За крок від нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів: чи справдяться очікування суспільства від судової реформи
Автори: Галина Чижик, Катерина Бутко, Михайло Жернаков
2 травня, у вівторок, Вища рада правосуддя почне співбесіди з кандидатами на посади у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (далі – ВККС або Комісія). Саме цей орган відповідальний за оцінювання суддів та добір нових.
Вперше за історію функціонування ВККС ми отримали реальний шанс наповнити її справді гідними та чесними фахівцями. Реформа Комісії важлива як для забезпечення справедливості всередині країни, так і для нашої євроінтеграції. Адже у червні минулого року Європейська комісія визначила оновлення ВККС як один із семи пріоритетних кроків для відкриття переговорів про членство в ЄС.
Перед наступним складом Комісії стоїть справді серйозний виклик. Їм доведеться заповнити понад 2 тисячі суддівських вакансій та перевірити на доброчесність іще стільки ж суддів. Тож, без зайвого пафосу та перебільшення, новий склад ВККС визначить обличчя судової системи країни на найближчі десятиліття.
Українці, а найбільше сама суддівська спільнота, чекають на призначення членів ВККС вже понад три роки. Попередній склад органу безславно припинив роботу у листопаді 2019 року. Сталося це за ініціативи президента Володимира Зеленського, яку підтримала парламентська більшість.
Причиною розпуску ВККС стали неспроможність органу якісно вирішувати кадрові проблеми та системне покривання негідників у мантіях. Сформувати новий склад органу в 2020 році не вдалось передовсім через саботаж з боку тодішньої Вищої ради правосуддя (ВРП), а згодом і рішення Конституційного Суду. Врешті у 2021 році після тривалих обговорень у парламенті та консультацій з міжнародними партнерами та Венеційською комісією народні депутати ухвалили закони, які запустили реформи як ВККС, так і ВРП.
Як відбирали кандидатів
Відбирати майбутніх членів ВККС доручили новоствореній конкурсній комісії, до складу якої увійшли троє українських суддів та троє іноземних експертів. Через повномасштабне російське вторгнення в Україну конкурс, який стартував у лютому минулого року, поставили на паузу, однак уже влітку члени конкурсної комісії повернулись до роботи.
Війна не лише не відбила інтерес від конкурсу, але спонукала чимало правників взяти в ньому участь. На 16 місць у ВККС подали заяви 302 кандидати, з яких конкурсна комісія врешті відібрала 32 переможців. Хоча робота конкурсної комісії не була бездоганною, а деякі рішення не зрозумілі суспільству, вона справилась із завданням та відібрала кандидатів, яких вважала найкращими.
Показово, що серед рекомендованих комісією кандидатів лише 10 — судді чи судді у відставці. Це одразу ж не сподобалось суддівській спільноті та, звісно, ВРП, в якій судді становлять більшість. Члени ВРП публічно обурювались і непублічно погрожували заблокувати відновлення роботи ВККС. Та річ у тім, що якість суддівських кандидатів не була достатньою, і конкурсна комісія не змогла рекомендувати тих, хто не відповідає вимогам до члена ВККС та суспільним очікуванням.
Скласти враження про рівень компетенцій кандидатів можна лише переглянувши відеозаписи співбесід, які доступні на офіційному каналі YouTube конкурсної комісії. Саме недостатній рівень знань, підозрілі статки та шлейф із сумнівних рішень, а не підступи членів конкурсної комісії, завадили суддям потрапити до фінального списку рекомендованих кандидатів. На співбесідах більшість кандидатів-суддів заперечували проблеми, що є всередині суддівського корпусу, та продемонстрували, що не розуміють, що таке доброчесність та суддівська етика, і не мають справжнього уявлення про виклики, які доведеться долати майбутнім членам ВККС.
Невдалий старт у ВРП
Остаточні рішення щодо призначення членів ВККС має ухвалити ВРП. З-поміж 32 переможців конкурсу ВРП має обрати 16 і планує зробити це за результатами співбесід, призначених на 2-12 травня.
