Зрадники Феміди: хто з українських суддів перейшов на бік ворога

Після початку війни у 2014 році чимало українських суддів зрадили присязі та перейшли на бік росії. Так, більшість суддів, які працювали в Криму, після окупації півострова стали співпрацювати з окупаційною владою та зайняли посади у незаконно створених судах.

На жаль, після повномасштабного вторгнення російської федерації та тимчасової окупації частини українських територій ганебна практика продовжилась.

За останній рік Служба безпеки України спільно з Державним бюро розслідувань публічно викрили та повідомили про підозру кільком суддям, які зрадили присязі та перейшли на бік ворога в умовах воєнного стану та суддям, які виправдовували збройну агресію рф проти України.

Про справи цих суддів читайте далі. 

Суддя Лариса Богомолова

Наприкінці квітня Служба безпеки України повідомила про суддю, яка працювала на фсб та "зливала" дані про захисників Маріуполя. Йшлося про суддю Полтавського районного суду міста Полтави Ларису Богомолову.

На думку слідства, після повномасштабного вторгнення Богомолова, яка тоді була суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, сама вийшла на російські спецслужби. Після окупації Бердянська суддя залишилась на тимчасово окупованій території та "познайомилась" з представником фсб з позивним "Влад" домовившись про майбутню співпрацю.

У березні 2022 року Богомолова передала окупантам інформацію про переміщення трьох бійців "Азову" з Маріуполя до району Мангуша, після чого росіяни знайшли та вбили цих військовослужбовців.

Зливаючи інформацію, Богомолова зазначила: "Услышала информацию, что три человека с Азова какими-то окольными путями вылезли из Мариуполя! Вы меня слышите? И будут пробираться сюда. Где-то там […] будут ехать сюда. Чтобы вы это имели ввиду! Это информация четкая и стопроцентная". 

Також, на прохання фсб, Лариса Богомолова збирала інформацію щодо прихильності чи неприхильності працівників суду до окупантів та пропонувала їм подальшу роботу в незаконно створеному росіянами суді Бердянська. Якщо працівники суду відмовляли судді у такій співпраці та переході на бік ворога, вона здавала їх до російських каральних органів.

Крім цього, суддя Богомолова допомагала фсб у формуванні штату підрозділу "министерства чрезвычайных ситуаций россии" на території міста Бердянська. Так у березні 2022 року суддя Богомолова зателефонувала представнику фсб рф з позивним "Влад" та передала йому дані особи, яку вона підібрала та з якою попередньо погодила можливість працевлаштування у новоствореному органі "мчс россии" в окупованому Бердянську. Після чого цю особу взяли на роботу в "мчс россии" в Бердянську.

Рішенням Голови Верховного Суду з 5 травня 2022 року Богомолову відрядили до Полтавського районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя.

Й лише через рік судді нарешті повідомили про підозру, 5 травня Вища рада правосуддя надала дозвіл на утримання судді під вартою, 8 травня – відсторонила від здійснення правосуддя, а 10 травня Жовтневий районний суд міста Запоріжжя обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Наразі суддя підозрюється у державній зраді, слідство у справі продовжується.

Суддя Ірина Уханьова

Лариса Богомолова не єдина голова суду, яку підозрюють в зраді присязі. У травні 2022 року прокуратура повідомила про підозру голові Вовчанського районного суду Харківської області Ірині Уханьовій.

За версією слідства, Уханьова за власної ініціативи підшукувала співучасників та створювала умови для переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

З ухвали Київського районного суду міста Полтави від 2 серпня 2022 року у справі відомо, що "28.02.2022 Ірина Уханьова, перебуваючи у приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області, підшукуючи співучасників до державної зради, провела загальні збори суддів та працівників апарату Вовчанського районного суду Харківської області, під час яких, використовуючи власний авторитет голови цього суду, схиляла суддів і працівників апарату Вовчанського районного суду Харківської області перейти на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, а саме співпрацювати з представниками окупаційної адміністрації та обійняти посади суддів і працівників апарату в незаконному "судовому органі РФ".

Під час таких зборів Уханьова розповіла суддям і працівникам апарату Вовчанського районного суду про розбіжності між законодавством України та російської федерації, пропонувала отримати від окупантів грошову допомогу в сумі 10 000 російських рублів, і, розуміючи, що судді та працівники апарату суду можуть боятись працювати під контролем військових країни-агресора, запевнила, що ті не несуть їм загрози та необхідно співпрацювати та надавати допомогу у функціонуванні "судового органу рф" на території міста.

