Підвішене питання районних рад
Функціонування районних рад та їхні повноваження – питання, яке досі не вирішено.
Фінансові можливості та повноваження громад для реалізації розвиткових проєктів розширилися завдяки проведеній в Україні децентралізації. Проте останні кілька років показали нам, що органи місцевого самоврядування (ОМС) в сільській місцевості мають повноваження загального значення і повинні були б належати не громадам, а районному рівню.
Йдеться про:
- програми національно-патріотичного виховання;
- створення районних центрів психосоціальної реабілітації для військовослужбовців та ВПО;
- надання соціальної допомоги та підтримку недієздатних осіб;
- утримання малих групових будинків;
- збереження об'єктів культурної та історичної спадщини;
- реалізацію екологічних програм та охорона довкілля;
- утримання доріг між населеними пунктами тощо.
Сьогодні надходження доходів загального фонду районних бюджетів, визначених статтею 641 Бюджетного кодексу України, не мають постійного характеру і не можуть бути джерелом фінансування навіть видатків на утримання районних рад.
Районні бюджети практично не мають власних доходів, а райради – функцій. Ані грошей, ані впливу. А так бути не повинно.
Концепцією реформування місцевого самоврядування передбачалося, що нові ради фінансуватиметься з перехідних залишків коштів, які залишилися у ліквідованих Верховною Радою районів. Але з’ясувалося, що великих коштів немає, бо кожна попередня районна рада наприкінці бюджетного 2020 року намагалася максимально використати бюджети. Нині райради не мають власних джерел фінансування, насамперед – податкових надходжень.
Після проведення місцевих виборів 2020 року і формування районних рад на основі нового адміністративно-територіального устрою стало зрозуміло, що попри деякі організаційні обмеження та цілий ряд проблем, пов'язаних з фінансовим забезпеченням діяльності районних рад, їхня діяльність була ефективною і дієвою.
Минулого року проєктом держбюджету на 2023 рік в якості субвенції місцевим бюджетам на здійснення окремих видатків районних рад було передбачено 509,5 млн грн (із розрахунку штату районної ради в кількості 8 осіб). Але після опрацювання проєкту профільним комітетом Верховної Ради та доопрацювання затвердили лише 154 млн грн.
Районні ради вимушені звертатися до обласних рад із проханням виділити субвенції на своє утримання. Або ж йдуть "на поклон" до громад. Це абсолютно неправильно.
Читайте також: Нові райони України: 15 відповідей на поширені запитання
Що могло б вирішити питання фінансів?
Внесення змін до механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів та встановлення нормативів перерахування бюджетами громад до відповідних районних бюджетів частини податку на доходи фізичних осіб, які мають бути диференційованими i визначатися в залежності від індексу податкоспроможності громад, що входять до складу району.
Також було б доцільно на законодавчому рівні розмежувати повноваження між трьома рівнями місцевої влади: міські/селищні/сільські ради – районні ради та адміністрації – обласні ради та адміністрації (прийняти в новій редакції Закон України "Про місцеві державні адміністрації", узгодити з ним Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Готувати нормативно-правову базу для розвитку місцевого самоврядування потрібно навіть в умовах повномасштабної війни. І потрібно вже зараз.
Якщо цього не зробити – реформа децентралізації не буде завершена. А райради фактично не виконуватимуть своїх повноважень, визначених законом, і сидітимуть без грошей. Тобто не будуть субʼєктними.
Спроможні, самодостатні ОМС зі зрозумілими, чітко визначеними повноваженнями – це міцний фундамент майбутнього України!
Микола Лукашук