Фінальний етап реформи почався невдало — із рішення закрити співбесіди від журналістів та громадськості. Члени ВРП проголосували за те, щоб не здійснювати пряму трансляцію співбесід із кандидатами на загал. Вони мотивували це рішення наміром забезпечити рівність кандидатам, мовляв, кандидати, яких співбесідуватимуть пізніше, зможуть краще підготуватись до співбесід. Таке пояснення викликало щонайменше подив. Тим паче, конкурсна комісія в умовах повної відкритості провела співбесіди із вдвічі більшою кількістю кандидатів і не мала труднощів з оцінкою кандидатів, а на порушення рівності через онлайн співбесіди ні в цьому, ні в інших конкурсах раніше ще ніхто не скаржився.
Втім члени ВРП все ж дослухались до позиції громадськості та закликів міжнародних партнерів та врешті проголосували за відкритість співбесід. Цим вони продемонстрували готовність чути громадянське суспільство і тримати усталені стандарти. Це також важлива передумова забезпечення довіри до результатів всього конкурсу та майбутнього складу ВККС.
Сумнівні кандидати в списку переможців
Втім, серед кандидатів, яких рекомендувала конкурсна комісія, все ж залишилися кілька, які, на наше переконання, не можуть стати членами ВККС, інакше довіра до органу буде сильно підірвана.
Наприклад, Юрій Боднарук, який наразі працює помічником судді у Вищому антикорупційному суді. У грудні 2020 року він оформив право власності на квартиру площею 78,8 кв. м у м. Одеса вартістю 1,17 млн грн. Однак офіційних задекларованих кандидатом доходів у попередні роки було недостатньо для придбання цієї квартири. На співбесіді кандидат заявив, що сплатив вартість квартири у 2016 році та мав достатні заощадження для цього. На жаль, ці слова виявились брехнею, яку підтверджує декларація Боднарука за 2015 рік. У ній він вказав 20 000 доларів та 50 000 грн, а це лише півмільйона гривень на той час.
Професійний досвід кандидата також викликає питання. З 2008 по 2010 роки він займав керівні посади в одеській ТОВ "Ес енд Ес легал консалтинг", яка, за офіційними даними, знаходилась у … приміщенні шашличної! УП колись публікувала розслідування про засновників компанії, стверджуючи, що один був вихідцем із кримінальних кіл, а іншого пов’язували з корупцією в Державній інспекції контролю за цінами при Міністерстві економіки.
Поза обговоренням під час співбесіди з кандидаткою Людмилою Волковою залишилося питання походження коштів на елітну квартиру в Києві. А дарма. У 2019 році вона отримала позику у розмірі 2,7 млн грн від громадянки Світлани Мухи, щоб купити квартиру площею 107,3 квадрата в ЖК "Alter Ego" у Києві. У рекомендації, надісланій ВРП, конкурсна комісія вказала лише про те, що таку позику Волковій надала близька подруга. Сума позики є немалою, проте джерело походження коштів у самої Мухи залишилось невідомим. На додаток, за цей час кандидатка уклала попередній договір щодо будівництва будинку у Білогородці під Києвом. Звідки у Волкової гроші будівництво – невідомо.
Іронічно, що Волкова є засновницею ГО "Асоціація розвитку суддівського самоврядування України", яка виступала проти залучення іноземних експертів до реформи ВРП. Втім це не завадило кандидатці піти на конкурс, де її оцінювали міжнародники. Важливий штрих до портрета Людмили Волкової – її робота на посаді судді в минулому, де вона відзначилась рішеннями, що обмежували мирні зібрання у 2011-2012 роках.