Згодом Уханьова також закликала до співпраці з ворогом трьох працівників Служби судової охорони, пояснюючи, що новому "судовому органу рф", як і за часів роботи суду під владою України, буде потрібна судова охорона.

Також Ірина Уханьова агітувала перейти на бік рф та обійняти посаду в новоствореному органі  місцевого правоохоронця.

Як наслідок, судді було заочно повідомлено про підозру у підготовці до державної зради.

Проте пізніше Уханьовій повідомили про ще одну підозру – вона добровільно погодилася надавати окупантам допомогу в підривній діяльності проти України та навіть у створенні та функціонуванні незаконного судового органу на тимчасово окупованій території міста Вовчанськ.

Так, Уханьова очолила створений окупантами "Волчанский районный суд Харьковской области".

Суддя почала підшуковувати потенційних працівників до цього суду, склала список, визначила посадовий оклад та надіслала на погодження головам окупаційної адміністрації російської федерації.

Пізніше навіть провела збори потенційних працівників та заявила, що умовою працевлаштування в судді є отримання паспорта російської федерації. Уханьова повідомила, що поїде на територію росії, щоб пройти курси підвищення кваліфікації, а повернувшись особисто прийматиме іспит від кожного працівника на знання законодавства російської федерації.

Уханьова організувала в приміщенні суду пункт приймання документів для отримання паспорта рф та навіть особисто приймала такі документи, змусивши працівників апарату суду перекладати їх на російську. 

Після того як ЗСУ деокупували Вовчанськ Уханьова втекла на територію рф та наразі оголошена в розшук. 

Судді предʼявлено обвинувачення у двох кримінальних провадженнях, які передбачають покарання від 15 років ув'язнення до довічного.

Справа щодо судді слухатиметься у Київському районному суді міста Полтави.

Читайте також: Суд, прощення чи співчуття. Як Україна карає за колабораціонізм і чому потрібні зміни

Суддя Володимир Купін

Ще одним головою суду з Харківщини, який перейшов на бік ворога, став Володимир Купін – голова Балаклійського районного суду.

На початку березня 2022 року російські військові захопили Балаклію та запропонували працівникам місцевого суду та самому Володимиру Купіну "співпрацю".

Вже у квітні 2022 року суддя Купін виїхав з Балаклії до тимчасово окупованого Куп'янська де був призначений на посаду "исполняющего обязанности заместителя начальника управления начальника отдела юридического сопровождения". За версією слідства Купін здійснював прийом громадян та надава юридичні консультації, щодо переходу на законодавство рф.  

Після деокупації Куп'янська силами ЗСУ Купін залишив територію України та втік на територію рф. У березні 2023 року суддю оголошено в розшук.  Слідство у справі триває.

Суддя Ігор Кудрявцев

У травні 2022 року низці ЗМІ зʼявилася інформація про те, що Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора викликає на допит суддю Старобільського районного суду Луганської області Ігоря Кудрявцева. Суддю підозрюють у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану.

Так, за версією слідства, у березні 2022 року Кудрявцев почав співпрацювати з представниками так званої "лнр" та пообіцяв зайняти посаду в створеному ними суді на окупованій території. 

Крім цього, вже традиційно для суддів-колаборантів, Ігор Кудрявцев почав агітувати інших суддів та працівників апарату присягнути на вірність російській федерації, співпрацювати з представниками окупаційної адміністрації та писати заяви про прийняття на роботу до так званих судових органів "лнр".

Як і його колега з Харківщини Ірина Уханьова, суддя організував збори суддів та співробітників суду, де закликав співпрацювати з окупаційною адміністрацією рф. Кудрявцев пообіцяв суддям та працівникам апарату допомогти в працевалаштуванні у так званих судових органах "лнр".

У квітні 2022 року судді Ігорю Кудрявцеву було повідомлено про підозру у державній зраді, а оскільки він знаходиться на тимчасово території та переховується від органів слідства та суду його також оголошено в розшук.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень обвинувальний акт вже надійшов до суду, Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду постановлено, що розгляд справи за обвинувачення судді буде здійснювати Івано-Франківський міський суд (справа №344/7760/22).

Суддя Віталій Ломейко

У листопаді минулого року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Ломейка Віталія Валерійовича про звільнення з посади судді Чернігівського районного суду Запорізької області за власним бажанням, проте, розглянути її ВРП змогла лише після набуття повноважень – у травні цього року. 

