Українська незламність – рушійні сили
Один із моїх обов'язків як посла полягає в тому, щоб інформувати мою країну про те, що я тут бачу і вкладати моє розуміння України і Канади в глобальний контекст.
Недавно мені випала нагода опублікувати свої роздуми в журналі, читачами якого є люди, які формують політичні курси. Ось, що я розповіла канадцям:
Жити в Києві означає перебувати під впливом багатьох сил: сили зла, сили рішучості людей, готових до самопожертви, сили вибуху, який я відчула спиною крізь стіну, і який, як я пізніше дізналася, поклав край одному прекрасному життю, і сили природи – холоду і темряви, що відчуваються важче і глибше, бо ми живемо в часи війни.
Та для мене існує дві сили, які я відчуваю найбільше, сидячи за робочим столом або на зустрічах із українським керівництвом у якості посла.
По-перше, це сила дипломатії. Це робота людей далеко від України, чия енергія, рішучість і творчі здібності тримають на плаву ті зусилля, що дозволяють українцям боротися на всіх фронтах – військовому, економічному, гуманітарному та інформаційному.
З Києва я бачу та відчуваю роботу голів канадських дипломатичних місій по всьому світу, як вони знаходять способи підштовхнути світ до придушення військової машини Путіна і Росії фінансово, політично і морально.
Із початку вторгнення я знала, що якщо існує одна країна, яка розуміє Україну та її народ і може захищати її права справді переконливо, то це – Канада.
Кожен дипломат, із яким я спілкуюся в Києві, відзначає особливі відносини, які ми маємо з українцями, і саме цим ми користуємося на дипломатичному фронті цієї війни.
На багатосторонніх форумах на зразок ООН та під час двосторонніх обговорень канадські політики та посадовці виводять Україну на перше місце в порядку денному. Це легко робити серед однодумців, але ми виходимо за межі кіл традиційних партнерів і союзників та творчо підходимо до того, щоб вплинути на країни, які можуть не цілком поділяти цінності Канади, але і не є беззаперечно на боці Росії.
Добре підготувавшись, визначивши спільні інтереси та розвіюючи дезінформацію, ми змогли успішно впливати на кількість підтримки для України від міжнародної спільноти. Йдеться про колективне прагнення до світового порядку, який базується на правилах.
Боротьба з російською дезінформацією стала звичайною справою для канадських дипломатів. Частиною стратегічного підходу держави стало притягнення Росії до відповідальності за її брехню – на двосторонніх зустрічах, багатосторонніх форумах і всюди, де ми можемо висловитись.
Ми знаємо, що єдина мета російської дезінформації – створювати хаос і вважати, що правди ніхто не дізнається. Наприклад, коли Путін стверджував, ніби західні санкції призвели до проблем із продовольчою безпекою, ми об'єдналися з партнерами по всьому світу, щоб боротися з російськими вигадками за допомогою фактів.
Канадські дипломати зверталися з відповідними поясненнями до країн Латинської Америки та Карибського басейну, Близького Сходу та Африки.
Ми надали широкого розголосу тому факту, що Росія руйнувала сільськогосподарську інфраструктуру та силоміць утримувала зерно в Україні, у той же час намагаючись виторгувати послаблення санкцій.
Ми раді, що протягом року, що минув, наші зусилля стали потужним доповненням до дипломатичних зусиль України. А також правильною тактикою для того, щоб затвердилися рішучіші формулювання в багатосторонніх резолюціях та збільшилась кількість голосів "за" у засудженні Росії на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН.
В результаті такої роботи українці отримали більше підтримки від країн, які раніше утримувалися або залишалися нейтральними під час прийняття резолюцій, що стосуються Росії.
По-друге, це сила українських прагнень та амбіцій. Українці готові на все заради подолання російської агресії на всіх фронтах і здобуття перемоги.
За рік після початку вторгнення вони як ніколи певні у своїй рішучості відбити Росію назад до кордонів, визнаних міжнародною спільнотою в 1991 році. І Канада цю мету підтримує.
Крім того, Україна експортує зерно до найбідніших країн світу, прагне розпочати перше в історії кримінальне переслідування країни за злочин агресії і також планує не тільки розбудовувати власну оборону, але й зміцнювати глобальну архітектуру миру й безпеки, щоб більше жодній країні не довелося так воювати.
Українці роблять подальші кроки на шляху правових, судових і управлінських реформ, готуються відбивати нахабні військові злочини, а саме напади на критичну інфраструктуру, очікують від Росії виплати відшкодувань і репарацій,. А також українці працюють задля того, щоб прискорити процес приєднання до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
Україна поставила собі і своїм партнерам справді амбітне завдання, що визначатиме подальшу історію.
Ми як західні партнери матимемо працювати задля підтримання потужної єдності, яка підтверджує нашу одностайність та інституційну стійкість. Це важка праця для урядів, які щойно пережили COVID-19, зазнали серйозного впливу інфляції та борються з низкою внутрішніх проблем.
Тим не менше, надихаючись неймовірною рішучістю українців та їхньою готовністю заплатити найвищу ціну за те, що ми так часто сприймаємо за належне, ми також долучаємося до цієї високої мети.
Українська візія мотивує і тримає всіх – включно з нами, партнерами – зосередженими на меті. Президент Зеленський це знає і все робить правильно, бо такий підхід працює. Те, що Україна та російське вторгнення в Україну спромоглися зробити з тривалою політикою їхніх партнерів, лише дванадцять місяців тому було неможливо уявити.
Німеччина та Японія надають летальну зброю. Швейцарія заморозила російські активи. Канада наклала санкції на 1631 фізичну та юридичну особу з лютого 2022 року.
Чи в січні 2022-го дипломати повірили б у можливість таких подій? Крім того, те, що українці зробили для своєї репутації у світі, не організувала б найдорожча міжнародна піар-фірма – і це зробила не Росія, а Україна та українці.
Трагічне і безглузде вторгнення Росії в Україну випустило багато сил. Сили дипломатії й національних прагнень та амбіцій – це елементи боротьби України за виживання.
Українці відстоюють своє право на незалежність і сповнені надії на краще майбутнє. Сьогодні ми осмислюємо те, що ми всі в цьому – воїни. Скільки буде потрібно. До перемоги.
Лариса Ґаладза є послом Канади в Україні з 2019 року і проживає в Києві
