Як українським громадам допомагають міста-побратими, і де їх знайти
Від початку повномасштабної війни я записала інтерв’ю з представниками місцевої влади 24 громад у 14 областях. Майже всі вони чесно зізнавалися: до наступу росії по-справжньому не були готові.
Комусь 24 лютого 2022 року довелося у прискореному режимі шукати ресурси, щоб зігріти та нагодували сотні українців, які евакуювалися з гарячих точок. Хтось шукає ці ресурси зараз, щоб забезпечити людям хоча б базовий рівень життя після окупації.
Важливим джерелом цих ресурсів стала допомога від європейських партнерів – міст-побратимів.
Цікаво, що задовго до повномасштабної війни громади могли номінально підписати договори про співпрацю, але не мати жодних контактів роками чи десятиліттями. Але 24 лютого давні партнери прийшли на допомогу.
Друзі пізнаються у війні
Перші дні повномасштабної війни для багатьох українців зі східних, південних та північних областей минули в дорозі. Хтось виїжджав на власному авто і кільканадцять годин стояв у заторах, читаючи новини про обстріли. Хтось добирався у безпечні регіони на евакуаційних потягах: цим людям довелося їхати довго, у величезній тисняві, часто стоячи.
Ці потяги зупинялися, зокрема, в Шепетівці на Хмельниччині. Під час зупинки волонтери закидали у вагони пакунки з їжею та питною водою. Частина людей на цій станції виходила – і Шепетівка приймала їх. У місті люди, що рятувалися від війни, могли перепочити кілька днів або залишитися на триваліший період.
Щоб допомогти своїм співгромадянам та максимально підтримати їх на новому місці, в громаді постійно працювали волонтери, відповідальні підприємці та місцева влада. Украй цінною для Шепетівки на початку березня 2022 року стала допомога від міста-побратима – польського Ловіча.
"Я пам’ятаю, що ми тоді працювали без вихідних і фактично не виходили з міської ради. Вони (громада Ловіча – ред.) обізвалися до нас перші, зателефонували. Ми поспілкувалися, налагодили співпрацю. Від них надійшла дуже вагома допомога, дуже необхідна. У нас тоді ще й формувалася територіальна оборона, і ми не забували, що комусь зараз гірше – співпрацювали з Бучанським районом. Ділилися і своїм, і тим, що нам давали", – пригадує заступниця міського голови Галина Безкоровайна.
Тоді польська громада зібрала для Шепетівки 13 тонн гуманітарної допомоги. З того часу Ловіч підтримує Шепетівку. Наприклад, наприкінці 2022 року громада виділила кошти на електрогенератори для українського побратима.
"Польща практично з перших годин повномасштабної війни почала приймати наших людей, надавати нам допомогу. Поляки так прониклися тим, що Україна потерпає від рашистів, що проти нас іде справжня війна – їм не потрібно було цього доводити. І так само місто Ловіч захотіло нам допомогти і допомагає досі", – говорить заступниця.
Побратимство та інтеграція
Європейські міста не лише надсилають українським побратимам матеріальну допомогу. Побратимство – це також хороша можливість для обміну досвідом, євроінтеграції України та посилення взаємовигідних партнерств у всіх сферах.
Саме так міжнародне партнерство бачить місцеве самоврядування Звягеля на Житомирщині. Заступниця міського голови Ірина Гудзь розповідає, що зараз громада – особливо місцевий бізнес – потребує не так фінансової допомоги, як співпраці, яка допоможе розвиватися навіть у складні часи.
"З нашими містами-побратимами ми домовилися про організацію міжнародних форумів, на яких ми хочемо, аби європейці навчили нас своєму шляху входження до Євросоюзу. Ми побачили, що під час війни багато хто з радістю й великою підтримкою долучається до наших ініціатив і готовий допомогти", – ділиться заступниця.
Спільно з містами-побратимами Звягель організовує обмінні візити для дітей громади. Так група дітей із родин загиблих відвідала польський Белхатув.
"Знаєте, що найцікавіше? Діти, коли приїхали назад, казали, що їм сподобалося закордоном те й інше, але що вдома найкраще і вони хочуть жити в Україні. Це для мене було визначальним. Ми тут переживаємо, що найкращі хочуть поїхати й залишитися закордоном. Але нам треба розбудовувати власну країну для молоді, застосовуючи найкращий закордонний досвід", – впевнена Гудзь.
