Очевидна неочевидність: як Україна обиратиме парламент X скликання?

Розмірковувати нині про майбутні вибори парламенту X скликання – це прирікати себе на звання відірваної від реальності людини. Мільйони громадян України проходять через російські звірства і значні території залишаються окупованими. Однак попри таку ситуацію, готуватися до виборів треба.

Після перемоги перезапуск демократичного виборчого процесу стане невід’ємною частиною складного, багаторівневого і болючого відновлення країни. 

За справжні вибори ще доведеться поборотися, якщо суспільство не хоче втратити один із своїх здобутків – демократичне, вільне і конкурентне волевиявлення. При цьому суспільство зіштовхнеться з безпрецедентними правовими та організаційними проблемами у процесі підготовки до парламентських виборів, а виборці обиратимуть нову владу на тлі низки повоєнних викликів. 

Коли Україна обиратиме новий парламент?

Чергові вибори народних депутатів заплановані на 29 жовтня 2023 року. Виборчий процес розпочинається, як передбачено Виборчим Кодексом, за 60 днів до дня голосування. Таким чином, наприкінці серпня цього року виборча кампанія вже мала б офіційно розпочатися. 

Якщо станом на кінець серпня правовий режим воєнного стану діятиме, то парламентський виборчий процес вчасно не стартує. Нинішній Виборчий Кодекс передбачає, що Центральна виборча комісія (далі – ЦВК) не пізніше місяця з дня припинення або скасування воєнного стану має оголосити про початок виборчого процесу, який не розпочався у зв’язку з його введенням. 

Масштаби руйнувань в регіонах країни і задачі з реінтеграції майбутніх деокупованих територій ставлять під сумнів можливість підготуватися до старту виборів за місяць після припинення воєнного стану. Без створення необхідних умов демократичність і конкурентність виборчого процесу будуть під загрозою, а результати волевиявлення громадян можуть стати об’єктом маніпуляцій. 

У вересні 2022 року ЦВК затвердила пропозиції, які стосуються ключових проблем післявоєнних виборів. Тепер ці пропозиції має розглянути Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Це лише початок роботи над форматом парламентських виборів після війни, а найгостріші політичні та експертні дебати ще попереду. 

Читайте колонку ЦВК: Вибори після Перемоги: що може змінитися

"Довгий парламент" 

До першого засідання першої сесії новообраного парламенту чинні народні депутати продовжуватимуть виконувати свої повноваження на підставі статті 83 чинної Конституції і жодних перерв в діяльності законодавчого органу не буде.

Якщо війна з Росією затягнеться, нинішній склад парламенту зможе виконувати свої повноваження не тільки в цьому році, а й до остаточного завершення військового протистояння з агресором. 

Погляд у невідомість або ключові виклики для післявоєнних виборів до парламенту

Вибори до Верховної Ради України, коли б вони не відбулись, будуть проведені у безпрецедентних умовах. До завершення війни не буде остаточно відомо, на яких територіях голосування відбудеться і чи росіяни контролюватимуть якусь їх частину. Територію, на якій стане можливе проведення виборів, до кінця не буде визначено і після завершення війни, оскільки цілі регіони та громади зруйновані. 

Крім території проведення парламентських виборів, Україна не знає актуальної кількості і місцезнаходження виборців.

Під час воєнного стану Державний реєстр виборців не оновлюється, на значній території його відділи не працюють, а на прифронтових та окупованих територіях і сам первинний облік громадян не проводиться. 

Майбутні парламентські вибори вперше відбуватимуться з рекордною кількістю внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та біженців. Виборці потребуватимуть часу на зміну виборчої адреси або місця голосування за місцем фактичного проживання, натомість до старту виборів всі бажаючі повинні мати можливість повернутися до місця свого постійного проживання.

Ситуація має стабілізуватися, щоб виборці змогли визначитися, де вони будуть голосувати. Необхідно буде системно оновити дані Державного реєстру виборців. Це процес не одного дня і навіть не тижнів.

Кількість закордонних виборчих дільниць не була достатньою до повномасштабного вторгнення Росії, а після величезного потоку біженців виглядає ще більш нереалістично. Для виборців за кордоном необхідно додатково створювати виборчі дільниці і не лише на базі дипломатичних представництв. 

Ідея запровадження електронного голосування для біженців і ВПО наразі серйозно не розглядається, оскільки ймовірне втручання Росії у цифрові технології поставить під загрозу легітимність результатів виборів.

Навіть дезінформація про злам системи електронного голосування підірве довіру до волевиявлення, а кандидати і виборці не зможуть перевірити підозри щодо фальсифікацій. Тому варто шукати інші механізми вирішення проблеми.

