Український механізм репарацій: чому "німецька" формула неактуальна

Середа, 21 червня 2023, 13:00

Щоранку українець, та й не тільки, починає свій день із вивчення інформації про загиблих, просування військ ЗСУ, окуповані та звільнені українськими воїнами населенні пункти. Кожен ставить питання, коли перемога, а також коли і якою буде відплата, будуть виплачені репарації, а агресори сядуть на лаву підсудних.

Війна завжди несе руйнування, і щоразу вимагає пошуку нового підходу, як відшкодувати завдані збитки. Приклад тому, розв'язані Німеччиною двічі у 20 столітті, світові війни.

За підсумками Першої світової війни, Німеччина визнала свою поразку та підписала Версальську мирну угоду. За нею, Німеччина зобов'язувалася виплатити репарації на суму 269 мільярдів золотих марок – еквівалент приблизно 100 тисяч тонн золота. Країні знадобилося майже 90 років на виплати. Останній транш у 70 мільйонів євро було виплачено 3 жовтня, у день 20-річчя об'єднання Німеччини. Об'єднана Німеччина взяла двадцятирічний кредит у 239,4 мільйона марок.

Звісно, не всі 90 років проводились виплати. У 1920-х ця сума (269 мільярдів золотих марок) двічі скорочувалася і склала 112 мільйоні. А потім Гітлер, який прийшов до влади, припинив виплати. Вони були відновлені за Лондонським договором 1953 року. При цьому частину суми тимчасово дозволили не платити: за умовами договору, ці виплати мали відновитися, тільки коли і якщо Німеччина буде об'єднана.

За результатами Другої світової війни, Німеччина капітулювала, тобто була визнана так само, як і в Першій світовій війні, стороною, що програла.

Головна відмінність щодо виплат репарацій Німеччиною між Першою світовою та Другою полягає в тому, що якщо після Першої світової війни було узгоджено суму виплат (визначено число), то після Другої світової – країни переможниці розділили сектори, звідки безперешкодно могли вивозити активи. 

За результатами Потсдамської конференції (1945 рік) було вирішено: претензії СРСР будуть задоволені шляхом вилучення зі східної зони Німеччини та за рахунок німецьких активів, що перебувають у Болгарії, Фінляндії, Угорщині, Румунії та Східній Австрії; претензії США, Великобританії та інших країн, які мають право на репарації, задовольнялися із західних зон окупації. 

Стягнення репарацій з Німецької демократичної республіки (НДР) було припинено СРСР із 1 січня 1954-го, а Західного табору – з введенням "Плану Маршала". За оцінками вже об'єднаної Німеччини, з Радянської окупаційної зони та НДР було вивезено активів на 15,8 мільярда доларів, що є еквівалентом приблизно 14041 тонни золота, але ці дані поки що не мають точного підтвердження.

Виплати репарацій Німеччиною за Першу та Другу світові війни можна назвати класичними формами виплат репарацій: була визнана сторона, що програла, вона підписала капітуляцію, потім виплачувала або грошима – після Першої світової, або товарами, виробництвом, технологіями – після Другої світової.

Читайте також: Скільки репарацій Німеччина платить за Голокост і чи заплатить Росія за скоєні злочини в Україні?

Український механізм репарацій

Чому класичні форми репарацій не підходять у нашому випадку і який варіант може бути ефективним?

Поки війну не закінчено, і ми не розуміємо, як довго вона триватиме, які підсумкові документи будуть підписані, ми можемо діяти згідно з міжнародним правом. Є агресор, який напав на суверенну державу – він завдає руйнувань, отже, має прийняти всю відповідальність за вчинене. 

З боку України – це національно-визвольна війна, з боку Росії – це спеціальна військова операція, тобто, статус наче і не війни. Але все може дуже швидко змінитися, і все залежить від дій Збройних сил України на фронті.

Далі, Росія – держава з ядерною зброєю, якою намагається погрожувати всьому світу. Також, хоч і незаконно, Росія посідає місце в Раді безпеки ООН (організації, яка створювалася, щоб війн більше не було).

