Ліквідація Комітету свободи слова: закономірний кінець чи перемога цензури

Коли (усе ще) народний депутат Нестор Шуфрич отримав підозру про держзраду і втратив посаду голови Комітету зі свободи слова, у парламенті знову постало питання – що робити з комітетом, який за все ІХ скликання майже не відзначився законотворчою роботою та в якому залишилися три депутати? Ліквідувати? Реорганізувати й обʼєднати з іншим комітетом? Чи залишити "доживати" своє?

Пропонуємо подивитися на різні політичні розклади щодо комітету. 

Як працював комітет протягом девʼятого скликання?

За весь цей час на Комітет свободи слова було розписано всього 3 законопроєкти. Із них абсолютно всі – від початку повномасштабного вторгнення. Тобто він має найменшу завантаженість роботою серед комітетів Верховної Ради девʼятого скликання. Резонним виглядає і його кількісний склад – всього три депутати – найменший з-поміж інших.

За даними зі стенограм, за перші 4 засідання комітету 2022 року (тобто всі до повномасштабного вторгнення), кожного разу одним із піднятих питань були "незаконні" обмеження медіа проросійських політиків – "НАШ" та "Ukraine Public News" (Мураєва та Медведчука відповідно). Фактично, здебільшого завдяки головуванню Шуфрича цей комітет перетворився на рупор проросійських сил, які отримали змогу вкотре заявити про всі ті "переслідування", які випали на їхню важку долю.

Читайте також: Свобода слова і Нестор Шуфрич: хто тут зайвий?

А як працював раніше?

Якщо ж оглянутись назад, на восьме скликання, можна побачити абсолютно іншу картину. На той момент комітет мав іншу назву – "Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики" та працював значно активніше. Кількість розписаних законів була значно більшою – цілих 109. Зовсім іншою була і кількість членів комітету, на початок восьмого скликання у його складі налічувалось 10 депутатів.

Чому відбулось таке різке послаблення комітету? Питання в змінах, які відбулися на початку девʼятого скликання. Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики (аналогічний комітет у восьмому скликанні називався "Комітет з питань культури та духовності") отримав значне розширення предмету відання. Відбулося це завдяки двом іншим комітетам: із питань свободи слова та інформаційної політики, а також із питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Дотепер комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики має найбільший, серед цих трьох, кількісний склад, як і кількість розписаних законопроєктів – 186.

Чому відбувся перерозподіл?

Причиною перерозподілу предметів відання комітету могло бути суто політичне рішення. Головування в комітетах завжди було предметом політичних домовленостей.

Отож, девʼятого скликання ОПЗЖ, очевидно проросійська партія, отримала другу найбільшу фракцію в Раді. Важіль впливу у такої фракції теж є – вони претендували і на комітети. За небажання віддавати чи не найтоксичнішій фракції такий важливий політичний ресурс, як головування в комітетах, рішення перерозподілити предмет відання та віддати слабший комітет ОПЗЖ виглядає логічним в межах загального бажання "Слуги народу" сконцентрувати у своїх руках якомога більше впливу.

Теперішній Комітет з питань молоді та спорту став жертвою схожої долі. Не дивно, що головує над ним депутат із фракції меншості – "Батьківщини". Повною картина стає, якщо зважити на те, хто у 2019 став головою Комітету з гуманітарної та інформаційної політики. А це – людина із рядів "Слуги народу" та майбутній Міністр культури та інформаційної політики – Олександр Ткаченко.

Важливим є покращення балансу між комітетами та міністерствами. Такий перерозподіл предмету відання посилив ще одну проблему, повʼязану із контрольною функцією. Як Лабораторія писала раніше, розподіл у вигляді "одне міністерство – один комітет" є найоптимальнішим для якісного виконання контрольної функції. У такому разі кожному міністерству зрозуміло, із яким комітетом потрібно комунікувати та перед ким потрібно звітувати. Та внаслідок рішення про перерозподіл предметів відання комітету, розпорошується і його контрольна функція – Міністерство культури та інформаційної політики мусить тепер відповідати тією чи іншою мірою аж перед чотирма комітетами. Це негативно впливає як на роботу Міністерства (адже разом із погіршенням координації збільшується і навантаження на нього), так і на ефективність комітетського контролю.

А що далі?

От ми і опинились на роздоріжжі: а що ж робити з таким незрозумілим комітетом? Варіантів декілька. Лунали пропозиції ліквідувати комітет взагалі або обʼєднати його з іншим комітетом. Незважаючи на висловлювання представників опозиції, що це, мовляв, стане "перемогою цензури", така "цензура", можливо, не вийде за рамки суто заяв – Комітет з питань свободи слова зараз має настільки обмежені предмети відання, що його обнулення не надто вплине на реальний стан речей. Та це не означає, що "списувати" Комітет з питань свободи слова варто.

Інший варіант – віддати головування одній із інших опозиційних фракцій. Як ми вже підраховували на початку девʼятого скликання за допомогою методу дʼОндта, кожна із фракцій заслуговує на головування хоча би в одному із комітетів. Наразі є одна фракція, яка такого привілею не має, а саме – фракція "Голос". Проте така зміна не вирішить головної проблеми – Комітет з питань свободи слова залишатиметься так само обмежено навантаженим роботою. Три розписаних законопроєкти за все девʼяте скликання – красномовний показник. 

Ще один варіант вирішення ситуації – повернення до того розподілу предметів відання, який був на час восьмого скликання. Та є одне "але": "Слуга народу" станом на зараз не головує над 3 із 23 комітетів. 2 із них отримали зменшення предметів відання порівняно з минулим скликанням. Отож, чи буде наявна політична воля задля збалансування спроможності різних комітетів? Це може бути невигідно для правлячої коаліції.

Політична воля або смерть (Комітету)

У цьому скликанні Комітет із питань свободи слова є одним із найменш результативних. Ліквідація або зміна його голови не вирішує тієї проблеми, яка виникла цього скликання. Для реального її вирішення необхідна насамперед політична воля – повернути стан речей, який був восьмого скликання – коли коаліція не мала настільки домінуючої ролі у комітетах Ради. А поки цього не станеться – Комітет із питань свободи слова так і залишиться одним із найменш завантажених комітетів Ради.

Лабораторія законодавчих ініціатив