Нам ніхто нічого не винен
Світові політики в жовто-блакитному вбранні, наші прапори в столицях всього світу, постійні заяви про підтримку України на всіх рівнях. Все це створює враження – весь світ за нас. Уточнення – весь цивілізований світ за нас.
Це враження створює кілька ідей, які популярні в українському суспільстві і які, насправді, можуть значно зашкодити та послабити нас:
- Європейці та всі цивілізовані народи повинні нам допомагати, бо наша армія захищає їх від навали варварів зі Сходу.
- Якщо хтось нам не допомагає чи допомагає не так, як ми вимагаємо – той або ідіот або шпигун, працює на ворога і має бути вкритий ганьбою, закенселім його.
Ніхто про це прямо не заявляє. Але саме з таким настроєм ми іноді ставимося до всіх наших союзників.
Всім нам дійсно дуже боляче. І емоційно важливо знати, що всі поділяють наш біль – люди, суспільства, країни. І теж все роблять для нашої перемоги. Хештег – standwithukraine, supportukraine.
Але це хибне враження.
Європейці чи американці не втратили рідних на цій війні. Їхні квартири та будинки не зруйновані. Їхні батьки та діти живі.
Їхні брати та сестри мають руки та ноги. Їхні родини не розділені тисячами кілометрів.
Їхні діти не лякаються звуків сирен. Вони не ходять до церкви на чергове прощання з побратимом, колегою, другом.
Вони просто не розуміють весь рівень болю, з яким живе кожен українець. І вони не повинні нас розуміти. В них своє життя, свої болі, свої радості, задоволення та страждання.
Так, вони підтримують нас, дають гроші, озброєння. Але жодна країна світу не розірвала дипломатичні відносини з РФ. Їхні санкції навіть близько не програма Oil-for-Food (програма "Нафта в обмін на продовольство"), яка дуже швидко знекровила економіку Іраку та підірвала можливості диктатора.
В них є підприємці, які допомагають росіянам обходити санкції. І їх ніхто за це не карає. Вони досі купують російські газ та нафту – так, значно дешевше, але купують. Багато компаній не пішли насправді з ринку РФ.
Вони воюють з ними "на півшишечки".
І тому нам важко їх зрозуміти. Дивіться, у нас діти гинуть, а їхні солдати досі отримують зарплати через картки ваших, європейських банків?
Їхні поети та письменники вчили вихваляти свою імперію та зневажати все українське, а ви досі запрошуєте їхніх "культурних діячів" на ваші форуми?
Річ не лише в тім, що вони бояться тої довбаної червоної кнопки в руках у кремлівського параноїка.
Всі біженці можуть розповісти багато про європейців. Як наші найкращі фахівці з чудовим знанням англійською не можуть знайти роботу в англомовних країнах. Як багатодітні матері не можуть винайняти квартиру в Німеччині, бо орендодавцям комфортніше здавати німцям. Як іноді французи радять українкам повертатися додому з ідеєю "та віддайте тому Путіну частину вашої території, бо життя важливіше".
Це не значить, що вони погані люди чи аморальні істоти. Не кожна людина може витримати той рівень стресу, який доводиться витримувати нам. Не кожна країна вистояла б від такої навали.
Нам потрібна допомога. І для того, аби її отримати, треба прийняти зовсім інший світогляд та настрій всіх, хто не хоче розділяти наш біль повністю.
Вони не повинні нам допомагати. Вони можуть нам допомогти – якщо бажатимуть. Так, РФ може піти далі – і у Польщу і в Європу – але в це реально в Європі мало хто вірить. Не тому що вони забули уроків історії. А тому, що, вибачайте за повтор, не кожен може витримати цей рівень стресу. І психіка витісняє будь-який сценарій, який може принести більше страждань.
Замість "ви всі нам повинні" має бути цинічний та прагматичний розрахунок: ваша допомога нам підтримає і вашу економіку.
Зброя американська та європейська, а значить, більша завантаженість вашого військово-промислового комплексу. Це мільйони робочих місць – і для громадян США і ЄС. Ви вже знизили імпорт російського газу і нічого поганого не трапилось.
Давайте порахуємо: скільки протримається економіка РФ, якщо санкції будуть реальними – повне ембарго на будь-яку торгівлю з агресором? Коли ця країна впаде, мільйони наших біженців повернуться додому. І ті, хто залишаться, соціалізуються в ваших суспільствах та стануть новим драйвером ваших економік. Бо українці працелюбні та винахідливі.
Ми не можемо постійно вимагати емоційної чи фінансової підтримки із позиції страждань. Бо довго так ніхто не витримає. А такі настрої є.
"О, дивіться, Washington Post написала зовсім не те, що повинна писати – значить вони за росію". "О дивіться, естонці запросили на свій форум російську письменницю – значить вони так нічого не зрозуміли".
Нам ніхто нічого не винен. Бо люди живуть своїм життям і не готові розділяти з нами той рівень ненависті, який є звичним для нас.
Але саме розуміння цього дасть нам змогу мати справжніх союзників. Дружба з якими бути цілком прагматичною. Не емоційною.
Це вже буде надовго. Поки ми не переможемо. І навіть після.
Влад Головін
