Україна 2023-2024: російський напрямок головного удару
Хід війни вніс суттєві корективи у початкові розрахунки путіна. Замість "спецоперації", яка задумувалася як каральна акція, росія розпочала повномасштабну європейську війну з протяжністю фронту в 1,5 тисячі кілометрів.
Невдачі з реалізацією планів шойгу-герасімова призвели до її корекції та адаптації під умови, що склалися. Вони стали більш реалістичними й гнучкими. Ворог вчиться і не стоїть на місці. Не велика честь перемогти дурнів, честь перемогти сильного ворога. Українці воюють і здобувають перемогу в боротьбі з великою темною силою, і це тільки підкреслює міць нації.
Кремль змінив тактику з короткострокової на довгострокову, розраховуючи на ефект удава – поступове зростання тиску і придушення, але залишив незмінною стратегічну мету – знищення української держави.
Путін вважає, що він не обмежений в часі і тому може перечекати невигідні для нього зовнішні обставини, але подібних "безсмертних" історія бачила багато – одні мочились під себе на дачі в Кунцеве, інших вішали на ешафотах.
Новий план путіна, який розробила група кремлівських експертів, виходить із констатації трьох факторів, що визначають силу українського спротиву і національної стійкості, – українська єдність, підтримка Заходу, вмотивованість і боєздатність Сил оборони України.
Українська єдність, за висновком російських аналітиків, – це ключовий фактор і наріжний камінь стійкості. Зрушивши його, можна викликати ефект доміно.
Без хаотизації внутрішньої ситуації в Україні досягнення військових цілей росії неможливе.
Ідеальна ситуація для росії та путіна – це повернення України до стану некерованості та повної анархії, в якій країна опинилася в 1917 – 1921 роках, коли війна йшла ззовні і всередині. Коли українська армія мала боротися з більшовиками, денікінцями та іншими інтервентами, а чи не в кожному селі створювалися "республіки" і панували, нікому не підлеглі, отамани. Українські партії замість того, щоби об’єднатися, боролись одна з одною. Коли ми "тільки те й робили за весь час свого державного існування, що "огризалися на всі боки". Результат знаємо – черговий шанс на Незалежність і Державність був втрачений на довгі 70 років.
На росії цей період української історії добре пам’ятають і сподіваються його повторити.
Для створення необхідних умов, що забезпечать внутрішньополітичну дестабілізацію, новим російським планом передбачено низку послідовних кроків – військових, інформаційних, політичних. Частина з цих заходів вже у роботі, частина чекає своєї черги.
З точки зору військової – росіяни максимально активізують військовий тиск на всіх ключових ділянках фронту з метою максимального погіршення українських військових позицій.
Паралельно, через підконтрольні кремлю Telegram-канали, розганяються панічні настрої щодо "величезних" втрат, "провалу" мобілізації, "вичерпання" людського ресурсу, військової корупції тощо.
Ще один важливий військовий трек – це "ракетний терор" у критичний зимовий період. Для цього російські війська накопичують значні обсяги ракетного озброєння, необхідного для нищення об’єктів енергетичної, нафтопереробної інфраструктури, зв’язку та інтернету, логістичних хабів і транспортних вузлів.
Одночасно через агентурні канали та різних "корисних ідіотів" путіна проводиться інформаційна кампанія зі штучного створення і демонстрації начебто наявного конфлікту у вищому військово-політичному керівництві країни.
Всі ці заходи в комплексі мають створити критично негативний суспільний фон, посіяти зневіру та депресію, збільшити кількість тих, хто готовий до компромісів, і зменшити тих, хто певен у перемозі, підвести до думки про необхідність заміни влади. Створення центральній владі умов неможливості подальшого утримання ситуації під контролем і під загрозою соціального вибуху в столиці та поширення протестів на регіони – заміна влади.
За такого плану громадянське протистояння – найбільш бажаний сценарій для кремля, але й вибори також згодяться. За російським задумом, у результаті виборів вдасться відродити й провести в український парламент "п’яту колону", виборчий список якої формується у нас на очах з різних "коуч-диверсантів", "спеціалістів" з "хороших руських", захисників російської мови, "жінок за мир" і "чоловіків проти війни".
У підсумку реалізації запланованих підривних заходів має бути отриманий головний результат – підрив суспільного консенсусу української єдності, що має призвести до руйнації західної підтримки й підриву морального духу й боєздатності Сил Оборони України.
Жодна нова владна команда, за думкою путінських аналітиків, не зможе в короткий час ліквідувати політичний розкол, реалізувати реформи і зберегти підтримку Заходу, який буде поставлений перед фактом неможливості підтримання контактів з владою, яка перебуває у стані перманентної турбулентності та хаосу управління.
Отже, залишається єдиний вихід для Брюсселя і Вашингтона – звернення до москви з визнанням власних помилок в українському питанні і де-юре визнання прав росії на Україну як виключно зону російських інтересів.
Все це, підкреслю, поки значною мірою – це фантазії московських розробників, але недооцінювати загрозу не можна категорично. Певні етапи окресленого російського плану вже реалізуються, і всі органи безпеки та оборони працюють, щоби йому протидіяти, але наші зусилля будуть кратно підсилені, якщо ми матимемо на своєму боці суспільство.
Українці гідні поваги, відвертої та чесної розмови, гідні знати й розуміти, що відбудеться за такого розкладу. Ми будемо єдині у розумінні небезпек, у своїх діях і протидіях, не залишаючи ворогу жодного шансу отримати шанс.
Олексій Данілов
