Міжнародні санкції: виявлення порушників і розширення коаліції

Російсько-українська війна змінює системи глобальної безпеки та економіки. Армія, що донедавна вважалася другою у світі, перетворюється на міф.

Країни, що десятиліттями чи навіть століттями зберігали нейтралітет, тепер вступають до НАТО з міркувань безпеки. Марокко та Пакистан передають зброю Україні. Нові, жорсткіші санкції, впроваджуються мало не щодня. 

Як бачимо, сподівання на те, що взаємозалежність здатна запобігти серйозним військовим конфліктам, виявилися марними. Принаймні це так у тому, що стосується Росії. Попри численні переваги торгівлі з ЄС, американські інвестиції та впровадження технологій розвинених країн у багатьох галузях економіки, Росія вибрала шлях конфлікту і втратила майже все, що здобула за попередні 30 років.

Чи варто очікувати такої ж поведінки від інших великих геополітичних гравців? Чи притаманний брак здорового глузду лише тим, хто править у Кремлі? Чи кинуть авторитарні режими виклик демократіям світу, незважаючи на шкоду, яку такий виклик заподіє всьому людству? Чи здатне людство відрізнити добро від зла? 

Московська дипломатія давно перетворилася на фабрику брехні

Ці питання залишаються актуальними, бо не всі країни та лідери розуміють добро і зло однаково. Хіба це дивно, зважаючи на те, скільки "конференцій" і "круглих столів" влаштували російські так звані дипломати на платформах своїх посольств, Росспівробітництва та Православної церкви Московського патріархату всюди, куди змогли дотягнутися? Наприклад, за день до річниці повномасштабного вторгнення в Україну Росія організувала у Конго конференцію під назвою "Гібридна війна проти Росії".

Такі заходи не викликають нічого, крім презирства, через своє лицемірство та спотворення правди. Не кажучи вже про пропаганду, яку Москва поширює через православні центри у Парижі та на горі Афон у Греції, або постійні згадки про колоніальне минуле інших країн, ігноруючи при цьому, що Росія – колишня імперія, що пригноблювала цілі народи і зараз намагається повернутися до тих часів.

Однак брехун неодмінно стане жертвою своїх власних злодіянь. Дуже цікаво, скажімо, спостерігати за тим, як російське міністерство закордонних справ публікує офіційні звіти про недружні країни, в яких описує, як європейські держави відвернулися від росіян після 24 лютого 2022 року. Хоча у звіті від 14 червня 2022 року чітко сказано, що до вторгнення ворожого ставлення не спостерігалося, автори не здатні дійти логічного висновку, чому вчорашні друзі не хочуть навіть дивитися в їхній бік, і продовжують звинувачувати у всьому Захід.

Наскрізною темою російського наративу, призначеного для країн, що досі не приєдналися до санкційної коаліції, є неправдиве твердження, що санкції проти Москви шкодять усьому світові та зокрема країнам Глобального Півдня. 

Кремль просуває хибну думку про те, що санкції спричиняють нестачу продуктів харчування, і звинувачує обмеження на торгівлю російськими сільськогосподарськими товарами і добривами у продовольчій кризі. Проте усе це – просто чергова російська брехня і перекручування фактів, що неодноразово було спростовано представниками Держдепартаменту та Управління контролю за іноземними активами з посиланнями на конкретні документи.

Однак найбільшої шкоди завдає продовження державами та бізнесом звичної роботи у Росії і співпраці з російськими компаніями, оскільки санкції розроблено та впроваджено спеціально для того, щоб завадити Москві вести агресивну війну проти України.

Читайте також: Конфіскація санкційного майна: як це працює на практиці? 

Боротьба з Росією вимагає контрнаступальних заходів, а не самовбивчої оборони 

Лише за даними ООН, за перший рік війни російська агресія вже забрала життя понад 8200 цивільних, і ще понад 13700 зазнали поранень. 

Для порівняння, війна у Сирії призвела до загибелі 3900 цивільних за перший рік бойових дій, згідно з даними Сирійського центру спостереження за дотриманням прав людини.

На цьому фоні, заклики надавати Україні лише засоби захисту, що час від часу лунають від деяких досить впливових політиків навіть країн-партнерів, видаються або дуже некомпетентними, або ворожими. Адж ворог має очевидну перевагу за кількістю авіації, ракетних та артилерійських систем, а також бронетехніки і боєприпасів, що вимагає контрнаступальних дій.

Залишаючись в обороні проти такого ворога, Збройні сили України з часом можуть втратити здатність відстрілюватися. Набої мають властивість закінчуватися, не кажучи вже про те, скільки загине людей – учорашніх теслярів, учителів, студентів, шеф-кухарів, підприємців, юристів, розробників програмного забезпечення та інших спеціалістів, які до лютого 2022 року ніколи не тримали в руках зброї. 