Під час розгляду заяви зʼясувалось, що слідчі ДБР здійснюють досудове розслідування за фактом можливої державної зради судді Ломайка. На додаток, ще до грудня 2022 року Віталій Ломейко справно отримував судову винагороду, яку йому виплчаввали коштом українських платників податків, наразі виплати зупинені.  

Члени Вищої ради правосуддя навіть спробували звязкатися з Ломейком, проте, телефон судді був відключений, а відповіді на електроні листи не надійшло. У зв'язку з неможливістю дізнатися чи дійсно Віталій Ломейко підтримує надіслану ним раніше заяву її залишили без розгляду.  

З відкритих джерел, зокрема Єдиного державного реєстру судових рішень, невідомо, на якій стадії перебуває розслідування щодо судді та чи повідомили йому підозру в держзраді.

Читайте також: Чому важливо не допустити колаборантів до політичної системи? 

Суддя Наталія Шарко

У 2023 році росіяни почали офіційно свторювати незаконі суди на окупованих територіях, зокрема, в Херсонській області. У зв'язку з цим Вища кваліфікаційна комісія суддів рф почала проводити співбесіди на посаду суддів окупаційних судів. На жаль, у списку претендентів можна побачити й чинних українських суддів чи суддів у відставці. Однією з таких стала суддя Геніченського районного суду Наталія Шарко, яка не лише перейшла на бік окупантів, але й встигла винести ганебне рішення щодо викраденого українського громадянина .

Так, 2 червня 2023 року на офіційному сайті Кримської правозахисної групи була опублікована новина під назвою "У новому СІЗО у селі Чонгар знайшли ще одного викраденого українця". Правозахисна група з посиланням на свої джерела повідомила, що в незаконно створеному СІЗО перебуває викрадений загарбниками Ленур Халілов з села Рикове Генічеського району, якого звинувачують в організації незаконного збройного формування чи участі в ньому.

Рішення про увязнення Халілова винесла не хто інша як Наталія Шарко, проте, вже як суддя окупаційного суду. 

Крім того, Шарко навіть претендувала на те, щоб очолити окупаційний Геніченський районний суд, проте, російська вккс, яка призначає суддів на такі посади їй відмовила.

Автомайдан вже звернувся до Служби безпеки України та Вищої ради правосуддя з вимогою перевірити таку інформацію, а у випадку її підтвердження – вжити заходів з притягнення Шарко до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Судді у відставці Купавська та Міщенко

Не лише чинні судді погодилися на співпрацю з окупантами. Це зробили також і деякі судді у відставці. 

У лютому журналісти "Центру журналістських розслідувань" повідомили, що на тимчасово окупованій території Запорізької області загарбники запустили судову систему, де контролює процес людина з країни-агресора, а працюють – місцеві колаборанти. Так, на співпрацю з окупантами погодились Наталя Купавська та Тамара Міщенко. За даними Центру Міщенко стала заступницею голови окупаційного суду з кримінальних справ, а Купавська – з цивільних справ.

Незадовго до цього, у липні 2022 року, в окупаційних телеграм-каналах з’явилися відео, де Наталя Купавська та Тамара Міщенко разом беруть участь у заходах вступної кампанії фейкового "Мелитопольского государственного университета им. А. Макаренко", який був створений окупаційним "урядом Запорізької області".

Після публікації таких відео Рада суддів України 05 серпня 2022 року вирішила відкликати подання щодо присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" Купавській Наталі Михайлівні, судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставці, а також звернулась до Державної судової адміністрації з вимогою зупинити виплати цим суддям.

Схоже, що Міщенко та Купавська не лише перейшли на бік агресора, але й зареєструвалися на російській території та могли отримали громадянство рф, ще до початку повномаштабного наступу. Так, за даними сервісу Himmera Search особа з таким же прізвищем, іменем та по батькові як у судді Купавської у 2021 році могла бути тимчасово зареєстрована у російській федерації (місто курчатов). У тому ж населеному пункті, на тій же вулиці тимчасово зареєстрованою була і Міщенко Тамара Михайлівна, прізвище, імʼя та по батькові якої повністю збігається з прізвищем, іменем та по батькові судді у відставці Міщенко.

На звернення Автомайдану щодо суддів СБУ відповіла, що наразі Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування кримінальних проваджень щодо суддів у відставці Міщенко та Купавської за фактом колабораційної діяльності. Інформація щодо отримання суддями у відставці російського громадянства також перевіряється.

Як ми зазначали вище, серед суддів є й такі, які  виправдовують збройну агресії рф проти України. Наразі відомо про підозру двом суддям – Володимиру Куксову та Світлані Федорець. Про них розповімо нижче.

