Як змінилася роль міст після початку повномасштабного вторгнення: історія Житомира
Спецпроєкт Аспен Інституту Київ "Лідерство та війна"
Комунікаційний менеджер Аспен Інституту Київ Денис Старостін обговорив в інтерв'ю з Сергієм Сухомлином, міським головою Житомира, про оборону міста, виклики, з якими зіткнулося місцеве самоврядування з початком повномасштабного вторгнення, а також розвиток та перспективи відбудови міст після перемоги.
Роль міст із початком повномасштабного вторгнення змінилася
На початку повномасштабного вторгнення міста взяли на себе не притаманні їм функції. Міськради приймали рішення, на які часом не мали права. Але ці рішення були необхідними, щоб дати росіянам відсіч. Уже зранку 24 лютого машини житомирського "Водоканалу" почали вивозити зі складів снаряди. Згодом ці склади знищили росіяни. Одна з таких "ходок" фактично призвела до затоплення крейсера "Москва" – у російський корабель влучив "Нептун", який раніше зберігався на Житомирщині. Крім того, ми готували операторів для протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) та будували фортифікаційні споруди.
Згадуючи про зведення фортифікацій, не можна не відмітити роль громадян. Майже кожен активний українець долучився до вибудови оборони свого міста. Житомиряни не стали виключенням. Десятки тисяч містян долучилися до створення фортифікацій. Уже за тиждень навколо Житомира були побудовані укріпрайони на відстані приблизно 30 км. По всій Україні цієї роботи долучалися і комунальні служби. Мій колега з Миколаєва Олександр Сєнкевич в одному з інтерв’ю у квітні 2022 року навіть назвав їх стройбатом.
Розповім про роль комунальників більше. Російська авіація літала над Житомиром та скидала на місто бомби, вагою 500 – 1000 кг. Крім цього, окупанти постійно наносили ракетні удари. Навіть в таких умовах комунальний транспорт продовжував працювати. Житомирські комунальники вивозили людей з небезпечних районів навіть на розстріляних автобусах. Також, ночами розбирали греблі, коли було потрібно скинути багато мільйонів кубів води, щоб розірвати переправу в Іванкові та зупинити наступ російських військ на Київ.
Відновлення пошкоджених об’єктів – можливість реалізувати нові підходи
Відбудова України є надзвичайно складним питанням, яке не обмежується лише грошима. Спочатку важливо зрозуміти, якою має бути наша держава та конкретні міста після перемоги. Це потребує глибокого аналізу: і економічного, і демографічного, і у контексті потреб та потенціалу кожного окремого населеного пункту.
Для себе я віділяю 3 основних принципи відновлення міст:
- Потрібно не лише відновлювати пошкоджені об’єкти, а створювати їх актуальними і сьогодні, і завтра, і через рік. При цьому – застосовувати комплексний підхід.
- Міжнародні партнери, як ніколи, відкриті та готові допомогати Україні у її боротьбі та відновленні. І їхній досвід, і ресурси будуть дуже цінними при відбудові пошкоджених росіянами об’єктів.
- Треба докласти максимум зусиль, щоб залучити на місцевий рівень найкращих національних експертів.
Поясню як бачу реалізацію цих принципів на практиці на прикладі ліцею №25 у Житомирі. У березні 2022 року цей навчальний заклад зруйнувала російська ракета. Ми вирішили не "відбудовувати стіни", а створити нову освітню концепцію для ліцею. Зрозуміти якою буде філософія навчального закладу, як його трансформувати. Для цього залучили фонд SaveEd та Малу Академію Наук. Ми також маємо підтримку міжнародних партнерів. Наша мета – відбудувати інноваційний ліцей, поряд з яким функціонуватимуть кінотеатр "Жовтень" та обласна бібліотека. Фактично – великий освітній квартал.
Після перемоги ми маємо виграти ще одну війну – за повернення людей
Після перемоги над Росією у нас буде ще одна "війна" – за повернення наших людей. До Європи виїхали переважно освічені українці та українки.
Тільки з Житомира в березні минулого року евакуювалися приблизно 40 – 45% мешканців. 15 – 20% з них не повернулися назад. Ці люди не потребують додаткових вкладень з боку держави і є гарними працівниками. Європейські країни зацікавлені залишити їх у себе так само сильно, як ми – повернути.
Щоб повернути українців, маємо впоратися з ключовим завданням – інноваційною та прогресивною трансформацією Україну. Для цього треба мислити нестандартно. Так, залучення інвестицій та стійкий розвиток міст можуть забезпечити розвиток індустріальних парків та зеленої енергетики. Якщо говорити про Житомир – ще однією можливістю я б бачив створення навколо міста військового кластеру.
Ще однією можливістю є внутрішньо переміщені особи та реалізація їхнього потенціалу. Для міст, куди евакуйовувалися внутрішньо-переміщені особи, важливо докласти зусиль, щоб ці люди залишилися. Насамперед йдеться про побудову житла. Для прикладу: співфінансування для таких проєктів готова надавати Єврокомісія. Окремо зазначу, що робота з міжнародними організаціями потребує додаткового навчання команд. Щоб почати реалізацію проєкту зі Світовим Банком нам знадобилося 4 роки на проходження всіх процедур.
Можливість реалізуватися – головне для людини. Україна та наші міста мають стати місцем, яке дає таку можливість. Я хочу щоб наші діти хотіли повернутися додому і розуміли, що в цій країні вони точно зможуть знайти себе.
В умовах повномасштабної російсько-української війни збільшилася відповідальність лідерів. А цінності, які лежать в основі їхніх дій, стали ще важливішими. Більшість членів Аспен-спільноти та випускників Аспен Інституту Київ долучилися до боротьби України за свободу. У проєкті "Лідерство та війна" члени виконавчої команди Інституту спілкуються з ними про їхній досвід проживання війни, прийняття рішень та бачення майбутнього.
