Чи можна зайняти крісло члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів завдяки брехні?
Автори: Катерина Бутко, Тетяна Чижик, ВО "Автомайдан"
12 травня Вища рада правосуддя (ВРП) закінчує проведення співбесід з кандидатами на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) і вже зовсім скоро ми дізнаємося прізвища 16 членів, перед якими постануть нелегкі завдання – відновити роботу органу за понад 3,5 роки паузи.
Про історичну місію саме цього складу ВККС говорилось неодноразово, зокрема, саме вони заповнять майже половину суддівських посад у країні та проведуть кваліфікаційне оцінювання понад 2000 суддів.
Вища рада правосуддя спілкувалась з кандидатами до ВККС з 2 по 12 травня, за ці дні вони провели співбесіди з 31 претендентом на посаду члена кваліфкомісії.
У переліку кандидатів вистачає людей, які зможуть гідно прийняти виклик та, сподіваюсь, виконати свою історичну роль.
Однак у цьому матеріалі я хочу зупинитися на тих, хто в разі призначення до ВККС навпаки підірве довіру до оновленого органу. Адже під час співбесіди вони не були відвертими, а в деяких випадках очевидно збрехали.
Людмила Волкова, адвокатка, екссуддя Харківського окружного адміністративного суду
Кандидаткою, яка проходила співбесіду в перший день, і була не особливо відвертою з ВРП є Людмила Волкова.
Річ у тому, що у 2016 році як членкиня Ради суддів України Волкова входила до складу робочої групи, яка проводила виїзну перевірку фактів за зверненням судді апеляційного суду Черкаської області Бондаренка С. І. щодо тиску на нього з боку голови суду Бабенка В. М.
Нагадаю, голова суду Бабенко тиснув на підлеглого йому суддю Бондаренка, оскільки той не захотів приймати рішення за його вказівкою. Бондаренко записав погрози Бабенка на диктофон і згодом цей запис зʼявився в одній із соціальних мереж.
Голова суду Бабенко: ти проявив велику неповагу до мене і усього колективу. Ти оголосив війну.
Суддя Бондаренко: єслі я виніс законне рішення получається я оголосив вам війну8?
Голова суду: да, парєнь. Ти оголосив мені війну. Бо усі нормальні люди понімають, що є якась справа. Можем помогти – помогли. Не можем – сіли подумали. Сказали, що не получиться. А піти втіхаря десь там і зробити маленьку пакость. Це не мені ти насолив, а насолив усім нам.
Бондаренко звернувся до Ради суддів з проханням перевірити факти тиску на нього та вчинити дії, спрямовані на відновлення його незалежності. І ось тут у гру вступила Волкова. Після проведення перевірки робоча група склала довідку, яка фактично сприяла непритягненню голови суду Бабенка до відповідальності за посягання на незалежність підлеглого йому судді. Робоча група заперечила існування ситуації, за якої в суді відбувається порушення правил суддівської етики.
Під час співбесіди з ВРП Волкова впевнено наголошувала на тому, що вона особисто спілкувалася з суддею Бондаренком протягом 3 годин, в рамках розмови вони обговорювали обставини звернення, суддя поділився своїм баченням ситуації. Кандидатка додала, що "це була просто розмова".
Наступного дня Сергій Бондаренко поділився деталями цієї "просто розмови" з Волковою. Цілком очікувано, що кандидатка спонукала суддю відмовитись від своїх скарг:
"Такий факт був дійсно, а вся суть розмови зводилась до того, що пані Волкова передала мені побажання від голови суду Бабенка, що він дасть мені можливість працювати але за це я повинен публічно перед ним вибачитись та відізвати всі свої скарги і звернення! Отримавши відмову Волкова і компані склали довідку де зазначили, що все класно в апеляційному суді Черкаської області, а Бондаренко брехун!"
Замість того, щоб усунути загрозу незалежності судді, Волкова захистила голову суду Бабенка.
Тобто маємо ще одну кандидатку до ВККС, яка збрехала заради омріяної посади в Комісії.
Цікаво те, що сама ВРП нещодавно надала згоду на тримання Бабенка під вартою в кримінальній справі про тиск на Бондаренка. Втім, Бабенко наразі перебуває в розшуку та тривалий час знаходиться за межами України.
Костянтин Красовський, військовослужбовець, адвокат в АО "LCF"
Костянтин Красовський протягом 2014-2019 років працював на посаді керівника Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента України, був секретарем Ради з питань судової реформи. Фактично, він підпорядковувався заступнику Глави Адміністрації Президента Олексію Філатову, якого вважають автором судової реформи 2016 року.
