Антикорупція, волонтерство та впізнавані слогани: як перейменовують партії під час війни

В Україні існує своя "політична культура", сформована цілими поколіннями політиків. Однією з рис цього є традиція змінювати назви партій перед кожними прийдешніми виборами. Нині ще й основні політичні гравці втрачають або вже втратили свої позиції – ОПЗЖ заборонили, "Голос" не отримує держфінансування, а навколо "Слуги народу" постійно тривають розмови про можливий ребрендинг.

За даними Руху ЧЕСНО, в Україні зареєстровано близько 360 партій, серед яких активні 10-20%. Проте за останні півтора року щонайменше 14 партій змінили свою назву, а 27 ще й керівників. Для контексту важливо розуміти, що постанова Кабміну забороняє реєстрацію нових партій під час воєнного стану. Відповідно для тих, хто зацікавлений у політичній кар’єрі лишається два варіанти: або членство у вже існуючій, або її "купівля".

Як раз доказом останнього може бути зміна назви та керівника. Перевірити це майже неможливо, адже офіційно купити партію також не можна. До того ж завжди лишається ймовірність того, що мова йде про звичайний ребрендинг. У будь-якому випадку ці перейменування підсвітили декілька цікавих політичних трендів.

Перший тренд – популістична боротьба з корупцією. Так, наприклад, Меритократична партія стала "Антикорупційним фронтом" (АКФ). Найцікавішим в цій історії є те, що вони пропонують – "презумпція винуватості" та впровадження смертної кари за корупційні злочини. Прості рішення, які мають нібито вирішувати проблему, а насправді загрожують усій демократичній системі.

Що дійсно насторожує, хоча і є доволі очікуваним, такі пропозиції знаходять відгук серед доволі широкої аудиторії. Так за три місяці сторінка АКФ у Facebook зібрала понад 100 тисяч фоловерів. Для цього їм навіть не довелось використовувати відомі обличчя – уся їхня комунікація будується на самих лише лозунгах, а про керівництво чи членів партії майже нічого невідомо.

До того ж, це не єдина "антикорупційна" партійна назва. Ще є щонайменше "Антикорупційний рух", які теж змінили керівника під час повномасштабної війни.

Наступний тренд найпопулярніший та найбанальніший водночас. Мова йде про гру з асоціаціями про війну. Вже той самий "Антикорупційний фронт" яскраво це ілюструє. При чому це відбувається навколо дискусії щодо етичності використання слова "фронт" у будь-якому іншому контексті, окрім військового.

Серед перейменованих партій також є "Твоя особиста перемога" та "Ми з України", наприклад. Особливо легко запам’ятати другу назву – популярна культура та затиражована фраза "Доброго вечора, ми з України" в цьому головні помічники.

З цього ж випливає використання образу ветеранів та волонтерів. Одна з партій так і перейменувалася – "Партія ветеранів та волонтерів України". Варто зазначити, що мода на це не нова. З 2014 року на кожних виборах ми спостерігаємо, як політичні партії змагаються за популярність в тому числі за рахунок військових у списках.

Проте нині ситуація стала складнішою. За результатами опитування Центру Разумкова, 93% українців довіряють ЗСУ, а 84% – волонтерським організаціям. З одного боку це просто пояснюється та є нормальним явищем, з іншого боку створює величезний простір для політичних маніпуляцій.

Мова йде не лише про перейменування партій, а й про переформатування їх у волонтерські організації. Важливо розуміти, що для функціонування системи представницької демократії в країні має бути сильний інститут політичної участі. Відповідно і політичних партій. А благодійність – це аж ніяк не входить у їхню сферу задач, хоча і може звучати благородно та популярно.

Останнє важливе, що підкреслюють усі змінені партії за останні півтора року – політичне життя в Україні не зупинялося, хіба що трохи стало на паузу після початку повномасштабної війни. Для демократичного відновлення України нам необхідна партійна реформа.

Віка Максимова, Рух ЧЕСНО