Та, напевно, найбільш яскраво свідчить про невідповідність високій посаді членкині ВККС вже промовисто висловлена кандидаткою позиція в питаннях суддівської незалежності. Волкова протягом 2015-2018 років була членкинею Ради суддів України. Як членкиня Ради вона у складі робочої групи не знайшла порушень у діях голови апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенка, який систематично тиснув на суддю цього ж суду Сергія Бондаренка. Як наслідок, Бабенка не було притягнуто до відповідальності за посягання на незалежність підлеглого йому судді. Найцікавіше, що сама ВРП днями надала згоду на тримання Бабенка під вартою в кримінаільній справі про тиск на Бондаренка. Цікаво, чи згадає це ВРП при оцінці Волкової як кандидатки.
Іще один сумнівний кандидат — Костянтин Красовський. Знову щасливий власник елітного житла. У 2017 році він придбав квартиру на Оболонській набережній за 2,45 млн грн, частину грошей на яку, за його словами, подарувала теща. Звідки вона взяла гроші, у кандидата під час співбесіди не запитали. Дуже сумнівним видається і те, що за 8 місяців 2021 року адвокат Красовський заробив у відомому адвокатському обʼєднанні "LCF" лише 60 тисяч грн, тобто близько 7 тисяч грн на місяць.
Костянтин Красовський має безпосередній стосунок до судової реформи, адже з 2014 по 2019 роки він очолював відповідний департамент в Адміністрації Петра Порошенка. Та реформа, на жаль, закінчилась призначенням сумнівних суддів до Верховного Суду і проваленим кваліфікаційним оцінюванням. Красовський може відхрещуватися від цих промахів, мовляв це все відповідальність тодішніх ВККС і ВРП. А ось від таємничого зникнення у 2017 році з президентського указу про ліквідацію судів скандального ОАСК – навряд чи вийде.
Удар репутації ВККС нанесе і призначення до її складу Дмитра Лук’янця, члена керівного органу Всеукраїнської громадської організації "Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ", яка була заснована Сергієм Ківаловим та Андрієм Портновим. За інформацією ЗМІ, Ківалову, як голові створеної ним ВГО "Рада представників вищих навчальних закладів та наукових установ", напряму вдавалося керувати проведенням з'їзду науковців, який обирав членів органів суддівського врядування – Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Завдяки рішенню цього з’їзду у 2009 році разом з Ківаловим до складу ВРЮ потрапив і Портнов.
Ці факти очевидно ставлять під сумнів доброчесність кандидатів, і ми переконані, що ВРП не може їх проігнорувати. Адже успішним конкурс буде лише якщо до ВККС потраплять справді гідні кандидати, які не мають за собою шлейфу сумнівних статків та зв'язків. І таких кандидатів, у списку з 32, справді достатньо. Йдеться про репутацію та довіру до ВККС як інституції, відповідальної за судовий корпус всієї країни.
ВККС як історичний успіх або провал
На членах ВРП зараз величезна відповідальність. Бо якщо членів ВККС можна змінити через чотири роки, то судді, яких вони відберуть, отримають пожиттєвий мандат із серйозними гарантіями від звільнення, а це років 30. Саме майбутній склад ВККС має заповнити 2 тисячі суддівських вакансій та оцінити на доброчесність іще 2 тисячі суддів. І члени ВРП розділять відповідальність за результати роботи разом із членами ВККС.
Судді тривалий час опирались реформі, керовані страхом втратити контроль над ВККС. У свідомості суддів ВККС, як і ВРП, — це органи, що мають захищати передовсім самих суддів. Але не стільки від політичних впливів, скільки від антикорупційних органів та суспільства, яке прагне справедливості.
Час для того, щоб оновлена судова система почала бачити в громадськості і суспільстві в цілому союзників, а не ворогів – давно настав.
Ба більше, вчергове ходити колами в нас немає ні часу, ні морального права.
У переліку рекомендованих конкурсною комісією кандидатів є чимало гідних, які своєю діяльністю у минулому продемонстрували, що здатні працювати чесно та незалежно, в тому числі оцінюючи суддів та кандидатів на суддівські посади.
Зараз ми як країна маємо шанс розірвати порочне коло корупції і недовіри. Цей шанс зараз в руках членів ВРП. Сподіваємося, вони його не змарнують.