У своєму мотиваційному листі та під час співбесіди з Конкурсною комісією Красовський вихвалявся тим, що був дотичний до розробки основних актів, які стосувались судової реформи – зміни до Конституції України, законопроєктів про судоустрій та статус суддів, про Вищу раду правосуддя, долучався до концепції кваліфікаційного оцінювання.
З огляду на такий багатий досвід Кандидата члени Конкурсної комісії були настільки захоплені ним, що прогнозували, що він очолить новостворену ВККС.
Але судова реформа, над якою так натхненно працював Красовський, мала безліч недоліків, через що вона неодноразово підлягала критиці з боку громадськості.
Так, одним з її результатів стало існування в Україні двох Верховних Судів – Верховного Суду, створеного у 2016 році, та Верховного Суду України, який помилково намагалися ліквідувати, проте без змін до Конституції, які Верховна рада так і не внесла, це було зробити неможливо. Пізніше Конституційний Суд України у своєму рішенні №2-р/2020 від 18.02.2020 вказав, що положення закону щодо ліквідації Верховного Суду України є неконституційними.
Тож тепер у нас є дві окремі юридичні особи: Верховний Суд та Верховний Суд України, в якому досі залишаються судді, які відмовилися йти у відставку чи брати участь в конкурсі до новоствореного Верховного Суду. Такі судді не здійснюють правосуддя і досі перебувають у невизначеності.
За результатами судової реформи кількість штатних посад суддів в Україні суттєво зменшилась з понад 9 тисяч у березні 2016 року до 6,5 тисяч у 2019 році, що призвело до суттєвого збільшення навантаження на суддів.
Під час співбесіди з ВРП Кандидата тричі запитували, якими були недоліки проведеної ним реформи. Конструктивної відповіді ми не почули. Красовський обмежився лише тим, що таким недоліком була неправильність визначення пріоритетів у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Проте діяльність Комісії була припинена, а сама Комісія розформована зовсім не через неправильність визначення пріоритетів, а через неспроможність органу якісно розв'язувати кадрові проблеми та системне покривання негідників у мантіях.
Але найголовніше, мабуть, у цій всій історії зовсім інше. 29 грудня 2017 року в рамках судової реформи указами Президента України були ліквідовані всі апеляційні суди, а також місцеві загальні та господарські суди. На базі вказаних судів повинні були бути створені нові окружні суди. На підставі указу Президента мав бути ліквідований і сумнозвісний Окружний адміністративний суд міста Києва. Зі свого боку ВРП погодила таку ліквідацію, проте в останній момент назва суду зникла з відповідного указу.
Під час співбесіди з ВРП Красовський сказав, що на той момент це було правильне рішення (!). Іншими словами, відповідаючи на запитання, він не підтвердив, що зникнення Окружного адміністративного суду міста Києва з указу Президента було результатом політичного впливу задля ухвалення надалі потрібних владі рішень. Що сталося далі, вам відомо.
Петро Варишко, військовослужбовець, адвокат
У 2017 році кандидат Петро Варишко був членом Громадської ради доброчесності (ГРД), ось тільки дворічну каденцію він так і не добув і достроково склав повноваження в тому ж 2017 році. Під час співбесіди члени Вищої ради правосуддя поцікавилися причиною дострокового виходу з Ради доброчесності. Варишко відповів, що рішення було пов'язане з хворобою доньки.
Однак колеги Петра Варишка з ГРД називають зовсім іншу причину: так, журналістка та ексчленкиня Громадської ради Наталя Соколенко написала, що озвученим мотивом виходу з Ради була незгода з розглядом інформації щодо однієї з кандидаток до Верховного суду. Таку ж версію озвучила й інша ексчленкиння Громадської ради доброчесності Галина Чижик, яка звернула увагу ще на один момент:
Так наприкінці співбесіди Петро звернувся до членів ВРП з такими словами:
"Ви можете обрати іншого члена, а не мене, але точно не буде такої людини, яка здатна здійснювати певні поступки і нести за них відповідальність".
Попри пафосність цієї заяви вона, очевидно, розбігається з реальними діями, адже Петро Варишко пішов з Громадської ради доброчесності в один із найбільш відповідальних та навантажених періодів – під час конкурсу до Верховного суду. Таким чином ще більше збільшивши навантаження своїх колег.
