Що не так з ліцензуванням для виробників касок і бронежилетів, та як це впливає на обороноздатність держави

Автори:

Артур Лозіцький, адвокат практики вирішення спорів юридичної компанії "Міллер",

Катерина Лихопека, помічник юриста практики вирішення спорів юридичної компанії "Міллер"

Від березня минулого року каски та бронежилети прирівняли до гуманітарної допомоги. Це мало би значно спростити процес отримання військовослужбовцем "броніка" у свої руки. Бо з того часу державою створені умови, відповідно до яких для ввезення бронежилетів та шоломів в Україну потрібно заповнити лише декларацію. У ній треба вказати важливу інформацію: військову частину, її адресу, перелік вантажу та найменування відправника. Жодних інших документів, дозволів, листів не вимагається. 

Проте імпорт повністю не покриває потребу у бронежилетах, а внутрішній ринок виготовлення та продажу засобів індивідуального захисту шкутильгає на обидві ноги. 

Ці перешкоди не дають розвиватися вітчизняному малому та середньому бізнесу в цьому доволі специфічному секторі економіки. Адже для виготовлення, ремонту та продажу засобів індивідуального захисту підприємцю треба отримати ліцензію. 

Коли можуть видати ліцензію? 

Видача ліцензії можлива лише у випадку дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності (з виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу), які визначені Постановою КабМіну від 2 грудня 2015 року № 1000.

Які документи треба подати для отримання ліцензії? 

На перший погляд, ця процедура доволі проста. Для отримання ліцензії необхідно подати пакет документів до Міністерства внутрішніх справ: 

• заяву на отримання ліцензії;
• інформацію про місце ведення діяльності;
• копію правовстановлюючого документа на приміщення (наприклад, копія договору оренди приміщення), декілька довідок.

Але диявол – у деталях. Бо наступним кроком для здобуття ліцензії від Міністерства внутрішніх справ є подача дозволу на відкриття об’єкта дозвільної системи, який спочатку потрібно отримати в органах дозвільної системи, тобто у тих же структурних підрозділах МВС.

Що це за дозвіл та як він впливає на шанси отримати ліцензію?

Для початку треба зазначити, що ліцензійні умови фактично прирівнюють бронежилети/шоломи з вогнепальною зброєю, холодною зброєю та боєприпасами. Хоча завдати шкоди бронежилетом явно складніше (якщо це взагалі можливо), аніж будь-яким іншим засобом, який підпадає під дію цих норм.

Порядок видачі дозволу передбачений внутрішньою інструкцією МВС України від 21 серпня 1998 року № 622. Його видають органи поліції усім суб’єктам господарювання, що здійснюють операції з виробництва, ремонту, торгівлі зброєю, боєприпасами та бронежилетами. 

Але не все так просто: враховуючи особливість згаданої інструкції МВС до підприємця, який бажає безперешкодно, "по-білому та чисто" виготовляти та продавати бронежилети має прийти комісія та перевірити, чи відповідає приміщення вимогам, які визначає інструкція. 

Наприклад, серед вимог – ізоляція приміщення від інших приміщень, капітальні стіни та міцні перекриття на стелі та підлозі, внутрішні стіни повинні бути еквівалентними за міцністю спаровані гіпсобетонними панелями завтовшки 80 міліметрів кожна. 

Приміщення також повинне мати двоє дверей з міцними і надійними замками. Зокрема – зовнішні, виготовлені з листового металу товщиною не менше, ніж 3 міліметри; внутрішні – ґратчасті сталеві або обладнані металевими ролетами, які відповідають заходам безпеки, на вентиляційних вікнах, люках мають бути встановлені сталеві ґрати з вічками розміром не більш як 100х100 міліметрів. 

І це ще не все. Адже загальний перелік вимог включає в себе низку інших специфічних критеріїв. Цим вимогам має відповідати приміщення підприємця, який збирається виготовляти або ж продавати зброю чи бронежилети. 

Без дозволу на відкриття об’єкта дозвільної системи не варто очікувати на позитивний результат після звернення щодо отримання ліцензії. Адже підприємець зі стовідсотковою ймовірністю отримає відмову у видачі ліцензії. 

