Вибори в умовах війни: сумний досвід Грузії
У 2008 році головною метою вторгнення Росії до Грузії було повалення мого уряду, щоб покінчити з успішними реформами та євроатлантичним курсом. Завдяки геройському опору нашого народу, потужній підтримці східних і європейських країн та військово-політичній операції США, Путін не досягнув жодного зі своїх стратегічних завдань.
Він був дуже злий. Урочисто обіцяв помститися мені, "підвісивши за яйця", і він зачаївся. А ми вирішили, що оскільки нам вдалося врятувати нашу державність, то потрібно було прискорюватися з реформами і розвитком і намагатися не озиратися на Росію.
Ми навіть вирішили в односторонньому порядку відкрити безвізові поїздки для громадян Росії, щоб вони переконалися, що вся їхня пропаганда бреше і справжня Грузія дуже відрізняється в кращий бік від того, як її представляють на російському телебаченню.
А що стосується реформ і розвитку, то вони тільки прискорилися, що чудово показала у своїй передачі, знятій у 2011 році по всій Грузії, "Юлія". Тому Путін особливо злий на мене.
На жаль, більшу частину своїх цілей Росія досягла гібридними методами у 2012 році шляхом демократичних виборів, під час яких ми побачили "вбивство немовляти", постановочні кадри, на яких було вперше випробувано систему "фабрики тролів". Усе це відбувалося за потурання Заходу.
Тому Україні треба бути особливо обережною з усіма умовляннями про вибори. Якщо навіть проводити вибори, то спершу треба створити дуже ретельну систему всеосяжної безпеки в кіберпросторі, не обмежувати свободу слова, всіляко відслідковувати й повідомляти громадськості звідки ноги ростуть у тієї чи іншої провокації, зокрема треба бути готовим до замаху на вбивство.
Україні дуже важливо отримати досвід втручання російських спецслужб у вибори в Грузії, Чорногорії, Молдові, а не тільки США.
Міхеіл Саакашвілі
