Міжнародний олімпійський комітет став на бік агресора: як відновити справедливість

Триває ланцюгова реакція рішень низки міжнародних спортивних федерацій про повернення росіян та білорусів у великий спорт під виглядом "нейтральних" спортсменів. 

Процес запустив Міжнародний олімпійський комітет (далі – МОК) та президент Томас Бах, коли видав відповідні рекомендації. Аргументував це нібито інтересами спортивної спільноти. 

Насправді, рішення протиснули російські лобісти. Вони цілий рік не покладали рук і, нарешті, свого домоглися. Дивує і прикро вражає, що МОК в цьому спектаклі зіграв роль слухняної маріонетки замість того, щоб бути захисником олімпійських принципів. 

Томас Бах педалював тему дискримінації росіян та білорусів. Мовляв, спортсменам закрили шлях для самореалізації. 

Досвідчений функціонер не може не знати про існування так званого спортивного громадянства, яке не тотожне громадянству національному. Тобто паспорт рф чи Білорусі не є перепоною виступати за іншу країну. 

МОК посилався на Олімпійську хартію коли стверджував, що росіяни мають обов’язково бути на Олімпіаді-2024. Інакше, мовляв, це порушення їхніх прав. Але Хартія навпаки дає в руки МОК усі важелі для принципових рішень. Зокрема, право встановлювати окремі правила допуску для представників певних країн. Очевидно, Томас Бах просто не хотів ними скористатися. 

Функціонери посилалися на так званий югославський прецедент 1992 року. Тоді МОК допустив до Ігор Югославію, хоча щодо неї навіть діяли санкції ООН. Забули лише сказати, що сталося це після рішення країни вивести свої війська з Боснії та Герцеговини, де був конфлікт. Росія подібних рішень не приймала. 

Натомість в історії спорту є кейс щодо відсторонення ПАР за апартеїд. В 1964 році МОК відкликав запрошення країни на Олімпійські ігри навіть до рішення Генеральної асамблеї ООН. Що заважає сьогодні вчинити так само? Адже злочини рф не менш жорстокі та ганебні, ніж практики расової дискримінації.

Вдавана нейтральність 

І, нарешті, коронними є заяви Томаса Баха про майбутню "стерильну" нейтральність російських та білоруських спортсменів. Цю "нейтральність" ми вже побачили на практиці. 

По-перше, російські вболівальники плюють на правила. Махають прапорами росії, днр, портретами путіна та "зетками", носять георгіївські стрічки. Тобто кожне змагання перетворюють на пропаганду війни. 

По-друге, тим самим славляться й самі спортсмени рф. Усі пам’ятають зігування з п’єдесталу пошани гонщика Артема Северюхіна. До речі, виступав він тоді під італійським прапором за шведську команду. 

По-третє, російські збірні з більшості видів спорту на 70-80% складаються з військових або силовиків. На Олімпіаді в Токіо росія завоювала 71 медаль. З них понад 60 вибороли спортсмени з росгвардії та з ЦСКА, який є армійським клубом.

МОК не встановив чітких критерії "фільтрації". І ми вже бачили, як на змагання просочуються спортсмени, які можуть бути тими самими людьми, що вбивають українців на лінії фронту і в тилу. Томас Бах пропонує нам потискати руки заплямовані кров’ю. 

Хочеш виступати? Засуди війну! 

Якщо Комітет дійсно хоче, аби адепти та учасники війни не отримували статус нейтральних, варто деталізувати критерії допуску. І до їхньої розробки варто залучити українців, адже ми вже провели певну роботу. 

Одним з провідних спортивних видань країни ведеться База спортсменів, що підтримали війну та режим путіна, наразі там майже 340 осіб. На цей список орієнтується спеціальна Робоча група з протидії агресії РФ у сфері спорту, яка створена на базі Комітету ВР з питань молоді і спорту і має за мету персонально санкціонувати агресорів, яку я очолюю. Проти частини з них держава запровадила санкції – візові та фінансові. Закликаємо уряди інших країн діяти так само. Якщо буде заборона на в’їзд, то жоден путініст не потрапить на спортивні заходи. 

Вже маємо потужні сигнали від багатьох зарубіжних управлінців. Наприклад, міністр спорту Австрії Вернер Коглер заявив, що МОК мав би більше турбуватися про українських спортсменів та суворіше дотримуватися власних рекомендацій. А очільниця МВС Німеччини Ненсі Фезер пообіцяла не пускати в країну спортивних пропагандистів путіна. Сумніви в "нейтральності" спортсменів рф та Білорусі висловили міністри спорту Британії та Франції. Не кажучи про наших сусідів – прибалтів та поляків, які послідовно солідарні з Україною. 

Позиція Франції особливо важлива – вона прийматиме Олімпіаду. Мер Парижа Анн Ідальго заявила про підтримку. Сподіваюся, з нею погодиться і уряд країни.

Обов’язковою умовою участі у змаганнях незаплямованих росіян та білорусів під нейтральним статусом мусить бути так звана антивоєнна декларація. Тобто засудження вторгнення росії в Україну, заклик негайно припинити війну, вивести війська з окупованих територій. Якщо після цього дорога додому буде для спортсменів закрита, вони зможуть сформувати збірну біженців та взяти участь в Олімпіаді. Тобто, вони самі мають засвідчувати свою готовність пожертвувати громадянством держави-агресора та ризикувати свободою у своїх "країнах-концтаборах", аби мати право перебувати серед інших спортсменів. 

Ресурси для контратаки

Таким чином, попри рішення МОК, маємо можливості для стримування і навіть для спортивного контрнаступу.

Перше – це робота з дружніми до нас спортивними федераціями, наприклад, з такими, як World Athletics. Вона системно дотримується бану росіян та білорусів.

Друге – це комунікація з урядами для впровадження ними візових обмежень.

Третє – це тиск на МОК для деталізації критеріїв допуску на змагання. Одним із них має бути підписання антивоєнної декларації. 

Все це потребує мобілізації зусиль держави та наших зарубіжних партнерів. Спортивна спільнота та влада повинні постійно взаємодіяти і посилювати одне одного. Лише разом досягнемо результату – перемоги над агресором на спортивному фронті. 

Ольга Саладуха