Юридичних інструментів, завдяки яким можна вже вимагати компенсації за агресію проти незалежної держави, начебто й немає. І згода Росії теж відсутня. Але такі інструменти можуть бути створені. Ба більше, вони вже існують і можуть працювати навіть під час війни.

Саме тому в Україні майже рік тому було створено спеціальну робочу групу, яка спільно з представниками країн-партнерів займається розробкою дієвого механізму виплат репарацій.

І такий механізм розроблено – це Міжнародний компенсаційний механізм. Його легітимізувала Генасамблея ООН 14 листопада 2022 року. Тоді більшістю голосів було підтримано проєкт резолюції, яким пропонують створити механізм компенсації збитків Україні внаслідок агресії Росії. Він став основою сьомого пункту "Формули миру" президента Володимира Зеленського "Справедливості".

Український механізм репарацій – це глобальний інструмент, який передбачає, що всі збитки будуть зафіксовані в Реєстрі, потім Спеціальна комісія присуджуватиме виплату, а сама виплата йтиме з фонду, який наповнюватиметься за рахунок заарештованих, а потім конфіскованих активів Росії за кордоном.

І це поки що останній, але дуже складний для реалізації пункт, оскільки саме створення та робота Реєстру збитків уже схвалені договором у Рейк'явіку 17 травня 2023 року. Тоді як розробка юридичної угоди, основи передачі арештованих активів Росії на користь фонду, перебуває поки ще на стадії обговорення.

Основна перешкода – подолання суверенного імунітету. Але коли і цей пункт незабаром буде погоджено, то країни, які заморозили російські активи, зможуть ухвалити міжнародні договірні зобов'язання та передати активи у фонд. Для цього вони вже мають підтримку світової спільноти – резолюцію Генасамблеї. І створено Реєстр, а це вже півсправи. Саме його існування свідчить про те, що зворотного ходу немає.

В чому унікальність українського механізму репарацій та що відрізняє його від схожих, реалізованих раніше у світовій історії?

Якщо взяти досвід двох світових війн XX-ого століття – репарації отримували держави загалом; окремо взята людина, яка постраждала від війни – ні. Тільки за результатами Другої світової було призначено репарації за Голокост. У 1952 році було підписано Люксембурзький договір про репарації між ФРН та Ізраїлем про виплати жертвам Голокосту.

Наш же механізм передбачає компенсацію не лише державі Україна, бізнесу, а й усім приватним особам, заявникам, які звернулися до Реєстру. Кожному, хто втратив майно, здоров'я через війну, пережив сексуальне насильство, був підданий тортурам – будуть призначені компенсації. Жертви війни, постраждалі від війни люди стануть першорядними одержувачами компенсацій.

На сьогодні Міжнародний компенсаційний механізм є найбільш реальним для реалізації інструментом компенсацій. Йдеться про ситуацію, повторюся, коли Росія не визнає свою агресію, а значить, ніяких компенсацій не планує виплачувати.

Але факт агресії підтверджений усім світовим співтовариством, а отже, "викрутитися" не вийде. І є чим платити: за кордоном країни-партнери заморозили великий обсяг активів Росії.

Так, такий варіант компенсацій, як пропонує і вже реалізовує Україна, є унікальним у своєму роді. Його складно порівняти з досвідом репарацій, способом, в який це робила Німеччина, яка програла двічі. І ворог в нас не простий – з ядерною зброєю і кріслом в Раді безпеки ООН. Але й Україну підтримує майже весь світ у боротьбі з агресором на усіх можливих полях битв.

Та ми розраховуємо саме на глобальне рішення країн-партнерів щодо заморожених активів Росії, коли йдетсья про те, щоб Міжнародний компенсаційний механізм працював на всі 100%.

Ірина Мудра

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Дозвільна кухня: Реєстрація потужностей чи експлуатаційний дозвіл для бізнесу?

Уроки впровадження накопичувальних пенсій у Польщі, що варто взяти до уваги

Як головування Польщі у ЄС дозволить посилити тиск на імпорт російських енергоносіїв

Цифрова трансформація правосуддя: як Україна створює сучасну судову систему

Як АРМА стало "золотим парашутом" для росіян

Людина і її місце. Промова на врученні Премії Шевельова