Попри можливі протиріччя з Конституцією, варто розглянути можливість організації процесу голосування для виборців за кордоном впродовж кількох днів, а не лише у неділю. Але, будемо відверті, тільки створення необхідних умов для повернення виборців з-за кордону здатне повністю вирішити проблему.

Голосування за кордоном – це не лише можливість громадянина отримати бюлетень. Для здійснення усвідомленого вибору виборцю необхідно забезпечити доступ до агітаційних заходів, ЗМІ та зустрічей з кандидатами. Виборче законодавство має враховувати нові реалії, в яких величезна частина виборців не проживає в країні. 

Ефективна організація процесу голосування виборців за кордоном – це не лише запорука політичної легітимності результатів виборів. Це і забезпечення прав виборців-жінок та молоді, які були змушені покинути територію країни.

Якщо держава не зможе якісно організувати процес голосування за кордоном, саме ці категорії виборців постраждають найбільше, а принципи рівної участі у виборах в Україні буде підірвано.

Крім держави, політичні партії повинні приділити особливу увагу залученню жінок і молоді на своєму рівні для їх реінтеграції у політичний і виборчий процеси.

Як для ВПО, так і для українців, що перебувають за кордоном, актуальною є проблема відновлення втрачених документів. Для усунення цієї проблеми, ЦВК пропонує дозволити цій категорії виборців голосувати за внутрішнім паспортом за кордоном, а закордонний паспорт використовувати для голосування на дільницях в Україні. Втім проблема є глибшою, оскільки мільйони громадян в окупації зараз не можуть отримувати і оновлювати документи.

Для будь-яких виборів потрібна інфраструктура. Удари росіян по цивільних об’єктах, в яких зазвичай знаходяться виборчі дільниці і комісії (школи, лікарні), створюють суттєві виклики для організації голосування.

На окремих постраждалих територіях просто не буде достатньої кількості приміщень для організації роботи виборчих комісій та процесу голосування. З огляду на цей виклик, ЦВК пропонує проводити голосування у тимчасових спорудах (наметах, павільйонах). В цілому організація і якість виборчого процесу прямо залежить від темпів відновлення банківської, телекомунікаційної, транспортної та іншої інфраструктури. 

Попри всю складність організаційних проблем, найбільш гострими стануть парламентські дебати навколо виборчої системи для виборів народних депутатів України.

Зараз Виборчий Кодекс передбачає проведення парламентських виборів за пропорційною системою з відкритими списками, за якими країну буде поділено на виборчі регіони. Виборець зможе проголосувати не лише за партію в цілому, а й підтримати конкретного кандидата з її регіонального списку.

Чинний Виборчий Кодекс з пропорційною системою з відкритими списками передбачає створення 25 виборчих регіонів, в яких АР Крим і Севастополь віднесені до Херсонської області. Натомість негативний сценарій, за якого певні території все ще перебуватимуть в окупації, зокрема в Херсонській, Запорізькій, Луганській областях, призведе до необхідності переформування виборчих регіонів.

Кількість виборців у виборчому регіоні відповідно до положень чинного Кодексу є вкрай важливою. Чим більше в регіоні проголосувало виборців, тим більше округ отримає місць в парламенті. Тому "інженерія округів" є політично чутливим питанням.

На тлі суттєвого зростання кількості виборців за кордоном, позбавлення їх можливості голосувати за конкретного кандидата від партії, як це передбачено чинним Виборчим Кодексом, послаблює ідею запровадження відкритих списків. Тимчасове зростання кількості виборців в окремих виборчих регіонах за рахунок ВПО призведе до вкрай великого їх представництва в парламенті. Таким чином, виборча система потребуватиме адаптації з урахуванням післявоєнних реалій.

Післявоєнний контекст виборів

Виборче законодавство і виборча система – це критично важливо. Але не менш важливий контекст, в яких вони реалізуються. 

Післявоєнні парламентські вибори відбуватимуться в умовах надзвичайно гострого запиту суспільства на справедливість, над яким держава має почати працювати вже зараз. Відповідно до Конституції України не може бути обрано народним депутатом України особу з судимістю за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не знята і не погашена. До винесення вироків колаборантам, на які навіть найбільш реформованій судовій системі потрібен час, вони зможуть на законних підставах балотуватися.

Члени виборчих комісій і спостерігачі з сумнівним минулим у часи війни – це ще один потенційно дестабілізуючий фактор майбутньої кампанії.

Держава зобов’язана зробити все можливе, щоб уникнути обурення громадян під час виборів. Але зобов’язана і залишитися правовою державою.

Ефективність застосування положень Кримінального Кодексу щодо злочинів проти національної безпеки є невід’ємною запорукою стабільного виборчого процесу після війни.