Суддя Володимир Куксов

2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від окупантів: 28 березня Збройні Сили України звільнили Ірпінь, 31 березня – Бучу й 1 квітня – Гостомель. За кілька днів після цього стало відомо про масові катування мирного населення російськими військовими. Жахливі кадри з Бучі облетіли весь світ. За повідомленням поліції, після деокупації територій Київської області було виявлено тіла 1400 українців, з них 37 – діти. 

Здавалося б, побачене нікого не зможе залишити байдужим і дасть змогу усвідомити, що твердження про те, що росія прийшла визволяти українців, не мають нічого спільного з реальністю.

Але це були лише сподівання…

Так, суддя Північного апеляційного господарського суду Володимир Кусов, згідно зі записів телефоних розмов опублікованих СБУ, не лише виправдовував злочини окупантів, але й агітував знайомого, який знаходився на окупованій території Запорізької області перейти на бік рф та вступити до так званої окупаційної "милиции". Нижче наведемо фрагмент такої розмови:

"хайль Гитлер, а ты что в милицию не идешь там на работу", "а че? Там собирают всех", "а, я думал, ты уже там начальником милиции устроился, там кадровое голодание", "да, ты с опытом работы, надо делать карьеру, главное чтоб они так обратно не вернулись как у нас".

Наступного дня суддя визнавав правомірною тимчасову окупацію росією частини території України, висловився за продовження окупації цієї території та проти звільнення окупованих території Силами оборони України, говорячи таке: 

"Главное, чтобы они так обратно не вернулись, как у нас. Тогда тебе придется к нам домой, в Крым".

Також Служба безпеки України задокументувала, що суддя схвалив відомі йому плани російської федерації утворити на окупованій території Запорізької області, де проживав його приятель, так званий "Кримсько-Херсонський" окупаційний округ: 

"Так что, а у вас там, я смотрю, что какой-то будет Крымско-Херсонский административный округ? Хозяйственный округ, что-то вот такое", "я не знаю, как оно будет, но я думаю, что вашему региону все равно это нормально", "ваш регион жил за счет сельхозпродукции, которая отправлялась на Крым и Россию", "и сейчас, если вам откроют свободную эту, то это нормально будет".

Куксов називав тимчасового окуповану територію смт Мирне Метілопольського району росією та висловлював бажання, щоб таких територій ставало більше, а кордони самої росії були ближчими до території Київщини, де проживає суддя. 

Особливо цинічною стала реакція судді на новини про зґвалтування окупантами українських жінок та дітей. Більше того, він прямо заперечив причетність саме російських військових до цих звірств та наголошував, що на це здатні лише "гребанние бандеровцы":

"Один мой военный знакомый в камуфляже…он зачищал Макаров. Прям увидел девочку, привязанную к стулу, изнасилованную и этот… и горло перерезанное Ну, на х*ра ж, типа, хочешь –  насилуй. Зачем же горло перерезать? Слушай, ну, большая честь бл*дь , еще насиловать. Это, во-первых. Во-вторых, к стуку как привязывают – как же насиловать, бл*дь, когда к стулу привязывают? Не удобно. Поэтому – бред. Да, мне кажется, что это только бандеровцы, бл*дь, гребанние, могут, бл*дь, насиловать, бл*дь".

Коли ж суддя дізнався, що його прослуховують і мають намір провести обшуки, озвучив бажання змінити номер телефону. Після цього у серпні він здійснив виїзд за кордон. Ймовірно він їздив на тимчасово окуповані росією території. 

14 вересня судді повідомлено про підозру за такими статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 3 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, вчинені службовою особою);
• ч. 4 ст. 27 та ч. 7 ст. 111-1 (підбурювання до колабораційної діяльності, зокрема до добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території).

За такі злочини йому загрожує позбавлення волі від 5 до 8 років та від 12 до 15 років, відповідно.

На жаль, через неповноважність на той час Вищої ради правосуддя, яка за законом надає згоду на обрання найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою, такий запобіжний захід не могли застосувати для судді. У жовтні 2022 року апеляційний суд обрав для Куксова запобіжний захід у вигляді застави в 3 мільйони гривень.

У червні цього року суд продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно судді до 14 вересня 2023 року через необхідність отримання висновків експерта за результатами проведення психологічної та лінгвістичної експертизи.

Суддя Світлана Федорець

Поки останньою суддею, якій повідомлено про підозру за виправдовування збройної агресії рф проти України, стала суддя Якимівського райсуду Запорізької області Світлана Федорець, яку в червні 2022 року було відряджено до Звенигородського районного суду Запорізької області.

