Чому для України важливо, щоб політики розвивали свій Twitter?

О 6-й ранку 24 лютого 2022 року міністр закордонних справ Дмитро Кулеба написав у Twitter, що Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Вже за кілька хвилин його цитували провідні міжнародні ЗМІ, як-от CNN та Reuters. Це стало одним із перших підтверджень початку великої війни від українських посадовців.

Часто саме у Twitter народжуються та миттєво поширюються новини в режимі реального часу, особливо це актуально для західної аудиторії. Така швидкість зумовлена коротким форматом дописів, а популярність серед світових політиків та ЗМІ робить Twitter одним з найефективніших каналів для діджитал-дипломатії. 

Як свідчить дослідження ЧЕСНО, є низка народних депутатів, які успішно розвивають Twitter і впливають на міжнародні ЗМІ та їхню аудиторію. Найбільш ефективно його використовують Леся Василенко, Кіра Рудик та Петро Порошенко.

Разом з тим є й ті, хто має багато підписників у Twitter, але давно покинув свій акаунт. Так, у експрем’єрки Юлії Тимошенко понад 200 тис. підписників, але свій Twitter вона не веде з 2014 року. Саме тому її немає у рейтингу. Рух ЧЕСНО зафіксував 53 неактивні акаунти депутатів. Це майже половина існуючих сторінок парламентарів.

Чи могла б Юлія Тимошенко ефективно використовувати верифікований акаунт (а вона має "блакитну галочку"!) з понад 200 тис. підписників для захисту інтересів України?

Чи могли б народні депутати, особливо ті, хто знає іноземні мови, приносити користь через Twitter? Безумовно. І зараз не час лінуватися працювати на дипломатичному фронті. Потрібно використовувати всі інструменти.

Читайте також: Чому Україна не обмежує використання російського додатку Telegram? 

Сила Twitter недооцінюється

Лише кожен четвертий народний депутат нині активно веде сторінку в Twitter. При цьому тільки семеро з них мають понад 100 тисяч підписників. На жаль, українські політики часто недооцінюють цю соцмережу. Цікаво, що ефективність платформи значно швидше оцінили представники опозиції – "Голосу" та ЄС.

Пояснюється це просто – чим менше доступу до традиційних інструментів дипломатії, тим більша потреба шукати альтернативи. Twitter дає можливість доносити необхідні меседжі до широкої аудиторії, в тому числі західних ЗМІ та колег, при цьому потребує лише одного ресурсу – знання англійської мови.

Так, наприклад, найпопулярніший твіт Лесі Василенко у 2023 році набрав понад два мільйони переглядів та кілька тисяч репостів. 

Чи можна отримати той самий результат від кількох речень у Facebook чи Telegram? Ні.

Чи буде виступ на телебаченні так само ефективний? Можливо, але доведеться докласти значно більше зусиль. І ще питання, чи вдасться так оперативно достукатись до іноземної аудиторії.

Читайте також: Твіттер-дипломатія. Як користуватися соцмережею під час війни

Чому це так важливо?

Здебільшого українські урядовці та депутати пишуть про російські воєнні злочини та закликають міжнародних партнерів надавати Україні фінансову та військову допомогу. Проте є ще один важливий аспект: присутність українських політиків у Twitter важлива через особливості самої платформи. 

Після покупки компанії Ілоном Маском з російських урядових акаунтів зняли обмеження, які були введені після 24 лютого минулого року. Проте це не все – нещодавно з’ясувалося, що англомовні дописи, які стосуються російської війни в Україні, визначаються алгоритмами як хибна інформація. Це значно зменшує охоплення цих твітів та ускладнює інформаційне протистояння російській агресії.

Збільшення присутності у Twitter представників влади — як партії більшості, так і опозиції — це ще один інструмент боротьби з такими змінами. Тут працює звичайна математика: якщо західній аудиторії цікава російсько-українська війна, вона читатиме або російських політиків (як розблоковані провладні сторінки, так і міфічну "опозицію"), або українських. І для нас, безумовно, важливо, щоб читали саме українських.

Так, сторінка російського "опозиціонера" Олексія Навального має більше двох мільйонів підписників. Найбільший акаунт серед нардепів належить Петру Порошенку, який має майже півтора мільйони підписників. Такий показник пояснюється тим, що він був президентом і пік розвитку його акаунту припав на початок війни у 2014 році. 

Чи потрібно українським політикам активніше працювати з Twitter навіть просто виходячи з цих чисел? Відповідь очевидна – так.

Українські політики досі живуть у світі, де завдання соціальних мереж полягає насамперед у боротьбі за увагу виборців. Тому вони користуються звичними та більш поширеними в Україні платформами, як-от Facebook. Проте важливо зрозуміти, що нині пріоритетом кожного лідера думок має бути міжнародний інформаційний спротив, зразки якого є на однойменній виставці Руху ЧЕСНО, а не просте здобуття популярності.

Міжнародні комунікації можуть приносити і вже приносять дивіденди політикам — більшу впізнаваність серед виборців в Україні.

На другий рік повномасштабної війни інтерес західної аудиторії до України помітно спадає. Хоча проблема комплексна, Twitter – це доступний інструмент для зміни цього вже тут і зараз. Говорити про війну – задвдання кожного: дипломатів, урядовців, депутатів та пересічних громадян.

Віка Максимова

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.