Військова поліція чи жандармерія? Частина друга
Автори: експерти Центру оборонних стратегій Михайло Самофалов та Олексій Марценюк
Військова юстиція – один із важливих факторів обороноздатності держави. Неможливо якісно реалізувати державну політику у сфері оборони, якщо не буде реалізована політика правоохоронної діяльності і правосуддя в секторі безпеки і оборони.
Продовжуємо аналізувати та порівнювати різні моделі правоохоронних органів у системі військової юстиції. У минулій колонці розглядали модель військової поліції у складі збройних сил. Ця частина присвячена жандармерії.
На прикладах двох моделей забезпечення правоохоронної функції у військовій сфері – військової поліції у складі збройних сил та жандармерії – можна побачити, який варіант оптимальний для України, враховуючи виклики воєнного часу та особливості військової юстиції нашої держави.
Жандармерія підпорядкована цивільному правоохоронному органу
Законотворці розглядають варіант реформ через створення Військової поліції на базі ВСП (військової служби правопорядку), дуже схожий на військову жандармерію. Систему, яка розповсюджена у світі.
Військова жандармерія – це сили безпеки, які мають як військові, так і цивільні характеристики. Зазвичай вони наділені правоохоронними повноваженнями, аналогічно до цивільної поліції, водночас мають підготовку зі спеціальної військової тактики.
Склад жандармерій та воєнізованої поліції сильно відрізняється по всьому світу. Деякі з них більше нагадують збройні сили із цивільним поліцейським потенціалом, мають військовий статус та їхні місії належать до сфери відповідальності міністерства або департаменту оборони.
Жандармерії доволі часто виконують конкретні тематичні функції безпеки, поєднуючи проблеми внутрішньої та національної безпеки, наприклад, серйозні форми організованої злочинності, тероризм, транснаціональну злочинність, прикордонний контроль чи міжнародні миротворчі операції. Часто мають додаткову функцію національної оборони, яку вони беруть на себе під час війни чи у відповідь на конкретні загрози.
Жандармерії наділені ефективними можливостями для реагування, коли проблеми безпеки перевищують можливості цивільної поліції, але військові дії у відповідь будуть надмірними і поставлять під загрозу життя цивільного населення.
Для прикладу, функції військової поліції у Франції (країні, яка є однією з фундаторів Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи (FIEP)) виконує Національна жандармерія, яка має подвійне підпорядкування: міністру оборони Франції (як складова збройних сил) та міністру внутрішніх справ (як складова системи поліції). Тому Національна жандармерія вирішує завдання в інтересах збройних сил, а також виконує значний обсяг поліцейських і адміністративних функцій в інтересах всієї держави. Отже її діяльність носить міжвідомчий характер, крім того – Міністерство юстиції здійснює координацію діяльності цього правоохоронного органу.
До спеціальних підрозділів жандармерії Франції відноситься військова жандармерія, яка виконує загальні та специфічні завдання.
Загальні завдання:
- захист населення
- запобігання правопорушенням
- судові, адміністративні та військові розслідування
Специфічні:
- контроль військових зон і об'єктів
- контроль осіб і транспортних засобів на охоронюваних підприємствах
- охорона майна і важливих документів
В Італії існує корпус карабінерів – специфічне воєнізоване формування, що наділене великим спектром поліцейських повноважень. При вирішенні військових завдань карабінери підпорядковуються Міністерству оборони, при вирішенні завдань поліцейського характеру – Міністерству внутрішніх справ Італії. Закон дозволяє мати в складі корпусу карабінерів слідчі та оперативні підрозділи.
Можна також навести приклад особливості військової юстиції Швейцарії. Кадри військової поліції формуються з поліцейських, які проходять строкову військову службу. Функції військової поліції ті самі, що й у поліції взагалі. Швейцарія має військовий кодекс, який регулює військові злочини. Водночас дисциплінарні стягнення, до яких належить і короткострокове взяття під варту, накладаються командирами військових підрозділів.
Запозичення у вітчизняний правовий простір унікальних позитивних практик іноземних країн має відбуватися з урахуванням автентичності національної правової системи та відповідати реальним умовам сьогодення.
В Україні вже функціонує силова структура "жандармського типу" – Національна гвардія України, побудована за принципами Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи (FIEP).
В рамках питань реформи елементів військової юстиції вважаємо, що досі не приділено належної уваги вдосконаленню діяльності Національної гвардії України (НГУ), як військово-правоохоронної структури, яка зокрема, відповідає за безпеку нашої країни, і може це робити також і кримінально-правовими засобами. Враховуючи, що НГУ вже є військовим формуванням з правоохоронними функціями та комплектується військовослужбовцями, буде недоречним нехтувати наявністю такої бази для створення військово-правоохоронної інституції жандармського типу.
Для України можемо розглядати модель забезпечення правоохоронної функції у військовій сфері – утворення у складі Національної гвардії України – військової жандармерії або Директорату військової жандармерії.
Дослідження аналогічних військових формувань з правоохоронними функціями країн-членів Європейського Союзу, їхньої організаційної структури, позитивного досвіду участі у різноманітних збройних конфліктах дає висновок, що розширення переліку законодавчо закріплених завдань, функцій та повноважень, покладених на Національну гвардію України, зменшить коло проблем і прогалин, що потребують вирішення шляхом комплексного застосування кримінально-правових засад у військовій сфері.
Чинне законодавство визначає, що із введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім підрозділів, які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв. За таких обставин дійсно варто розглянути досвід Національної жандармерії Франції, яка має подвійне підпорядкування міністру оборони та міністру внутрішніх справ.
Важливо, що створення Жандармерії – це не запозичення. Існують національні історичні приклади.
У Західноукраїнській Народній Республіці існувала Державна жандармерія ЗУНР. Утворена як поліцейське формування, вона фактично була організована за військовим зразком і якийсь час підпорядковувалась державному секретаріату внутрішніх справ.
У грудні 1918 року було створено також польову сторожу (жандармерію), вона діяла при штабах армійських бригад. Головні завдання – збереження ладу в місцях дислокації й пересування військ, збір та охорона військового майна, особливо зброї, боєприпасів, запобігання диверсійним акціям на залізничних шляхах, мостах, лініях зв’язку, протидія дезертирству, супроводження конвоїв і кур’єрів тощо. Правовою базою діяльності нової структури став наказ командування УГА від 12 березня 1919 р.
З вересня 1943 року діяла Військово-польова жандармерія УПА. Мета створення – прагнення командування УПА забезпечити високий рівень дисципліни та правопорядку. При цьому особливу увагу приділяли недопущенню протиправних дій щодо цивільного населення, від матеріальної та моральної підтримки якого вирішальним чином залежав успіх збройних змагань.
У підсумку: ідея жандармерії для України не нова, і може бути цілком логічною.
Корисним і прийнятним для нашої держави можна вважати досвід Французької Республіки у правоохоронній сфері. Зокрема, організація, функціонування та структура управління французької Національної жандармерії є прикладом для вдосконалення правоохоронної складової багатьох країн Європи. Однак варто пам’ятати, що Україна зараз створює світовий прецедент у сфері військової політики. Тож, враховуючи історичні передумови, сучасний бойовий досвід та, безумовно, успішний досвід країн світу, Україна має вжити адекватні заходи щодо формування власної, унікальної, але ретельно виваженої, моделі реформування елементів системи військової юстиції.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Захист прав військовослужбовців" за підтримки National Endowment for Democracy