Російський корабель ганьби тоне, і мало охочих піти на дно разом із ним 

Поки одні вперто продовжують прикидатися миротворцями, інші роблять правильний вибір і допомагають країні, що зазнала нападу, постачаючи сучасну військову техніку та боєприпаси. Деталі одних угод зберігаються в таємниці, інші стають відомі широкому загалу і сприймаються українцями з глибокою вдячністю.

Хоча дехто старається не розчаровувати Москву з політичних чи економічних причин, наразі вже зрозуміло, що Кремль витерпить будь-який "удар у спину", бо не може собі дозволити втратити ще більше споживачів російської нафти та газу, а тому не вимагає, щоб будь-хто приєднався до російського корабля ганьби, що йде на дно. 

Було цікаво бачити, як нейтральна Індія призупинила виконання існуючих збройних угод з Росією на суму близько 2 мільярдів доларів і заморозила 10 мільярдів доларів кредитних коштів на озброєння, щоб уникнути впливу санкцій. 

Логіка Індії цілком виправдана. Щоб переконатися у цьому, достатньо поглянути на нещодавнє рішення Верховного Суду США стосовно турецького державного банку Halkbank і його вищого керівництва, проти яких висунули звинувачення у допомозі Ірану уникати американських санкцій. Екстратериторіальна дія санкцій – річ серйозна.

Вистежування порушників санкційних режимів і розширення альянсу 

Досі залишаються актуальними проблеми офшорних "димових завіс", що використовуються для приховування структури акціонерів, зокрема з метою уникнення санкцій. Безліч фінансових та юридичних "фіксерів", що служать близьким до Кремля олігархам, привернули увагу групи дослідників, які опублікували свій звіт у науковому журналі "PNAS Nexus" у лютому 2023 року. 

Один із основних висновків, зроблених за результатами дослідження під назвою "Складні таємні системи: офшорні мережі олігархів", такий: ці токсичні мережі не можуть ефективно працювати без кількох тісно пов'язаних вузлів – зазвичай це менеджери з управління активами, тобто посередники, основна роль яких полягає у підтримці руху тіньових грошових потоків. 

Залежність від цих вузлів – це фактор, що здатен порушити роботу олігархічних мереж, що живлять Кремль. Підрозділи фінансової розвідки по всьому світу мають попереду багато роботи, але вже незабаром варто очікувати суттєвих змін у галузі управління активами. 

Росія боїться виключення зі світової фінансової системи. Достатньо подивитися на те, які активні росіяни, коли намагаються переконати делегатів країн-учасниць Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) не включати її у чорний список організації. А внесення агресора до чорного списку має насамперед вплинути на механізми уникнення санкцій і вивести з гри усіх підозрілих сірих ділків, які через брудне фінансування чорних російських фінансових мереж допомагають Росії виробляти зброю, яку вона шле на колись мирні українські міста. 

Перспективним є також залучення бізнесу до процесу запобігання уникненню санкцій. 

Співробітників компаній, які працюють у країнах, тісно залучених до механізмів уникнення санкцій, варто заохочувати надавати інформацію про будь-які порушення міжнародних санкцій з боку їхніх роботодавців. Правову основу викриття правопорушень, механізми надання інформації та процедуру винагородження викривачів можна запозичити з антикорупційного законодавства. 

Ще одна серйозна проблема полягає в тому, що у Росії продовжують працювати компанії, які донедавна мали гарну репутацію. Усі міжнародні компанії проголошують відповідальні та етичні принципи ведення бізнесу, відображені у кодексі корпоративної етики, статуті етичних принципів та численних політиках, опублікованих на їхніх офіційних веб-сайтах. Усі вони неодмінно містять положення про дотримання міжнародних норм і місцевого законодавства. 

Практичне дотримання таких політик, надто у країнах-членах ЄС, повинно якось корелювати з тим фактом, що Європарламент визнав Росію державою-спонсором тероризму.

Сплата податків у Росії має інтерпретуватися як співучасть у спонсоруванні тероризму. А дотримання місцевих законів і, відповідно, надання кредитних пільг членам окупаційних сил агресора банківськими установами, зокрема міжнародними, навряд чи вписується у ділову етику.

Я вже не кажу про те, як це підставляє українські офіси міжнародних компаній, які попри спроби переконати свої штаб-квартири вийти з Росії, опиняються у вкрай незручному становищі з точки зору репутації у своїй країні, що також впливає і на фінансові результати саме тут. 

***

У будь-якому разі, на тлі загальної підтримки України, одним із пріоритетних завдань залишається розширення санкційної коаліції, якій досі бракує підтримки Глобального Півдня. Це необхідно, щоб якомога більше країн світу могли обмінюватися інформацією, пов'язаною з санкціями, і перешкоджати веденню війни проти України, а не допомагати агресору і далі чинити насильство.

Зрештою, на кін поставлено глобальну безпеку. 

Читати матеріал англійською мовою