Спроможність держави у правовий спосіб, але оперативно, забороняти діяльність проросійських партій, а також створення критеріїв відбору для участі пов’язаних з Росією осіб у роботі виборчих комісій і спостереженні за голосуванням, потребуватиме внесення змін до законодавства і практичних рішень. Частина цих рішень на рівні проєкту вже запропонована ЦВК, зокрема у частині спостереження за виборами, але комплексність задачі потребуватиме подальшого доопрацювання з боку чинного парламенту.

Підкуп виборців – традиційна проблема виборів в Україні. Внаслідок російської агресії соціально-економічне становище громадян кардинально погіршилось, а спокуса працювати з виборцями за допомогою гречки і гривні відповідно зросла. Цю проблему може вирішити тільки деполітизована правоохоронна система, реформа якої має продовжуватися, попри триваючу війну.

Економічні втрати сформували ще одне питання, відповіді на яке поки є немає. Як зміниться роль грошей у виборчому процесі в Україні?

Після завершення війни країна може зіштовхнутися з новою проблемою – концентрацією фінансових ресурсів в руках ще більш вузького кола політичних гравців.

Якщо ці гравці будуть зловживати адміністративним ресурсом, виклики для конкурентності виборчого процесу будуть ще вагомішими. Вкрай важливо продовжувати державне фінансування парламентських і позапарламентських політичних партій для забезпечення конкурентних умов виборчих перегонів між кандидатами й вирішення проблеми дефіциту фінансових ресурсів. 

Серйозним викликом для післявоєнного відновлення може стати зловживання адміністративним ресурсом. Традиційні дитячі майданчики, дороги, газифікація за бюджетні кошти, але під партійним прапором. А тепер уявіть як це може виглядати після війни на парламентських виборах? 

Відновлення інформаційного простору в країні – ще одна задача в процесі підготовки до перших післявоєнних виборів.

Російська війна зруйнувала редакції місцевих ЗМІ, натомість медійний ринок, якщо не зник, то кардинально зморщився. Без посилення ролі і зміцнення спроможності суспільного мовника, завчасних програм підтримки незалежних ЗМІ неможливо забезпечити належні інформаційні умови для проведення виборів до парламенту наступного скликання. 

Доступ до інтернету, національних та регіональних телерадіомовників, транспортна логістика виборчих комісій та кандидатів раніше були маловідомими проблемами окремих прифронтових територій Донецької та Луганської областей. Тепер цей аспект необхідно враховувати під час підготовки до виборів в межах цілої країни.

Загальнонаціональною проблемою стане і безпека суб’єктів виборчого процесу, враховуючи масштабне замінування українських територій росіянами і потенційні масштаби незаконного обігу зброї.

Фраза про кадри, які вирішують все, завжди була актуальною для виборів в Україні. Але після завершення війни проблема пошуку компетентних у виборах членів виборчих комісій та інших адміністраторів виборчого процесу стане, як ніколи, актуальною. Цю проблему можна нівелювати за рахунок проведення завчасного навчання членів виборчих комісій.

Коли і за яких умов би не завершилась війна, Росія навряд чи зникне, як і її дестабілізуючий вплив. Держава і під час післявоєнних парламентських виборів буде змушена протидіяти дезінформаційним кампаніям і посилювати свою кібербезпеку. Потенційно виклики в цій сфері можуть бути ще серйознішими, ніж раніше, якщо Росія спрямовуватиме свої зусилля на підрив довіри до результатів виборів в цілому, а не лише просуватиме лояльних кандидатів. Для подолання цих викликів необхідні ресурси, про пошук яких треба починати думати зараз.

Це загальний контекст майбутніх парламентських виборів, а є ще складний блок, що стосується деокупованих територій.

Після довготривалого перебування під окупацією люстрація, амністія, масштабне відновлення документів громадян, відновлення діяльності політичних партій і ЗМІ, демілітаризація і роззброєння, депортація громадян РФ, неминуче стануть важливими етапами підготовки до виборів на цих територіях.

Післявоєнні вибори і строки їх проведення – це завжди боротьба між намірами якнайшвидше повернутися до звичайного політичного процесу та реальною здатністю гарантувати чесні вибори. 

У нас ще є час, щоб унеможливити зловживання виборчими правами громадян після війни. Його варто використати вже зараз для розробки реалістичного плану дій щодо відновлення демократичного виборчого процесу в Україні. І чим якіснішим буде план, тим менше буде простору для маніпуляцій інтересами і виборчими правами громадян.

Олександр Клюжев

Цей матеріал було підготовлено Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Думки, викладені у цій публікації, належать автору і не обов’язково відображають погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів, Міністерства міжнародних справ Канади чи Уряду Канади, та Уряду Великої Британії.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.