Для чого потрібно спростити процедуру отримання ліцензії?

У зв'язку з військовою агресією рф проти України питання виготовлення та безперешкодного постачання бійцям бронежилетів не втрачає актуальності. 

Забронзовіле законодавство України (нагадаю, що сумнозвісна інструкція від МВС датована ще 1998-м роком!) встановлює однакові вимоги щодо технічної бази для всіх видів діяльності, незалежно від їхнього характеру. Проте бронежилети за жодних умов не належать до високоризикових предметів – таких як зброя. 

Отже, вимоги щодо приміщень, в яких здійснюватиметься діяльність щодо виробництва та продажу "броніків", просто не відповідають дійсності та об’єктивній реальності.

Встановлені інструкцією вимоги є нічим іншим, як обтяженням для підприємця, що здійснює таку діяльність. А для підприємця, який лише збирається здобувати ліцензію – це велика перепона на його підприємницькому шляху та додаткові корупційні ризики. 

Погодьтеся, що важко в оптимальні терміни знайти приміщення, що відповідає усім критеріям, а потім швидко пройти перевірки від працівників поліції, отримати дозвіл, підготувати інші супровідні документи та отримати ліцензію. Принаймні, про термінову передачу "броніків" "на руки" бійцям за цієї процедурою мова не йде. А іншої просто не існує.

Незважаючи на те, що строк видачі ліцензії становить 10 робочих днів, за нашими підрахунками підготовка, подача документів та отримання ліцензії займає до 3 місяців. Це не враховує час на пошуки приміщення та на приведення його у відповідність з умовами. 

Читайте також: Шлях пораненого: реальність, з якою стикаються військові

Що необхідно зробити?

Насправді, все доволі просто: потрібно привести цю процедуру у відповідність до реалій, що склалися – не поширювати дію дозвільної системи на виробництво та продаж бронежилетів. А ще – спростити умови до приміщень. Адже "броніки" не є зброєю чи іншими предметами підвищеної небезпеки, які вимагають настільки великої уваги з боку правоохоронців та відповідності усім критеріям безпеки.

Що про це думає держава?

Минулого року Кабмін підготував проєкт постанови про внесення змін до ліцензійних умов. Його мета – спрощення процедури отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва та продажу бронежилетів, а також удосконалення окремих положень щодо ліцензійних умов. 

Зокрема, проєкт постанови передбачає наступне:

• до приміщень, що будуть використовуватися для їхнього виробництва та продажу, мають висуватися інші вимоги, ніж до приміщень, де виробляються та продаються зброя і боєприпаси;
• спрощення вимог щодо підключення сигналізації;
• скасування "Книги обліку виготовлених спеціальних засобів";
• скасування норми, якою передбачався продаж виробів органам та установам, працівникам яких дозволено їх використання, що дозволяє безперешкодне використання "броніків" волонтерами чи окремими громадянами;
• приведення у відповідність додержстандарту вимог щодо вікон, дверей приміщення;
• виключення із переліку документів для отримання ліцензії документів, пов’язаних із дозвільної системою.

Проте, на ділі цей проєкт так і залишився проєктом. Отже, для законного виготовлення й продажу бронежилетів та касок досі, на десятому році війни з рф, українському підприємцю потрібно пройти через низку бюрократичних процедур та відповідати вимогам, яким, за великим рахунком, відповідати не потрібно через відсутність будь-якої суспільної небезпеки.

Висновок

Внесення змін до чинної процедури щодо отримання ліцензії – це вимога часу. Приведення у відповідність з сьогодення інструкції МВС 98-го року спричинить лише позитивні наслідки для українського бізнесу, адже надасть усі можливості для ведення, насамперед, законної та спокійної господарської діяльності. А ще – допоможе створити та розвивати новий бізнес, що неймовірно важливо та потрібно державі під час війни. 

Про життя та здоров’я наших бійців на фронті годі й говорити, адже такі спрощення процедури значно прискорюють процес отримання бійцем захисту – бронежилета. 

Артур Лозіцький, адвокат практики вирішення спорів юридичної компанії "Міллер",

Катерина Лихопека, помічник юриста практики вирішення спорів юридичної компанії "Міллер"