Політика героїв: як держава взаємодіятиме з ветеранами

4 мільйони – саме стільки, за попередніми підрахунками, після перемоги буде в Україні ветеранів, членів їхніх сімей та сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Усі ці люди мають відчувати, наскільки вони важливі для держави та кожного українця. А також комфортно повернутися до мирного життя, реінтегруватися в нього та впливати на розвиток країни, для якої зробили так багато. 

Питання, як організувати цей процес – це завдання не лише для владних структур. Це важливо також для громади, де житимуть ветерани; для підприємств, де вони працюватимуть; для неурядових організацій тощо. 

Йдеться не лише про фізичну безбар'єрність. У створенні інструментів для відновлення та успішної інтеграції до громади, в суспільство героїв війни та їхніх родин влада керуватиметься принципом служіння. Служіння тим, завдяки кому існує та надалі буде квітнути Україна. 

Громади як основа

Основний етап переходу військовослужбовців до цивільного життя відбуватиметься саме в громадах, де мешкають вони та їхні сім'ї. Це саме те середовище, де будуть створені всі умови.  

Зараз демобілізація відбувається у зв'язку зі станом здоров'я. І вже спостерігається перевантаження системи охорони здоров'я, значна бюрократизація процесу.

Одне з основних завдань держави у цій сфері – гармонізувати роботу системи фізичної реабілітації, адже наразі вона проходить випробування значною кількістю людей, які потребують піклування. 

В 2023 році вона стала одним з пріоритетів уряду. П'ять основних складових: 

• якісні та дієві послуги для ветеранів, 
• економічна активність та ветеранський бізнес, 
• успішна реабілітація,
• доступне житло; 
• вшанування подвигу військових. 

Для того, щоб утілити це в реальність, необхідна відповідна інфраструктура – взаємопов'язана та узгоджена система державних інституцій та приватних організацій, яка забезпечить аналіз та визначення потреб ветеранів, комунікацію та взаємодію з ними, надання якісних послуг.

Ветерани вертатимуться не тільки в Київ, вони будуть у кожній громаді кожної області. Тож спільно з місцевою владою ми масштабуємо державну політику на рівень громад.

В пріоритеті зараз – формування загальнодержавної інфраструктури ветеранської політики за принципом "від центру до громади". Вона складається з декількох рівнів. 

Перший рівень – уряд, Мінветеранів та міністерства. Міністерство у справах ветеранів виступає координатором єдиної ветеранської політики. Кожне міністерство має свої завдання та відповідальність. 

Головне питання – забезпечити узгодженість та координацію дій між учасниками процесу. Наведу приклад: довгий час між Мінветеранів та МОЗ була розбіжність у розумінні компетенцій щодо реабілітації ветеранів. Завдяки конструктивній позиції обох відомств це вже в минулому. 

Окремо варто зупинитись на Українському ветеранському фонді. Це державна установа, що підпорядковується Мінветеранів. Основні завдання фонду – дослідження потреб ветеранів, проведення конкурсів на фінансування ветеранського бізнесу чи громадських ініціатив, залучення партнерів з бізнес-середовища та неурядового сектору, а також формування образу ветерана в суспільстві. На їхньому рахунку за останні 14 місяців – 440 підтриманих проєктів на загальну суму більше як 120 мільйонів гривень. І ці показники постійно зростають.

Другий рівень – регіональний. За рішенням уряду, з 1 жовтня 2023 року в обласних, Київській міській, районній, районних у місті Києві державних адміністраціях утворюються окремі структурні підрозділи з питань ветеранської політики. Їхнє завдання – координація реалізації ветеранської політики в рамках як загальнодержавних програм, так і регіональних проєктів. 

Важливий нюанс: ці структури не можуть та не будуть поєднувати ветеранську політику та соціальний захист населення, від застарілого ототожнення яких має відходити держава. 

Підтримка ветеранів – це не система пільг та дотацій. Це можливості, сприятливе середовище для реабілітації та самореалізації. 

Нова філософія ветеранської політики

Наш пріоритет – залучення ветеранів і членів їхніх сімей до державного управління. Вже зараз чинні та демобілізовані військовослужбовці стають агентами змін. Після перемоги нас очікує новий суспільний договір, побудований на ідеалах героїв. У його основі – справедливість та пам'ять про ту ціну, яку український народ заплатив за право на існування.

