Закрита Погоджувальна рада чи відкрите ток-шоу: що важливіше українській демократії?

Четвер, 16 листопада 2023, 13:00

Якісний контроль роботи Верховної Ради з боку громадянського суспільства потребує прозорої роботи Парламенту. Неодноразово саме з роботи журналістів під куполом Ради починалися дискусії, що призводили до масштабних змін. Та чи всі аспекти роботи Ради мають бути відкритими? Так, раніше Верховна Рада дотримувалась цього принципу.

Але все змінилось півтора року тому. Із початком вторгнення у Раді запровадили певні обмеження, зокрема щодо поширення інформації. Із загального доступу прибрали календарний план пленарних засідань, трансляцію пленарних засідань та засідань Погоджувальної ради, а на вебсайті зник доступ до профілів народних депутатів. Всі ці обмеження були сприйняті суспільством із розумінням – безпековий аспект тоді сприймався як найважливіший.

Останнім часом ми можемо спостерігати протилежну тенденцію: на вебсайті Ради знову відкрили дані про депутатів, провели публічну годину запитань до Уряду. Обмеження роботи Парламенту потроху скасовуються, і Рада повертається до попереднього режиму роботи.

Але чи потрібне повернення прозорості Парламенту у вигляді до 24 лютого 2022 року? Чи варто відкривати для загалу внутрішню кухню організації роботи Парламенту? Саме цю роль виконувала раніше Погоджувальна рада.

Як проходила Погоджувальна рада раніше?

До повноважень цього органу входить, згідно з Регламентом, "попередня підготовка і розгляд організаційних питань Верховної Ради". У її складі – голови фракцій та депутатських груп, голови комітетів та спікер Ради із заступниками. Отож, в теорії предметом обговорень є координування роботи Парламенту, узгодження порядків денних та забезпечення ефективної роботи Ради.

Проте на практиці все відбувалось зовсім по-іншому. Насамперед Погоджувальна рада була не простором для вирішення організаційних питань, а ареною для виголошення політичних промов і скандалів.

До прикладу, спікер Верховної Ради України VIII скликання Андрій Парубій був дуже прямолінійним у своєму ставленні до поведінки депутатів на Погоджувальній раді: "На жаль, використовують Погоджувальну раду просто як піар-майданчик, щоб відговорити меседж на камери, записати його, встати і піти".

Схожі думки висловлювали і самі депутати: вони роками порівнювали Погоджувальну раду із "цирком" та "ток-шоу". Не обходилось і без скандалів. У мережі можна легко знайти, наприклад, відео, де Бойко прямо під час засідання вдарив по обличчю Ляшка; або ж і новину, як на Погоджувальну раду спікеру приносили кайданки. Погоджувальна рада відігравала роль радше великої трибуни для обміну промовами, аж ніяк не місця для організації роботи Парламенту.

Неефективність відкритої Погоджувальної ради визнавали і міжнародні партнери

У 2016 році місія Європарламенту презентувала "Доповідь та дорожню карту щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України". Вона містила низку пропозицій щодо змін, які вартує втілити для підвищення ефективності роботи українського Парламенту. Серед перелічених рекомендацій було і закриття Погоджувальної ради. Причина – зрозуміла: "На практиці, засідання ПР є заполітизованим заходом, протягом якого провідні представники політичних фракцій виступають з промовами щодо актуальних питань. Обговорення парламентського порядку денного зазвичай відходить на другий план".

Проте не йдеться про абсолютне закриття Погоджувальної ради від громадян: пропонувалось також організувати групу спеціальних парламентських кореспондентів, які могли би доносити суспільству найактуальнішу інформацію щодо засідань.

Неочікуваний вплив війни

З початком повномасштабного вторгнення рекомендація місії Європарламенту щодо Погоджувальної ради була неочікувано виконана – Погоджувальну раду почали проводити без присутності журналістів, а також без аудіо- та відеофіксації.

Народні депутати під час експертних інтервʼю для Лабораторії законодавчих ініціатив зазначали, що зміни виявилися разючими: засідання Погоджувальної ради почали тривати годинами (інколи сягаючи позначки в цілих 5 годин), а самі обговорення стали значно конструктивніші – порядок денний та підтримка тих чи інших законопроєктів стали основними питаннями. Це прямо вплинуло на інші аспекти роботи Верховної Ради: до самого голосування у сесійній залі доходили насамперед ті законопроєкти, які вже мали попередню підтримку депутатів. Це було одним із показників єдності Парламенту в перші місяці повномасштабного вторгнення, адже майже кожне голосування набирало тоді більше 300 голосів "за" законопроєкти.

Це вплинуло і на кількісні показники: якщо навесні 2021 року депутати в середньому розглядали 6.7 законопроєктів за засідання, то за аналогічний період 2023 року цей показник дорівнював вже 22.6 – зростання в рази. Закриття Погоджувальної ради зіграло свою роль і тут: тривалі предметні дискусії допомагають вибудувати якомога ефективніший порядок денний.

Чому не варто повертатися до відкритої Погоджувальної ради?

Для політиків у демократичній країні чи не найважливішим ресурсом є публічність. Вони змушені працювати на своє переобрання. Особливу роль це відіграє для опозиційних сил, які мають менше можливостей просувати власні законопроєкти, тому для них публічність – це буквально основа їх роботи. І так сталось, що Погоджувальна рада стала ідеальним місцем для привселюдних суперечок та привернення уваги до своєї персони. Наявність в одній кімнаті всіх можливих політичних опонентів під прицілом відеокамер створює ідеальні умови для найгучнішої критики один одного. Зрештою, використання засідань Погоджувальної ради як трибуни для чисто політичних промов дає більше політичних очок, ніж конструктивні переговори щодо порядку денного. Це, у свою чергу, негативно впливає на роботу Ради загалом, адже внутрішня структура, яка відповідає за організаційні питання, по факту не виконує своєї ролі.

Присутність журналістів із камерами на Погоджувальній раді закономірно змушує політиків бути перш за все політиками – працювати на аудиторію. Зрештою, на відміну від заяв із критикою опонентів, налагодження роботи консультативно-дорадчого органу Парламенту навряд чи вразить цільовий електорат. Але, незважаючи ні на що, надзвичайно важливо мати місце, де голови фракцій та комітетів зможуть комунікувати між собою, плануючи роботу всього Парламенту. І відкриття засідань Погоджувальної ради, як показує попередня практика, цьому точно не сприятимуть.

Лабораторія законодавчих ініціатив

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.