Війна воєнкорів у Telegram
Революцію гідності дехто пов'язував із фейсбуком – люди почали збиратись на Майдані Незалежності наприкінці листопада 2013-го після поста журналіста УП Мустафи Найєма. А от велика війна має шанси запам'ятатись телеграмами, тобто постами у соцмережі Telegram.
Протягом останнього року соціальні мережі стали в Україні головним джерелом інформації. 69% жителів України у липні 2022 року отримували інформацію звідти. На "Єдині новини" орієнтувались 57%.
Серед соціальних мереж telegram виявився безумовним лідером: під час опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення "Опори", його назвали 44% респондентів (фейсбук – 36%).
У Росії основним джерелом інформації залишається телебачення – за даними Левада-центру за лютий 2023 року, його вказали 62% респондентів.
Телеграм-каналами у якості джерела інформації користуються 19% росіян. Попри відставання у розмірі аудиторії, telegram став особливо популярним серед тих, хто уважно стежить за "специальной военной операцией" (так росіяни називають війну Росії проти України – ред.).
Вплив telegram виявився таким потужним, що російський президент Путін знайшов час особисто зустрітись з кількома авторами телеграм-каналів, що мають найбільше підписників. Саме після цієї зустрічі російські воєнкори – редактори та автори телеграм-каналів на військову тематику – стали позитивнше висвітлювати ситуацію на фронті.
Вбивство Владлена Татарського, одного з проросійських воєнкорів-півмільйонників у Петербурзі на початку квітня підтвердило, наскільки важливим джерелом інформації про війну стали телеграм-канали.
Україна теж має своїх військових "телеграфістів". Серед українських каналів про війну з найбільшою кількістю підписників – Лачен пише (1,14 мільйона), Стерненко (511 тисяч), Правда Геращенка (500 тисяч) та інші.
Популярність telegram як джерела інформації про війну можна знайти у дуже ліберальній політиці щодо контенту. На відміну від фейсбука, тут немає модерації чи іншого контролю на рівні компанії.
Телеграм був створений росіянином Дуровим, який тепер живе у Дубаї та просить не називати його російським міліардером.
Читайте також: Чому Україна не обмежує використання російського додатку Telegram?
Якщо телеграм перетворився в одне з головних джерел інформації про війну, то яка ситуація на цьому полі інформаційних битв? Щоб її з'ясувати, було проаналізовано контент двадцяти телеграм-каналів про війну з найбільшою кількістю підписників – десять українських та десять російських (з доданим каналом Татарського для порівняння).
До речі, є український архів телеграм-каналів про війну, але його організатори тримають зібрану інформацію закритою.
Усі пости з лютого 2022 року по квітень 2023 року (близько 20 мільйонів слів українською та російською мовами) було проаналізовано за допомогою спеціалізованої комп'ютерної програми та словника, що містить близько тисячі слів (від "агресії" до "Зеленського").
У використанні більшості слів українськими та російськими військовими "телеграфістами" суттєвої різниці немає. Але виявилося біля 20-ти слів, між якими пролягає умовна лінія інформаційного фронту.
Росіяни використовують суттєво частіше, тобто роблять акцент на таких словах: російська армія, ЗСУ (саме так, є чим пишатися українським військовим), артилерія (мабуть, пам'ятають слова Сталіна, хто є богом війни), Бахмут, блогери (тобто себе любимих), дрони, ворог та військова операція (так у Росії зобов'язали називати війну).
Українські бійці інформаційного фронту підкреслюють інші теми: окупація, Путін, рашизм, росіяни, соціальні мережі, Україна та війна.
Посилання на соціальні мережі значно частіші в українському випадку, тому що фейсбук, ютуб та інстаграм заборонені в Росії.
Якщо використати відносні частотності доданих до словника слів у якості міри схожості між телеграм-каналами, то можна отримати таку мапу. Жовтим виділено українські телеграм-канали, чорним – проросійські.
Виглядає дещо як мапа бойових дій. Група українських воєнкорів дуже компактна, що вказує на однакові акценти, які вони розставляють. Правда, Геращенка займає особливе місце, що можна пояснити більшою кількістю сюжетів та різноманітністю інформації на цьому каналі, над яким працюють ціла група людей.
Єдності серед російських чи проросійських (вважаючи те, що якнайменше три канали було створено громадянами України в минулому) воєнкорів менше. Їхній "фронт" ширший, але саме тому може бути прорваним сконцентрованими сумісними зусиллями, тобто національним дискурсом.
На відміну від російського випадку, єдність в українському випадку досягається не завдяки зустрічам з президентом, а загальному розумінню характеру війни як національно-визвольної (що підтверджується акцентами на "окупації" та "Україні").
Прорив потрібен як в інформаційній війні, так і на полі бою. На сьогодні кількість підписників проросійських телеграм-каналів про війну все ще перебільшує аудиторію українських каналів.
Антон Олійник, професор соціології, Університет "Меморіал" (Канада)
