розвиненої демократії є відсутність державного регулятора, який контролює і регулює діяльність організацій громадянського суспільства.
• Виникнуть загрози для діяльності національних та міжнародних донорських організацій в Україні. Більша частина роботи донорських організацій, навіть в партнерстві з грантоотримувачем, може кваліфікуватись як адвокація. Експерти вважають, що сама благодійна підтримка адвокаційної роботи з боку вітчизняних та міжнародних донорів в Україні може стати неможливою через блокування роботи отримувачів такої підтримки.
• Звузиться спектр діяльності правозахисних та пацієнтських організацій, погіршиться стан свободи слова та рівень захисту прав людини.

Тож ухвалення законопрєктів про лобізм може загальмувати і заблокувати роботу громадського сектору. Однак негативні наслідки відчують не лише громадські організації, а й громадяни. Адже пріоритетна функція організацій громадянського суспільства – представляти громадян та спільноти громадян, говорити від імені суспільства і вести відвертий конструктивний діалог з владою. Усе це обірветься з прийняттям законопроєктів. Але саме цього не можна допустити, особливо з огляду на війну.  

Деякі наслідки для державних інституцій та держави в цілому:

• Втрата консультативної та експертної підтримки, яку сьогодні громсектор надає всім без винятку державним інституціям України.
• Скорочення обсягів співпраці міжнародних неприбуткових та донорських організацій і держави в проєктах міжнародної технічної допомоги.
• Скорочення обсягів міжнародної адвокації інтересів України за кордоном, яку наразі провадять громадські та благодійні організації, як наслідок впаде рівень підтримки України в світі.
• Організації, які залучають волонтерів, зокрема, для проведення навчань, конференцій, публічних заходів для підтримки армії і населення України, припинять свою роботу, оскільки не мають адміністративного ресурсу для виконання вимог законопроєкту.
• Втрата довіри громадян до системи державного управління.
• Відкат реформ.
• Стрімке згортання демократії.
• Падіння України у світових рейтингах, які відображають ступінь розвитку громадянського суспільства та стан демократії.
• Втрата довіри міжнародних партнерів.

7 грудня 2023 року стало відомо, що "Уряд схвалив законопроєкт про лобіювання з доопрацюваннями, що враховують пропозиції громадськості та коментарі Міністерства юстиції". Тексту цього законопроєкту не було поширено для публічного обговорення, відповідно, жодних оцінок наразі не може бути надано.

В очікуванні тексту проєкту, нагадуємо:

Що потрібно зробити, щоб уникнути ризиків для громадянського суспільства й зробити процес ухвалення рішень в державі прозорішим?

• Повернути законопроєкт НАЗК на доопрацювання із залученням представників Європейською Союзу та громадського сектору України та забезпечити розробку дієвих положень, які врегулюють лобістську діяльність.
• Ухвалити в другому читанні проєкт ЗУ "Про публічні консультації" (реєстраційний № 4254 від 23.10.2020 р.) та відновити процедуру обов’язкових публічних консультацій щодо законопроєктів народних депутатів (що дозволить встановити чіткі правила взаємодії субʼєктів правотворчої діяльності (ініціативи) з суб’єктами лобіювання та адвокації).

Сьогодні ще є шанс зареєструвати в парламенті проєкт,  який би відповідав ключовій меті та очікуванням наших європейських партнерів, а саме: забезпечив би подолання тіньового впливу олігархічних кіл на процес вироблення та прийняття державної політики. Експертне середовище уже готує свій варіант законопроєкту. 

Анна Ісічко, заступниця директорки Центру демократії та верховенства права, координаторка проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України"