Як Україна збирається виконувати антикорупційні обіцянки МВФ, щоб отримати транш
Гроші міжнародних партнерів для України в часи повномасштабної війни – це підтримка, яка допомагає країні продовжувати боротьбу з агресором. Тому, насамперед, завдання української влади – виконати взяті на себе зобов'язання, щоб не втратити довіру цих міжнародних партнерів своїми діями.
Одним із таких завдань є виконати кроки, зафіксовані в меморандумі з МВФ. Цього разу, вони, серед іншого, стосуються й відновлення декларування для посадовців та депутатів.
Не варто забувати про те, що виконання обіцянок для української влади – це не про задоволення побажань МВФ. Це насамперед відповідь на запит українського суспільства.
Цього разу стосовно декларування українська влада взяла багато різних обов'язків на себе. Спробуємо розібратися із цими обіцянками та пояснити вам, на що очікувати й чого остерігатися в процесі їх виконання.
Обіцянка № 1: відновити декларування до кінця липня 2023
Найперше, що Україна пообіцяла – відновити декларування до кінця липня 2023 року.
До цього часу нардепи мають прийнятий закон, який відновить зобов’язання державних службовців (безпосередньо не залучених до мобілізаційних та військових зусиль) подавати та розкривати декларації про свої активи під час воєнного стану.
Для цього варто проголосувати за законопроєкт 8071, який був ініційований у вересні 2022 року головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією.
Після його підтримки в першому читанні профільним комітетом, законопроєкт лежить у Верховній Раді без руху. З жовтня 2022 законопроєкт мертвий, а часу "воскресити пацієнта" залишилося обмаль.
Хоча парламентарі все ще можуть встигнути пограти у Лазаря. Якщо до кінця травня законопроєкт 8071 вже буде прийнятий у першому читанні, то є всі шанси на успіх. Такі терміни дають змогу належно доопрацювати текст законопроєкту до другого читання, а також прийняти його в цілому у Верховній Раді, а президенту – підписати закон. Далі формальності: публікація та набрання законом чинності.
За час, поки законопроєкт, навмисно чи ні, не чіпали, громадськість чітко висловила свою позицію на підтримку відновлення декларування. Петиція до президента про повернення декларування лише за кілька днів набрала 25 тисяч голосів. Сам президент, у своїй відповіді на цю петицію, нагадав про законопроєкт Арахамії та у такий спосіб нагадав парламентарям, що зараз м'яч на їхньому полі.
Міжнародні партнери також вказали на пріоритетність відновлення декларування. Віцепрем’єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина обіцяє відновити декларування вже у червні.
Читайте також: Дозволено – не значить заборонено: чому пора повернути обов'язкове електронне декларування
Обіцянка № 2: відновлення перевірок декларацій
Ще одна обіцянка, яку дав український уряд, до кінця липня 2023 року – прийняти закон, який "відновить функцію НАЗК щодо перевірки декларацій".
У березні 2022 року НАЗК роз’яснило, що не проводить повні перевірки декларацій, Тоді Агентство посилалося на загальний закон, прийнятий у перші дні повномасштабного вторгнення. Ним заборонили перевірки будь-якої звітності чи документів звітного характеру.
Через це зараз перевірки декларацій чиновників та нардепів фактично не проводяться.
Єдиний інструмент, який НАЗК зараз застосовує – це моніторинг способу життя. Втім, він має обмежені функції, які не допоможуть контролювати доходи посадовців, зокрема, за період війни. Але головний мінус – моніторинг досі нормативно не врегульований у самому НАЗК.
Обіцянка № 3: спрощення декларування
Наступне зобов’язання Україна має виконати вже до кінця жовтня 2023 року.
Для полегшення заповнення декларації Україна має вдосконалити систему декларування, "щоб забезпечити автоматичне заповнення інформації з інших пов’язаних баз даних та реєстрів, водночас дотримуючись зобов’язань державних службовців щодо правдивого та своєчасного подання спрощених декларацій про активи".
Насправді це може стати палицею з двома кінцями. З одного боку, це полегшить процес заповнення декларації. Адже часто інформація про власність, яку потрібно задекларувати, вже є в реєстрах. Як приклад, інформацію про квартири чи авто можна було б переносити з відповідного реєстру автоматично, а не "вручну". Ті ж площі об’єктів, кадастрові чи реєстраційні номери, частки власності тощо.
З іншого боку, це зобов’язання України має важливий акцент: новий підхід з "автозаповненням" не має нашкодити правдивості декларацій. Реєстри та бази даних часто є неповними та з помилками.
Тобто, навіть при автоматичному перенесенні інформації, декларант мусить відповідати за достовірність та повний обсяг зазначеної інформації. Простіше кажучи, якщо якось інформації про майно декларанта чи його родини бракує у реєстрах – це не причина для того, щоб його не зазначати у декларації. Відтак, відсутність у декларації інформації про майно, яке підлягає декларуванню за законом, лише через брак інформації про нього у реєстрі не має допомогти уникнути відповідальності.
Це зобов’язання не варто тлумачити як зменшення переліку інформації, що треба вказати у декларації.
Адже у цьому ж меморандумі Україна обіцяє повністю відновити систему декларування після воєнного стану. Згадка "спрощеної декларації" з урахуванням цього стосується не обсягу декларування, а радше способу її заповнення. Це спрощення стосується саме автоматичного перенесення даних із реєстрів до декларації.
А що з публічним доступом до декларацій чиновників?
У меморандумі побіжно згадали також про відновлення доступу до декларацій чиновників. Чи означає це, що реєстр декларацій знову буде публічним? Ми зможемо контролювати статки нардепів, що магічним чином з’явилися у них під час війни?
На жаль, коли це станеться – невідомо. Згадка про те, що Україна проведе консультації із зацікавленими сторонами, аби вивчити можливість публікації хоча б узагальнених даних з декларацій топпосадовців під час воєнного стану, є. Звичайно, балансуючи між потребою в прозорості та захистом особистої безпеки.
Але поки Україна не обіцяла МВФ відновити публічний доступ до декларацій чи принаймні до певного обсягу наявної в цих деклараціях інформації.
Проте є кілька моментів, які змушують сумніватися в реальній потребі приховування абсолютно усіх задекларованих даних посадовців. Адже сенситивна інформація – конкретні адреси чи ідентифікаційні дані декларанта, членів сім’ї – завжди була прихована з відкритого доступу. Зараз же взагалі жодні задекларовані відомості недоступні для громадськості. Такий підхід навряд є пропорційним і співмірним.
Тому ми сподіваємося, що у консультаціях, які вже пообіцяла українська влада, буде віднайдений більш пропорційний підхід. Громадськість має бути обізнана про статки посадовців, але без жодних додаткових безпекових ризиків для них.
З хорошого – Україна все ж пообіцяла до кінця воєнного стану відновити в повному обсязі систему декларування – для всіх посадовців, з повноцінним доступом громадськості до декларацій та перевірками декларацій.
Втім, першим кроком для цього має стати повернення обов'язку подання декларацій службовцями. Для цього не треба проводити тривалі дискусії – достатньо згадати про наявний у парламенті законопроєкт 8071 та продемонструвати бажання повернути важливий антикорупційний інструмент до роботи.
Інший крок – запровадження "автозаповнення" декларацій – цілком може бути другим етапом, реалізованим пізніше. При цьому, "спрощення" декларування стосується саме процесів заповнення, а не перегляду обсягу декларування. Коментарі урядовців про те, що разом із відновленням декларування необхідно вирішити й інші проблеми свідчать радше про бажання затягнути процес.
Антон Марчук
