Відповідальність за корупцію у воєнний час не повинна мати строків давності
Злочини проти основ національної безпеки не мають строку давності. Те саме має стосуватись і відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини, вчинені у воєнний час. Той, хто вкрав у суспільства під час повномасштабної війни за незалежність, має відповісти за свій злочин, коли б і за якої б влади про нього не стало відомо.
Для забезпечення невідворотності покарання за корупцію під час війни разом із Давидом Арахамією, Оленою Шуляк, Олександрою Устіновою, Ярославом Юрчишиним, Ярославом Железняком, Олексієм Жмеренецьким та іншими колегами ми зареєстрували законопроект №10100 про зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.
По-перше, ми пропонуємо скасувати строк давності для тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів, вчинених під час повномасштабної війни. Цинічні крадії на крові мають залишити надію "перечекати" строк давності, чи затягувати слідство до спливу цих строків. Маємо дати чіткий сигнал, що таких злочинців знайдуть і притягнуть до відповідальності і за 10, і за 20 років.
По-друге, ми пропонуємо скасувати обмеження строків досудового розслідування, встановлені до моменту оголошення особі про підозру (сумновідомі "правки Лозового"). При цьому норма про закриття кримінального провадження у разі закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру залишається.
Нагадаю, що таке "правки Лозового" і чому їх давно час скасувати. У 2017 році парламент попереднього скликання заклав у кримінальний процес "бомби уповільненої дії", серед яких – обмеження щодо строків розслідування злочину від моменту внесення справи в ЄРДР до моменту повідомлення особі про підозру.
Суспільству розповідали про благородну мету – захистити людей від нескінченного перебування "на гачку" у правоохоронців. От тільки поправки стосувались обмеження строків досудового слідства у тому числі і у "фактовому" провадженні – тобто тоді, коли правоохоронці розслідують певну подію, але ще не ідентифікували підозрюваного, до якого можуть бути застосовані запобіжні заходи чи арешти майна і якого, відповідно, можна захищати від "правоохоронного гачка"
На практиці ж "правки Лозового" використовуються для захисту від відповідальності, особливо – ймовірних організаторів корупційних схем. Для ідентифікації організаторів злочину та збору доказів щодо них необхідно спочатку вийти на виконавців, отримати необхідні докази (якщо для приховування злочину використовувалися різні юрисдикції – застосувати механізми отримання допомоги від правоохоронців інших країн), і лише після цього оголошувати про підозру організатору. Це може забирати подекуди роки часу. За "правками Лозового" цих років у слідства немає.
Більше того, різна практика обрахунку строків дає можливість "злити" будь-яку справу через дуже просту схему: будь-хто із правоохоронців просто відкриває провадження по факту, не проводить жодних слідчих дій і закриває справу по спливу строків "до підозри". Пізніше, коли ті ж обставини почне розслідувати більш сумлінний орган у іншому провадженні, адвокати підозрюваного починають стверджувати, що через відкриту і закриту раніше справу щодо цього факту строки давності спливли, тому і це провадження підлягає закриттю. При цьому чітких правил обрахунку строків до оголошення підозри просто немає: різні судді можуть ухвалювати діаметрально протилежні рішення в одних і тих же обставинах, що лише розширює простір для сваволі і навіть корупції.
До прикладу, завдяки "правкам Лозового" намагалися закрити корупційні справи, де обвинувачення було висунуто екснардепу Дубневичу. Завдяки цим правкам можуть спробувати "злити" справи щодо виведення грошей з Приватбанку, в одній з яких підозру отримав Ігор Коломойський.
Більш того, "правки Лозового" ледь не стали катастрофою для розслідування півтора мільйона проваджень щодо злочинів проти миру і безпеки. Через це наприкінці серпня парламенту довелось в авральному режимі скасовувати ці правки для таких злочинів.
Таким чином, строки розслідування "до підозри" – надумана конструкція, яка шкодить не лише інтересам держави щодо забезпечення невідворотності покарання за злочини, але і потерпілим, які через суто збіг строку втрачають право на відновлення справедливості.
Натомість, для захисту прав фігурантів від "гачка" правоохоронців існує загальний строк давності для притягнення до відповідальності. Особа звільняється від відповідальності після спливу трьох років від дня вчинення кримінального проступку, п'яти років – від вчинення нетяжкого злочину, семи та десяти років – від вчинення тяжкого і особливо тяжкого злочину відповідно. Строки давності відсутні лише для злочинів проти основ національної безпеки. Ми пропонуємо додатково прибрати строки давності лише для тяжких і особливо тяжких корупційних злочинів, вчинених під час повномасштабної війни.
По-третє, ми пропонуємо дозволити проводити судове засідання, якщо на ньому присутній хоча б один захисник фігуранта. На сьогодні суду доводиться переносити засідання, якщо відсутній хоча б один захисник обвинуваченого. Завдяки цій законодавчій "лазівці" усе, що потрібно робити обвинуваченому для уникнення відповідальності – це організувати почергову неявку хоча б одного із кількох його адвокатів на судові засідання аж до спливу строків давності злочину. Як приклад, через системну неявку то одного, то іншого адвоката у справі "плівок Вовка" – колишнього голови ліквідованого ОАСКу, підозрюваного у захопленні державної влади – підготовче засідання триває понад рік і було перенесене щонайменше 32 рази. Через це одного з фігурантів "плівок" Зеновія Холоднюка вже звільнили від кримінальної відповідальності просто через сплив строків давності. Цю схему теж слід ліквідувати.