Віктор Смородинський, доцент кафедри прав людини та юридичної методології НЮУ ім. Ярослава Мудрого, адвокат
У 2017 році Смородинський хотів стати суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Тоді ВККС звернула увагу на значні статки з огляду на його наукову діяльність (станом на 2015 рік Смородинський мав заощадження в розмірі близько 120 тисяч доларів США, придбав у 2014 році автомобіль Volkswagen Touareg вартістю близько 78 тисяч доларів США, а дружина у 2011 році стала власницею Volkswagen Tiguan вартістю 45 тисяч доларів США).
Кандидат пояснив свої статки продажем квартир та доходом від ТОВ "Правнича фірма "Еверест", проте під час співбесіди відповідного документального підтвердження комісії не надав.
Під час співбесіди з Конкурсною комісією на посаду члена ВККС прозвучали вже зовсім інші пояснення, він вказав, що ТОВ "Правнича фірма "Еверест" була суто формальним проєктом, яким він не займався. Такі пояснення Смородинського серед іншого забезпечили йому місце у 32-х рекомендованих кандидатах.
Під час співбесіди з ВРП її членів зацікавив інший факт – як його дружина у 2011 році купила новеньку автівку за 360 тисяч гривень (близько 45 тисяч доларів) і через 9 років продала її за 49 тисяч гривень. Навіть сторонньому спостерігачу складно повірити, що така ціна відповідала ринковій.
Смородинський же сказав, що автівку дружина довго не могла продати, а коли він під час конкурсу поцікавився у неї таким правочином, то не змогла відповісти на його запитання.
Річ у тому, що вже кілька років відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", гранична сума розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу становить 50 000 гривень. Іншими словами, вартість транспортного засобу могла бути свідомо занижена для того, щоб не здійснювати розрахунок шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок та уникнення фінансового моніторингу.
Ну і навряд чи Кандидат дійсно не знав про вартість проданого автомобіля.
Юрій Боднарук, помічник судді Вищого антикорупційного суду
Юрій Боднарук був першим з кандидатів з яким проводила співбесіду Вища рада правосуддя. Під час співбесіди Боднарук сказав, що шлях відвертості та чистої совісті відкриває широкі можливості покращення відносин, проте, сам був, очевидно, не до кінця чесним під час співбесіди.
Так, у грудні 2020 року став власником квартири площею 78,8 кв.м., розташованої в Одесі вартістю у 1,17 млн грн. За якої кошти він зміг придбати таку квартиру нам невідомо, адже його офіційних доходів за попередні роки було недостатньо для здійснення такого правочину.
На попередньому етапі співбесід з Конкурсною комісією Боднарук розповідав її членам, що сплатив вартість квартири у 2016 році та мав достатні заощадження для цього, що підтверджується даними з його декларації за 2015 рік. Тільки от надати таку декларацію Комісії він не зміг, бо вона начебто відсутня в його особистому кабінеті на сайті НАЗК. Таку декларацію дуже легко можна було отримати, для цього потрібно було звернутися з відповідним запитом до НАЗК. Але для чого це все, якщо можна просто збрехати?
Декларація Боднарука за 2015 рік є і в ній зазначено, що на той момент він був власником 20 000 доларів США та 50 000 гривень, тобто близько півмільйона гривень.
Під час співбесіди з ВРП Кандидат вже вигадав інше (загалом вже третє) пояснення походження коштів: гроші, які він витратив на придбання квартири, зберігались фізично у його батьків в Миколаєві. Тому гроші він мав, але не декларував, бо вони були не з ним. Договір дарування таких коштів він не надав, бо це ж не буде вважатись вагомим доказом. Звучить дуже не переконливо.
Також під час співбесіди Боднарук не зміг згадати, яка партія/кандидат у 2019 році делегувала його на посаду голови дільничної виборчої комісії в тому окрузі, де раніше неодноразово перемагав одіозний Ківалов. Але складно припустити, хто тебе делегував на посаду голови комісії.
Як бачимо, "шлях відвертості" в кандидата досить сумнівний.
Зазначені вище факти ставлять під сумнів доброчесність кандидатів, а тому ВРП має їх врахувати під час ухвалення фінального рішення.
Нагадаємо, що ціна помилки досить висока, адже саме від вибору членів ВРП залежить, чи стане діяльність новоствореної ВККС успішною, чи закінчиться провалом. Сподіваюсь, ВРП усвідомлює рівень відповідальності та не змарнує шанс