Як громади шукають нових побратимів
Може здатися, що договір про партнерство підписати простіше, коли обидві громади – успішні та не мають проблем на кшталт війни. Ця гіпотеза розбивається об досвід багатьох українських громад, які пережили окупацію або облогу.
До повномасштабної війни Ніжин на Чернігівщині мав двох побратимів – міста Свідниця в Польщі та Яніна в Греції. Ці партнерства місто зав’язало ще у 1992 та 2004 роках, але, за словами міського голови Олександра Кодоли, до повномасштабної війни стосунки між громадами були, радше, номінальними.
Вторгнення росії у 2022 році активізувало співпрацю зі Свідницею: напередодні повномасштабного наступу польська громада офіційно заявила, що підтримує Україну й Ніжин та готова допомагати в складний час.
За час повномасштабної війни місцеве самоврядування Ніжина уклало меморандуми про партнерство ще з п’ятьма закордонними громадами: Олькушем та Дембицею в Польщі, Прейлі в Латвії, Вахтебеке в Бельгії та Іматрою у Фінляндії.
Шляхи, якими місцева влада знаходить нових побратимів, різні. Наприклад, в Дембиці керівники Ніжина особисто познайомилися з бурмістром Маріушем Шевчиком, який підтримує Україну та від перших днів повномасштабної війни передає допомогу для населення та військових. З Олькушем контакт вдалося встановити через волонтерську організацію "Олькуш допомагає Україні".
З латвійськими колегами голова Ніжина познайомився ще тоді, коли був народним депутатом у 2014-2019 роках. У Фінляндії побратима для Ніжина на прохання Кодоли знайшла посолка України Ольга Діброва.
За словами міського голови, країни йдуть на контакт по-різному:
"Якщо брати Польщу, країни Балтії, там шалена підтримка, оскільки вони самі межують із росією і розуміють, який це підступний сусід і що вони можуть бути й наступними. Вони дуже солідарні з нами. Ті, хто знаходяться територіально трошки далі, в тих інтерес менший. Але тут і наше завдання спілкуватися, розповідати правду про цю війну. Ми демонструємо фото, відеоролики, розповідаємо про військові злочини росії, і відтак люди, громади все розуміють і налаштовані допомагати".
Міжнародна підтримка як джерело надії
До повномасштабної війни Тростянець на Сумщині знали як маленьке містечко, яке вдало залучає інвестиції та розвивається. Утім, Тростянецькій громаді не пощастило опинитися в 30 кілометрах від російського кордону, тому зараз вона сумно відома тими жахіттями, яких зазнала в окупації.
Сьогодні залучення міжнародної допомоги стало для місцевої влади Тростянця питанням не розвитку, а забезпечення базових речей для мешканців громади: житла та обігріву, доступу до медичних та освітніх послуг. Генератори від чеського міста-побратима Бистршице-над-Пернштейнем та обігрівачі від польського Кожухова в прямому сенсі допомагають мешканцям напівзруйнованої громади пережити зиму.
Голова громади Юрій Бова розповідає, як Тростянцю вдається залучати допомогу:
"Відкриваєте карту світу й дивитеся, які є міста. Шукаєте в інтернеті їхні сайти, пишете листи кожному місту. Якесь відгукується, якесь ні. Якесь скаже, що вже допомагає іншій громаді чи приймає багато українців і витрачає на це свої кошти. Не треба на це ображатися, просто далі стукати в усі двері".
Також міський голова рекомендує просити у партнерів про конкретну допомогу:
"Ми зробили ретельну інвентаризацію та сформували список потреб: що нам конкретно потрібно. Не просто "дайте нам допомогу", а конкретно: що саме й скільки. Якщо насоси, то які насоси. Якщо це техніка, то яка техніка. Якщо це інструмент, то який інструмент і в якій кількості. І тоді хтось говорить, що може надати певні інструменти. Хтось відповідає: "в мене є автобус, який возив по місту пасажирів, я можу вам його віддати, якщо вам треба". От і все.
Тобто не має значення, скільки в міста є партнерів. Треба зняти відео про громаду, перекласти англійською, зробити англомовні буклети. І всюди, де є можливість, в електронній формі чи при зустрічі це роздавати. Працювати за принципом: "під лежачий камінь вода не біжить".
Де громади можуть знайти побратимів?
Щоб підказати місцевому самоврядуванню громад, як діяти, аби знайти нових партнерів, громадська організація "Центр спільних дій" підготувала документ-інструкцію.
Окрім загальних порад, які допоможуть громадам найвигідніше презентувати себе, інструкція містить також перелік платформ, на яких можна шукати міста-побратими.