По-четверте, ми пропонуємо повернути прокурорам повноваження продовжувати строки досудового розслідування після повідомлення про підозру. Зараз це повноваження належить слідчим суддям. Насамперед, ухвалення законопроекту відчутно розвантажить суди. Окрім цього, ми приберемо ще одну поширену схему – затягування судового процесу щодо продовження строків слідства аж до спливу строків притягнення до відповідальності. Термін, на який можна продовжити строки досудового розслідування, залишиться обмеженим – що і гарантуватиме дотримання прав підозрюваних, унеможливлюючи "тримання на гачку" з боку правоохоронних органів.
Безумовно, забезпечення невідворотності відповідальності за топкорупцію, особливо вчинену під час повномасштабної війни, залежить не лише від якості кримінального закону. Для цього нам потрібні сильні, ефективні, а головне незалежні антикорупційні органи. Найбільш вразливою ланкою антикорупційної інфраструктури України з точки зору можливості втручання в її роботу зараз залишається Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі – САП).
Сьогодні САП функціонує фактично як департамент Офісу генерального прокурора. Це означає, що увесь документообіг, у тому числі таємні документи з розслідувань, знаходиться під контролем ОГП. Така модель очевидно може призводити до системних витоків інформації про розслідування. Разом із нардепами Олександрою Устіновою, Ярославом Железняком, Оленою Шуляк та Олексієм Жмеренецьким ми зареєстрували законопроект №10060-2, яким пропонуємо комплексні рішення щодо забезпечення незалежності САП і суттєво допомовнюємо пропозиції Уряду із законопроекту №10060.
По-перше, необхідно передбачити функціонування САП як окремої юридичної особи, з окремим документообігом і бюджетом. Окремі юридичні особи вже мають всі обласні прокуратури України і територіальні спеціалізовані прокуратури у військовій та оборонній сфері – тому вигадувати велосипед для САП теж не потрібно. До слова, Міністерство юстиції як автор законопроекту №10060 також передбачило створення окремої юридичної особи для САП, отже аргументи щодо неконституційності цієї норми також вважає нерелевантними.
У законопроекті №10060-2 також передбачено наділення голови САП низкою процесуальних повноважень, які зараз доступні лише політично призначеному Генпрокурору. Зокрема, йдеться про право голови САП самостійно звертатися із запитами про екстрадицію фігурантів корупційних злочинів. Навіть за нашої каденції в парламенті попередній генпрокурор притримувала деякі запити на екстрадицію, про які просили САП. Важелі політичного впливу на антикорупційне слідство мають бути ліквідовані.
Безумовно, необхідно змінити і процедуру добору голови САП, що унеможливить ганебне кількарічне затягування із призначенням голови і закріпить вирішальну роль незалежних експертів за аналогією із процедурою обрання керівника НАБУ. Крім того, маємо запровадити зовнішній незалежний аудит, негативний результат якого (а не рішення комісії прокурорів) має стати може стати підставою для звільнення голови САП.
Не менш важливим є є запровадження окремої незалежної дисциплінарної комісії для прокурорів САП і управління внутрішнього контролю.
Якщо управління внутрішнього контролю (УВК) – це невід’ємна складова для забезпечення системної якісної перевірки команди органу на доброчесність, то незалежна дисциплінарна комісія – це необхідний запобіжник від зовнішнього впливу на прокурорів САП з боку залежного від політичної кон’юнктури дисциплінарного органу прокуратури. Варто лише пригадати історію, коли цей дисциплінарний орган покарав доганою прокурора у справі екснардепа Мартиненка Андрія Перова – за те, що він нібито грюкнув дверима в залу суду. Через це Перова відсторонили від справи фактично назавжди, а догану йому довелось скасовувати аж через Верховний Суд, який визнав рішення дисциплінарного органу протиправним. Ця надумана догана забрала у прокурора САП рік часу на боротьбу і усунула його від справи назавжди. Окрема дисциплінарна комісія, сформована генпрокурором з-поміж запропонованих партнерами розвитку фахівців, унеможливить подібні свавільні рішення. Урядовий законопроект також містить таку норму, проте в нашому положення і процедури виписані детально для уникнення можливих маніпуляцій.
Немає сумніву, що навколо двох законопроектів – і щодо змін до кримінально-процесуального кодексу, і щодо незалежності САП – у парламенті розгортатиметься справжнє бойовище. Як завжди, ми з колегам готові для фахової дискусії. Водночас, запрошую журналістів та усіх активних громадян із особливою увагою спостерігати чи знайдуться охочі захищати залежність САП від політичних призначень чи збереження схем для уникнення відповідальності за корупцію під час війни.
Анастасія Радіна, народна депутатка, голова комітету ВР з питань антикорупційної політики