Наразі суддя Федорець підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 Кримінального кодексу України, а саме у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, вчинених службовою особою повторно.

Служба безпеки України, яка спільно з Державним бюро розслідувань збирала доказову базу щодо судді, оприлюднила на своєму сайті відео з фрагментами розмов судді. 

Протокол із відтворенням розмов було передано на лінгвістичну експертизу, під час якої встановили, що суддя доводила своїм співрозмовникам, наприклад, таку інформацію: 

• пояснення тимчасової окупації Криму російською федерацією, розпочатої у 2014 році, тим, що політичним інтересам Китаю й Туреччини вигідний контроль росії у Чорному морі, через яке пролягає Шовковий шлях; російський флот потенційно посилює китайський флот у разі війни із США за Тайвань, тобто зміщується зосередження на відповідальності з держави-агресора на одного з політичних світових лідерів;
• заперечення вкладу (зусиль) української армії у звільнення Херсону;
• пояснення війни перерозподілом світу "більшими дядями";
• виправдовування тимчасової окупації частини території України;
• визнання поширення влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України;
• виправдовування вивезення українських дітей до росії;
• твердження про завдання українською армією ударів по місту Луганську заради тестування нових далекобійних ракет;
• визнання Автономної Республіки Крим частиною росії;
• пояснення влучання в будинок у місті Умані перебуванням там баз НАТО;
• контекстуальне покладання відповідальності за знищення Каховської ГЕС на Україну та ін.

На одній із розмов зафіксовано, що Федорець мала зустріч у Запоріжжі із впливовою особою щодо нелегального виїзду на окуповану територію. В інших розмовах зазначала, що знає, як за гроші організувати виїзд з України. Тобто суддя шукала способи переходу на окуповану територію та може їх використати з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Всі члени сім’ї Світлани Федорець добровільно перебувають на окупованих територіях. Зокрема, двоє її неповнолітніх дітей разом з її мамою проживають у Криму, де мають статус біженців. Діти ходять до школи та перебувають під постійним наглядом органів опіки окупантів. У Криму також тривалий час проживає та працює ветеринаром її рідний брат. З розмов судді вбачається, що її чоловік проживає на тимчасово окупованій території у місті Мелітополі, вона підтримує з ним постійний зв’язок.

Крім цього, суддя подала заяву про звільнення із займаної посади судді та після отримання відповідних грошових нарахувань і довічного утримання мала намір повернутися на тимчасово окуповану територію, у місто Мелітополь, а згодом виїхати до Автономної Республіки Крим. З цією метою вона шукала посередника, за допомогою якого мала намір впливати на прискорення розгляду її заяви про звільнення у відставку та прийняття позитивного рішення. 

5 липня Вища рада правосуддя одноголосно надала згоду на утримання судді під вартою. Вже наступного дня суд обрав Світлані Федорець запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2 000 000 грн. Слідство у справі триває.

*****

Як буде розвиватися далі доля суддів підозрюваних у держзраді – побачимо згодом під час розгляду їх справ у суді. Водночас, якщо на притягнення до кримінальної відповідальності, очевидно, потрібен час, то є інший вид покарання, який мав би наставати набагато швидше, – звільнення з посади судді. Адже такі дії, беззаперечно, завдають непоправної шкоди й без того крихкій репутації судової влади. 

Проте й зі звільненням не все так просто – наразі у Вищій раді правосуддя все ще заблокована можливість розгляду дисциплінарних проваджень, адже депутати Верховної Ради все ще не можуть прийняти законопроєкт, який створить Службу дисциплінарних інспекторів, ба більше, намагаються віддати критично важливий орган на поталу старим елітам.

Поки ж рада зволікає зі створенням служби дисциплінарних інспекторів та поверненням Вищій раді правосуддя повноважень розгляду скарг на суддів – їх кількість невпинно зростає. Так, на кінець березня цього року у ВРП зареєстровано 8829 дисциплінарних скарг на дії суддів. Весь цей час судді, які підозрюються в державній зраді, продовжують, навіть будучи відстороненими від здійснення правосуддя, обіймати суддівську посаду.

Сподіваємося, що в народних обранців вистачить волі вже найближчим часом проголосувати за створення незалежної Служби дисциплінарних інспекторів та повернути можливість розгляду дисциплінарних скарг, ну а члени ВРП зможуть правильно розставити пріоритети в їх розгляді. 

Тетяна Чижик