Путін помер у вівторок
Всі диктатори марили, марять і маритимуть своєю величністю. Вони не спроможні жити як звичайні люди. Диктаторам потрібно все величне, масштабне і зовсім незрозуміле широкому загалу.
Що таке громадянин для тирана? Всього-на-всього пил.
Рівнятися у статусі з диктатором живі люди не можуть: наодинці вони дискутують із Цезарем, Александром Македонським, Наполеоном. Якщо з головою дуже-дуже погано, то навіть і зі Сталіним.
Але до чого тут вівторок? Вівторок – найзвичайніший день.
Понеділок – початок тижня, середа – "маленька п’ятниця", п’ятниця – це, перепрошую за тавтологію, п’ятниця. Субота і неділя – вихідні. А от вівторок – це якась невизначеність, несерйозність. Одне слово: ні туди, ні сюди. Помирати диктатору у вівторок принизливо.
Але для смерті немає вищих чи нижчих. Вона, себто смерть, наче комунізм – робить всіх рівними.
володимир путін обов’язково помре недолугою і цілком примітивною смертю. Можливо і жорсткою. Але точно помре як маленька людина. Бо саме таким він і є. Смерть його наздожене у звичайнісінький день.
Власне, про це минулого року була написана колонка "Смерть путіна у вівторок".
З 24 лютого 2022 року життя і смерть путіна обросли окремими видами міфології.
Ситуація доведена до абсурду – часом навіть розвідки не можуть дати чіткої відповіді, чи живий путін. Та й чи то той путін, чи не той.
Конспірологічні теорії життя і смерті путіна заполонили всі можливі соцмережі і вже роками набирають сотні тисяч переглядів.
Та насправді не так важливо, чи живий путін.
Звістка про смерть російського диктатора обов’язково стане для нас приємною новиною. Це буде справжнє національне свято. Кожен українець відчує величезну сатисфакцію.
Але що зміниться у стратегічному плані? Чи раптом говорячі голови з екранів телевізору не створюють надмірних очікувань від смерті диктатора?
У мене немає відповідей на ці запитання. Я не футуролог, не філософ, не експерт з телемарафону.
Коли російський, прости Господи, президент остаточно помре – скоріш за все в Москві буде всенародний плач на красній площі, путінюгенди проведуть марш, різні кремлівські чиновники виголосять пафосні промови.
Далі буде переділ влади… Словом, все як у фільмі "Смерть Сталіна".
Але разом з усіма цими різними перипетіями залишиться російський народ. Таким самим, який був у 2014-му, коли "зелені чоловічки" окупували Крим, і яким був в 2022 році, коли почалася повномасштабна війна.
Тисячі смертей, зруйновані міста, людське горе зовсім не хвилює їх. Максимум, що можуть росіяни – це запостити сторіс в Instagram з підписом "Нет войне". А потім під тиском страху поспіхом кудись виїхати.
Десять років градус російської пропаганди зашкалює ненавистю. Маса росіян не хочуть сприймати факт існування української нації як із путіним, так і не сприйматимуть без нього.
Вони не вважають нас людьми, бо і самі не знають, що означає бути людиною. Свобода, відповідальність за своє життя, можливість вибору, особисті кордони, повага – для багатьох росіян це пусті слова. На жаль.
Рано чи пізно путін потрапить у пекло, але російський народ залишиться у нас під боком. Нам доведеться якось з цим жити і постійно перемагати.
Тому немає сенсу оглядатися, коли помре, чи не помре якийсь путін.
Треба змінювати нашу країну вже і зараз, щоб вистояти перед усіма майбутніми викликами.
Судячи з того, що зараз відбувається у світі, цих викликів буде багато.
І не варто говорити, що зміни у час війни не на часі. Продумані і якісні зміни завжди на часі.
Роман Кравець, УП