Ветерани в органах влади – це честь для громадян та реальна можливість для держави чи окремої громади. 

Мінветеранів запровадив ініціативу, яка отримала підтримку уряду. Помічники ветерана – фахівці, які працюватимуть у кожній громаді. Це посада, яку може обійняти ветеран, член сім'ї Захисника чи Захисниці. 

В листопаді 2023 року вже 9 областей та Київ доєднались до цього проєкту, а в 2024-му інститут помічника ветерана планується масштабувати на всю Україну. До кінця 2024 року ми очікуємо збільшення їхнього корпусу до 15 тисяч осіб.

Показово, що кількість охочих стати помічниками ветерана вже перевищує кількість вакансій. 

Послуги, які помічник надає ветерану:

• консультації з питань працевлаштування, навчання, соціального захисту та реабілітації, покращення стану здоров'я;
• супровід у реалізації гарантій, пільг, прав, отримання послуг;
• допомога з пошуком програм підвищення кваліфікації, опанування нових навчальних програм, перепрофілювання;
• посередництво у взаємодії ветерана з органами влади;
• надання допомоги в оформленні документів, поданні заяв тощо;
• допомога в переїзді, пошуку житла;
• консультування щодо отримання психологічних послуг;
• інформування про програми підтримки ветеранів.

Кандидати в помічники ветерана проходять курс навчання у центрах ветеранського розвитку. Це освітня інституція, утворена на базі вищих навчальних закладів в обласних центрах.

Спільно з МОН ми розробили програми курсів перепідготовки за професійним фахом. Завдяки цьому людина зможе опанувати нову професію, що затребувана в конкретній громаді.

Вже відкрито десять центрів ветеранського розвитку, їхня кількість зростає. 

Важливо, що помічник ветерана – це оплачувана професія з офіційним працевлаштуванням у сервісних офісах, що діють в адміністративних центрах громад.

Окрім працевлаштування помічників і координації їхньої діяльності, сервісні офіси забезпечуватимуть впровадження на місцях державних, регіональних та місцевих програм підтримки ветеранів і членів їхніх сімей.

"Єдині вікна" для ветеранів

Це ще один інструмент сприяння ветеранам у реалізації своїх прав. Мінветеранів спільно з Всеукраїнською асоціацією ЦНАП удосконалює надання адмінпослуг ветеранам та їхнім родинам.

Це комплексна реформа, яка передбачає створення "єдиних вікон" для ветеранів, збільшення кількості обов'язкових послуг, які Захисники та Захисниці можуть отримати у ЦНАП. А також – навчання адміністраторів ЦНАП методикам ефективного надання послуг ветеранам та членам їхніх сімей.

У найближчих планах – запуск всеукраїнської гарячої лінії для ветеранів.

Роль громадських організацій

Невід'ємним елементом ветеранської інфраструктури є громадські організації. З початком російського вторгнення у 2014 році саме завдяки їхній активній участі ветерани, що повертались з бойових дій, отримували необхідне піклування. Саме вони допомагали там, де не встигала реагувати держава. 

Зі збільшенням кількості демобілізованих зростали кількість та спроможність громадських організацій, що діяли в їхніх інтересах. Перші хаби психологічної підтримки, юридичні консультації для ветеранів, аналітичні центри були започатковані саме в неурядовому секторі. Вони сформували першу екосистему ветеранського середовища в Україні. 

Сьогодні необхідна колаборація державного та громадського секторів.Насамперед – з метою розширення можливостей, які можуть бути цікавими для ветеранів. 

Наша візія – це запровадження стандартів якості послуг для ветеранів, критеріїв, дотримання яких відкриває можливість для організації надавати послуги ветеранам та розраховувати на підтримку від держави. Це не лише захистить права ветерана, але й дасть йому можливість вибору – скористатись державними послугами чи звернутись до неурядових організацій.

Запровадженню цієї реформи передуватиме дискусія з громадським сектором. Маємо знайти оптимальний формат, за якого інтереси усіх сторін будуть дотримані.

Інфраструктура ветеранської політики, розбудована за подібною моделлю, забезпечить, щоби політика героїв була присутня на всіх рівнях державного управління. Від прийняття стратегічних рішень до безпосередньої комунікації з ветеранами та реального, а не формального, задоволення їхніх потреб.

Юлія Лапутіна