Конституція України є джерелом обов'язків держави
Жоден політик, який балотується до того чи іншого представницького органу влади, не зазначає про те, що прийшовши до управлінських кабінетів, він буде обмежувати громадян у їхніх правах та свободах. У протилежному випадку, чутливий до емоційних процесів виборець, у жодному разі не віддав би свій голос за правду, яка його чекає після приходу до влади відповідних керманичів.
Щоб здобути владу, політики використовують значний арсенал технологій, зокрема передвиборчі маніпуляції. Вони є частиною демократичних процесів у багатьох країнах, які спрямовані на те, щоб викликати відповідну довіру людей. Однак, цей текст не про це.
Доволі часто обмеження прав і свобод людини і громадянина здійснюється у контексті обов’язків, які містяться у Конституції України. У цьому контексті, Розділ ІІ Конституції України встановлює питання прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. У такий спосіб, органи державної влади та органи місцевого самоврядування посилаються на дані положення Основного Закону. Згодом, це стає аргументом їхньої поведінки при накладенні відповідних обмежень на громадян.
Чому на громадян покладаються обов’язки?
Чи виправдана така поведінка щодо обмеження прав і свобод громадян зі сторони державних органів? Тут є чіткий алгоритм для оцінки обґрунтованості поведінки державного органу – Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97.
Зазначу, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Доцільним є дотримання структури вимог можливості втручання держави у права та свободи громадян. Зазначені критерії вироблені практикою Європейського суду з прав людини та складають частини доктрини "margin of appreciation" (пер. "межі розсуду"). Така структура обгрунтовує втручання держави у права та свободи людини і громадянина з трьох причин:
- чітке передбачення таких дій у законодавстві;
- легітимна мета відповідних дій;
- необхідність у демократичному суспільстві.
Що таке позитивні обов'язки держави?
Коли ми говоримо про обов’язки, які стосуються громадян, ми не повинні також забувати про зобов’язання, які несе на собі держава. Позитивні обов’язки держави – це обов’язок не лише не перешкоджати у реалізації даних прав, але й активний обов’язок сприяти у тому, щоб дані права громадян мали реальне втілення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019 у справі № 3-391/2018(6048/18) зазначається наступне: "Конституційний Суд України наголошує, що держава зобов’язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам, та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод."
Значною мірою, концепція позитивних зобов’язань держави розкрита у практиці Європейського суду з прав людини. Прикладом, коли ЄСПЛ вказує на необхідність реалізації доктрини позитивних зобов’язань держави, є рішення у справі CASE OF HUDOROVIČ AND OTHERS v. SLOVENIA (Applications nos. 24816/14 and 25140/14). Справа стосувалася можливості доступу особи до питної води, яка була відсутня. З цієї причини, суд зазначив наступне:
"Доступ до безпечної питної води не є, як таке, правом, яке захищається статтею 8 Конвенції. Проте, Суд наголошує на тому, що без води люди не можуть вижити. Таким чином, постійна та тривала відсутність доступу до безпечної питної води може, за самою своєю природою, мати несприятливі наслідки для здоров’я та людської гідності, фактично підриваючи суть приватного життя та задоволення від проживання у значенні статті.
Отже, коли ці суворі умови виконуються, Суд не може виключити можливість того, що переконливе твердження може викликати позитивні зобов’язання держави відповідно до цього положення. Наявність будь-якого такого позитивного зобов’язання та його потенційний зміст обов’язково визначаються конкретними обставинами постраждалих осіб, а також правовою базою та економічною та соціальною ситуацією відповідної держави.
Суд вважає, що питання про те, чи були задіяні будь-які позитивні зобов’язання у цій справі, та обсяг таких зобов’язань, які є основними питаннями, які необхідно розглянути по суті, тісно пов’язані з конкретними обставинами справи та рівнем їх серйозності. Таким чином, існує тісний зв’язок між питанням застосовності та обґрунтованістю в оцінці того, чи порушується у цій справі питання приватного життя чи ні."
Аналогічних прикладів, які наведені у практиці ЄСПЛ існує чимало. Важливо, що дана практика ЄСПЛ обов’язкова до застосування в Україні.
Де у Конституції України згадується про позитивні обов’язки держави
Сама сутність існування такого важливого політико-правового документу як Конституція України сприяє тому, щоб громадянин через виконання обов’язків державою утверджував свою гідність у суспільстві.
Наведемо декілька прикладів, коли у Конституції України згадується про зобов’язання держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Позитивний обов’язок держави закладений у частині тексту присяги народного депутата України, який наведений у ст. 79 Конституції України: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
Висновки
Конституція України у контексті намірів законодавця приймалася як форма суспільного договору, коли громадяни усвідомлені про свої права та обов’язки, а держава всіляко сприяє у їхній реалізації. Поряд з обов’язками громадян, існують обов’язки держави, які передбачають те, що держава не може посилатися на свою пасивність у частині реалізації прав громадянина як виправдання своїх дій.
Натомість, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані активно сприяти тому, щоб права і свободи людини і громадянина були захищені. Для держави, недостатнім є зазначити: "Ми нічого громадянину поганого не зробили". У той же час, представники органів державної влади повинні задати запитання: "Що держава зробила для того, аби громадянину було добре?".
Щоб наочно продемонструвати роль позитивних зобов’язань держави варто розглянути питання, наприклад, сплати податків та можливості отримувати належний розмір пенсії.
У випадку, коли мова йде про податки, то в сучасних умовах, органи державної влади всіляко сприяють тому, щоб збільшити податкові надходження. Для цього вони вживають активні дії щодо фізичних та юридичних осіб: перевірки, непрямі методи визначення податкових зобов'язань, встановлення нових податків та ін. З цієї точки зору держава розглядає громадянина як інструмент для наповнення бюджету.
На противагу, візьмемо ситуацію із пенсійними питаннями громадян. Суди в Україні значно завантажені справами про призначення і перерахунок пенсії. Йдеться про активні дії громадянина, який дізнався про можливість призначення чи перерахунку пенсії і подав позов до суду. Однак, у цій ситуації активними мали би бути дії органів пенсійного фонду, який би повинен був належним чином вести облік громадян та моніторити наявні можливості для підвищення пенсії. Як наслідок, Пенсійним фондом мав би бути реалізований обов’язок повідомляти пенсіонерів, що вони, наприклад, мають право подавати заяви на перерахунок пенсії у зв’язку зі зміною розміру грошового забезпечення та інші.
Однак, на жаль, у сучасних умовах парадигма діяльності органів державної влади зосереджена на тому, що громадянин постійно щось "повинен" державі. Саме тому, у повсякденній діяльності особа повинна пам’ятати про концепцію позитивних зобов’язань держави, яка повинна бути його інструментом у вирішенні повсякденних питань.
Кістяник Володимир
