НАБУ та САП аргументують "захцянки" у справі Коболєва практикою Європейського суду: що з цим не так

В кожному клопотанні про обрання запобіжного заходу прокурори використовують практику Європейського суду (ЄСПЛ) як виправдання для порушення прав людини. Ну не те щоб справді практику ЄСПЛ, а вирвані з контексту фрази. Не є винятком і справа Андрія Коболєва.

Хоча Конвенція про захист прав людини створена для захисту приватної особи від держави, а не навпаки. Конвенція про захист прав людини, як і практика Європейського суду з прав людини не можуть застосовуватись для обґрунтування порушення прав людини. 

Але аргументуючи відповідність запобіжного заходу інкримінованому злочину НАБУ і САП зсилаються на рішення ЄСПЛ у справах "Мангурас проти Іспанії" і "Амбрушкевич проти Польщі". У чому зміст цих справ?

Детективи та прокурори стверджують що рішенням Європейського суду у справі "Мангурас проти Іспанії" дозволено визначати заставу у розмірі, що значно перевищує реальні можливості підозрюваного, аби гарантувати впевненість у тому, що особа не уникне покарання.

Що  насправді сказав Суд у цьому рішенні? Якщо коротко, то пан Мангурас був капітаном нафтового танкера, посадив його на мілину біля берегів Іспанії. Відтак витік нафти спричинив одну з найбільших екологічних катастроф. Йому було обрано як запобіжний захід тримання під вартою із заставою у 3 000 000 євро. 

Заставу було внесено страховою компанією роботодавця пана Мангураса. Той певний час перебував на території Іспанії, а потім йому взагалі дозволили повернутись у Грецію з обов’язком з’являтись на судові засідання.

Пан Мангурас скаржився, що застава була непомірною для нього. 

Європейський суд зазначив, що розмір застави дійсно перевищував статки заявника, проте, виходячи зі практики страхування нафтових танкерів, національний суд наперед знав, що страхова компанія внесе за пана Мангураса заставу у розмірі 3 000 000 євро. Тому суд, визначаючи такий розмір застави, знав, що заявник не буде перебувати під вартою. 

Така позиція Європейського суду не збігається із тлумаченням НАБУ/САП та обставинами справи Андрія Коболєва. Принаймні, у рішенні апеляції ВАКС я не знайшов посилання на те, що хтось виявив бажання внести заставу у розмірі 229 000 000 грн.

Ще одним безглуздям є посилання на рішення у справі "Амбрушкевич проти Польщі". 

Детектив/прокурор стверджують, що оскільки Андрій Коболєв підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено позбавлення волі до дванадцяти років, то він може втекти, а тому необхідно помістити його в СІЗО на два місяці. 

Як обґрунтування  використано друге речення п. 29 згаданого рішення:

"Суд не ставить під сумнів того, що позбавлення волі може за певних виняткових обставин бути єдиним способом забезпечити присутність обвинуваченого, зокрема, зважаючи на характер його особистості або скоєного правопорушення, а так само на суворість можливого покарання." 

Однак слідство вирішило за краще не використовувати решту цього абзацу:

"Однак, треба, щоб підстави, на які посилається влада, обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, були доповнені конкретними фактами, що мають відношення до підозрюваного. Інакше кажучи, треба, щоб наведені органами влади мотиви видавались, з врахуванням обставин справи, переконливими і доречними".

А оскільки реальних фактів, що підтверджують необхідність тримання під вартою, немає, то детективи/прокурори вирішили "загубити" цю частину абзацу.

Читайте також:

12 років за премію. Як Коболєв опинився на лаві підсудних та чому повернувся в Україну

Премії "Нафтогазу": які нові факти у справі відкрив розгляд у ВАКС

Майже у всіх клопотаннях про обрання/зміну запобіжного заходу обґрунтування ризиків зводиться до того, що у людини є ноги, руки, голова, а отже вона може втекти, знищувати докази, тиснути на свідків і вчиняти нові злочини.

Клопотання ґрунтуються не на обставинах конкретної справи, а на презумпції злочинної природи людини.

Я знаю лише декілька рішень, в яких ЄСПЛ погоджується з тим, що тримання під вартою на початковому етапі могло ґрунтуватись на таких припущеннях, одне з таких рішень у справі "Арутюнян проти Росії".

І знаєте, у чому відмінність між цією справою і більшістю справ НАБУ?

Арутюнян був "злодієм в законі", а тому Суд погодився з тим, що його становище у кримінальному світі дозволяло йому з легкістю переховуватись, чинити тиск на свідків та вчиняти інші злочини.

Якщо коротко, то ця справа мало відрізняється від багатьох інших справ НАБУ, в яких непомірна застава має схилити людину до співпраці та укладання угоди, і не через беззаперечність зібраних доказів, а через неготовність провести декілька наступних років у СІЗО.

Що суттєво відрізняє дану справу, то це намагання покарати Андрія Коболєва за широку суспільну підтримку, яка й може йому допомогти та привернути увагу суспільства до методів роботи правоохоронних органів.

Назар Кульчицький, засновник АО "Назар Кульчицький та Партнери"

***

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.