Життя і здоров'я українського військового тепер у 5,7 разів дешевше
Ти можеш бути офігенним пацаном.
Ти можеш готуватися до вторгнення і заздалегідь продумати план дій. Попри звернення і шашлики у травні.
Ти можеш приїхати 24.02 в частину, заїхавши по дорозі до заспаних воєнкомів, які запишуть твій номер олівчиком типу "явився", а потім телефонуватимуть з вимогою прибути на звірку документів, коли ти лежиш в "сірій зоні" на прикритті льотної групи під час боїв за Олександрівку.
Ти можеш щодня їздити на "пи*доприйомники" (позиція, на якій майже 100% ймовірність бути обстріляним) і в режимі чергування висікати бойові порядки противника на глибині 20-25 км. Бо можеш, хочеш і знаєш як.
Ти можеш убити дивізіон букси (буксованої артилерії типу 2А65 "Мста-Б", 2А36 Гіацинт-Б, Д-20, Д-3), і це не гіпербола, а відеопідтверджений факт, і ще парочку БМ-21 на додачу, і "арктичний" зенітно-ракетний комплекс ТОР на закуску ("потєрь нєт, но шо-то з ліцом").
Ти можеш знищувати танки, які кошмарять передові групи "на сігареті", бо іншим діла нема, і вони зайняті потопленням цивільних човнів ударними ядрами.
Ти можеш надавати 95% достовірних розвідданих, вислуховуючи місяцями, що "дрони для "підарів", і це не по штату.
Можеш спростовувати дані з газети "Toptun Times", зберігаючи високоточку для реальних розвіданих, підтверджених цілей, а не на безобідні кафешки, де тьотя Люся продає хліб і воду, щоб хоч якось прожити на тимчасово окупованій території.
Можеш щомісячно витрачати до 100 тисяч на забезпечення групи: паливо, ремонт авто, побутові витрати, засоби гігієни.
Можеш відмовляти в підтримці друзям і знайомим, адже знаєш, що є ділянки, де цього фізично не дістати, і їм важливіше. І не жалієшся. Бо це треба ТОБІ. Це твій вибір і твоє бачення того, як воно має працювати.
Можеш безперервно працювати рік із короткими неофіційними відпустками на 5 днів і навчанням, яке ти сам знайшов, ініціював і організував, взявши на себе всі супутні витрати.
Можеш рік психологічно підтримувати побратимів, задіюючи усі свої знання з МВА (Master of Business Administration – ред.), психотерапію, гасячи радіо "Вечірня зрада", як умієш. Бо ж не час для зради. Треба робити роботу. Треба бути в бойовій готовності.
Можеш щодня собі говорити: ти і є країна, ти робиш це для себе і офігенних людей, які тебе підтримують. Це треба ТОБІ. Тобі ніхто нічого не винен.
Ти сам сюди прийшов, бо інакше не міг. Бо це питання твого фізичного існування. Радій, що пощастило лишитися живим. Радій, що всі частини тіла на місці, і ти можеш працювати далі.
Можеш тихенько посміхатися на слова місцевих "якось останні тижні стало прям тихіше".
Можеш навіть не казати їм: "Так, знаю, трохи поріділи ряди опонентів".
Можеш мріяти, як після дембеля працюватимеш на розвиток економіки, розвиватимеш військове спорядження Mil-Tec і ще бозна-що, і гнати думки про будинок в Іспанії, який в цілому можна знайти за ту ж ціну, що й "однушка" у Києві.
Бо ти ж офігенний пацан, у тебе цінності. У тебе перед очима портрети тих, хто точно би так не вчинив, а х**рив би. І тепер ти маєш х**рити за себе і за них. Бо у них діти, у них мрії і плани. І вони мають жити в тобі. Бо вони мають жити врешті-решт.
А можеш в принципі не робити нічого з вищепереліченого.
Тому що рішенням когось там у штабі, ти більше не в зоні бойових дій. Тому х** тобі, а не бойові. Тепер все те саме, тільки не за 114 тисяч, а за 20.
Одним словом, твоє життя і здоров'я тепер у 5,7 разів дешевше, ніж місяць тому (без урахування курсу твердішої валюти).
Ми то розберемося. На кожну зраду знайдемо розраду. Заведемо патреон. Заведемо щомісячну банку. Гугл-таблицю з витратами. Будемо щотижня звітувати контентом перед людьми, завдяки яким ми маємо чим і як виконувати роботу.
А от як цією ідеєю геніального управлінського рішення осінило світлі уми в Міністерстві оборони, я так до кінця і не розумію.
Ні**йовий результат за рік.
Ні**йове "завдяки тобі".
Ні**йовий "Херсон наш".
Що нас усіх сюди привело? (С)
P. S. Я десь глибоко вірю у те, що це "прикре непорозуміння" можливо відкотити. Тому рішення щодо альтернативного забезпечення приймемо по факту виплат за січень (бо це з січня).
Я знаю, що ресурси скінченні. І не буду без діла перетягувати ковдру.
Роман Набожняк, військовослужбовець, співзасновник Veterano Brownie
