Усе, що Путін робить останніми місяцями – це підготовка до натискання червоної кнопки
У лютому 2009 року, одразу після зустрічі з тоді віцепрезидентом Байденом на полях мюнхенської Конференції, я вечеряв у готелі Mandarin Oriental з моїм давнім другом Річардом Голбруком (Richard Holbrooke) та з першим заступником держсекретаря (США – УП) Біллом Бернсом (з нинішнім директором ЦРУ).
Я сказав їм те, що й так неодноразово до цього казав публічно. Що Путін вторгнеться в Україну, починаючи з Криму. І друге: що я був упевнений, що оскільки він увесь час відсуває червоні лінії, то росія обов'язково застосує тактичну ядерну зброю на території України, щоб налякати всіх та дискредитувати НАТО.
Якщо по Криму мої співрозмовники ще були готові дискутувати, то мої міркування щодо ядерки вони явно сприйняли за плід перегрітої та травмованої війною 2008-го року уяви.
І ось зараз це вперше серйозно сказав президент Байден. Я вважаю, що все, що путін робить останніми місяцями – це і є підготовка до натискання червоної кнопки.
Незважаючи на скептицизм деякого з приводу українського наступу, у Москві знають точно, що за нинішніх можливостей ЗСУ, їм точно не втримати 100-кілометрову ширину приазовського коридору, і рано чи пізно їхню оборону буде перервано.
Кримський міст буде знищено, а Українські війська стоятимуть біля входу до Криму. В умовах оточення кримське угруповання буде приречене, і в цей час у Москві обов'язково розпочнеться розвал кремлівської влади.
І ось щоб не допустити цього, путін планує вдарити тактичною ядерною зброєю по центру ухвалення рішень, тобто по центру Києва.
Швидше за все до цього буде розіграно якусь провокацію в Білорусі, щоб зобразити, що це мінськ спонукав москву діяти з метою захисту союзника.
Все це викличе різке прискорення війни.
Путін не чекатиме, поки Україна матиме F16. Він увійде до спіралі, і тут важливо, щоб Америка виконала те, що обіцяла, й устами мого старого знайомого передала в Стамбулі росіянам, і, зокрема, використала всі свої конвенційні засоби для знищення всіх загарбників в Україні, а також їхніх логістичних центрів у Білорусі, і в самій Росії.
При цьому я не виключаю удару тактичною ядерною зброєю і по найбільшому логістичному центру в польському Жешуві, щоб автоматично задіяти п'яту статтю НАТО.
Припускаю, що якщо йтиметься про 2-3 ядерні снаряди, то НАТО обмежиться конвенційним реагуванням.
Що отримає з цього путін? Перше, якщо війна йтиме так, як зараз, за кілька місяців усім буде ясно, що росія зазнала поразки, а так він залишає шанс, що Вашингтон кліпне першим. Ну, а якщо не кліпне, то в цьому теж є свій розрахунок: вийде, що війну він програє не Україні, а НАТО, і це є привід консолідувати свою зграю та російську спільноту, особливо перед президентськими виборами.
Що робити нам, українцям?
Насамперед розуміти, що є така реальна небезпека і вживати максимальних запобіжних заходів. Особливо берегти керівництво, і, звісно, це передусім стосується ключа української перемоги – президента Зеленського.
Адже Зеленський став лідером вільного світу, і реакція вільного світу на ядерну атаку Росії залежатиме від закликів та позиції цілого та здорового верховного головнокомандувача України. Я впевнений, що Андрій Єрмак та вся команда вже сидять і розраховують і такий сценарій.
І необхідно пам'ятати, що це сценарії акселерації та швидшої розв'язки та перемоги України, але, звичайно, треба застрахуватися від фізичних загроз.
Потрібно пам'ятати, що знищення Зеленського – це єдине, що врятує росію хоча б частково.
Решта, як сказав нещодавно Залужний, іде за планом.
Міхеіл Саакашвілі
