No way back. Судова реформа як ключовий вимір європейського розвитку країни

Історичний момент, в якому перебуває Україна, попри всю його трагічність і біль, має найважливішу опцію – шанс. 

Шанс змінитися всередині та змінити на краще все навколо нас. 

Шанс віддячити найхоробрішим людям найхоробрішої країни за героїзм і звитягу, за втрачені життя і здоров'я, за втрачене все, щоб у нас був шанс.

Україна вже ніколи не повернеться до своєї довоєнної парадигми існування. 

І вікно можливостей, яке відкрите для нас сьогодні, може або наповнитися свіжим повітрям вільного, демократичного і цивілізованого світу, забезпеченого справедливістю та верховенством права, або ні. І про останнє краще навіть не думати.

Я вирішив написати цей текст після того, як побачив кілька інтерв'ю ключових функціонерів судової влади. 

Головне, що я помітив, – це повна відсутність хоча б якоїсь візії того, що має бути змінено в судовій системі в найближчому майбутньому на користь суспільства, яке очікує вже не точкових, а докорінних змін у самій системі доступу до якісного, швидкого та справедливого правосуддя.

Замість цього, хмарні міркування про те, як було комусь важко і як судова система прийняла бій. 

Це хронічна історія, коли люди, які відірвалися від реальності, так в неї і не повернулися. 

Безумовно, я мав нагоду спілкуватися з суддями-воїнами. Підкреслю, саме воїнами, які живуть в окопах і боронять країну. Честь і шана! 

Водночас я бачив й іншу сторону, коли окремі фігуранти погрожували прикордонникам, намагаючись виїхати за кордон. Було різне, і час все розставить на свої місця. Але змінювати і змінюватись потрібно вже сьогодні. І робити це потрібно швидко. 

Дійсно, війна ще не закінчилася, але перемога неодмінно буде. Наші захисники повернуться додому. І мені важко уявити, які альтернативні методи досягнення справедливості можуть бути, якщо людина, яка поклала своє здоров'я, втратила близьких і рідних або своє майно, знову зіштовхнеться з класичним окозамилюванням у судах.

Перша робоча зустріч у новому році з послами G7 була присвячена саме змінам в судовій системі. 

Перша, тому що реформа верховенства права залишається першою і ключовою на шляху повної інтеграції України до ЄС. 

Без доведення до кінця цієї реформи, без міцних та доброчесних інституцій в судовій владі, без відновлення довіри до неї, мови про інвестиції в повоєнну Україну не буде. Потенційні інвестори світового рівня прямо вказують про відсутність чесних механізмів юридичного захисту цих коштів.

Зауважу, що подальші кроки зміцнення сектору правосуддя ґрунтуються на низці документів, розроблених урядом та міжнародними партнерами, серед яких:

• дорожня карта G7 щодо судової та антикорупційної реформ в Україні від 25 січня 2021 року;
• стратегія президента щодо розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства від 11 червня 2021 року;
• висновок Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі від 17 червня 2022 року 
• нещодавній проєкт сектора реформування юстиції "Плану відновлення України". 

Отже, невідкладні кроки виглядають так: 

Реформа конституційного судочинства

• Термінове запровадження чіткого і прозорого конкурсного процесу відбору суддів КСУ на основі чітко визначених критеріїв доброчесності та професіоналізму за участю міжнародних експертів у перевірці всіх кандидатів. 
• Посилення дисциплінарних процедур та етичних вимог до суддів КСУ.
• Забезпечення неупередженого відкритого обговорення та голосування суддів КСУ на основі прозорого та відкритого розгляду справ. 

Забезпечення справедливої, ефективної та прозорої діяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) через: 

• Забезпечення розробки та ухвалення справедливих та прозорих правил процедури та внутрішніх положень, зокрема процедур розгляду етичних порушень, яких припустилися члени ВРП та ВККС. 
• Посилення прозорості діяльності ВРП шляхом трансляції засідань та відкритого голосування. 
• Посилення громадського нагляду за ВРП.
• Оптимізація та автоматизація роботи ВРП на основі попередньо проведеного аналізу бізнес-процесів та покращення автоматизації процесів ВККС для забезпечення своєчасного ефективного відбору нових суддів та оцінювання діючих суддів.

Удосконалення відбору суддів та кваліфікаційне оцінювання суддів: 

• Запровадження змін до критеріїв відбору та кваліфікаційного оцінювання суддів із вимогами доброчесності та професіоналізму, уніфікованими в законодавстві, що стосується судової системи. 
• Оптимізація процедури відбору та кваліфікаційного оцінювання суддів для того, щоб мати змогу терміново заповнювати зростаючу кількість вакансій у судах апеляційної та першої інстанцій кваліфікованими суддями.
• Розробка та прийняття чітких внутрішніх правил та процедур ВККС для підтримки прозорих, об'єктивних і заснованих на довірі процесів відбору суддів та їх кваліфікаційного оцінювання.
• Зміцнення ролі Громадської ради доброчесності шляхом встановлення суворіших критеріїв для членства в ній, розширення її повноважень щодо оцінювання доброчесності кандидатів на посади суддів у судах першої інстанції.

Посилення політики та процедур дисциплінарної відповідальності суддів: 

• Посилення підзвітності суддів шляхом ухвалення чітких правил, стандартів і процесів для здійснення дисциплінарного провадження та розгляду скарг щодо неналежної поведінки суддів.
• Створення Служби дисциплінарних інспекторів ВРП, укомплектованої висококваліфікованими та доброчесними інспекторами.

Тепер переходимо до пріоритетних завдань, втілення яких або вже розпочалося, або навіть уже реалізоване.

Гармонізація українського законодавства із законодавством ЄС: 

• Впорядкування координації між Верховною Радою та Офісом з питань євроінтеграції щодо актуалізації переліку євроінтеграційних законопроєктів.
• Оновлення методології розробки та моніторингу плану законотворчої діяльності ВР з огляду на розгляд та ухвалення законопроєктів щодо інтеграції в ЄС.
• Визначення та пріоритезація українських законів та нормативно-правових актів у сфері правосуддя, які необхідно гармонізувати із законодавством ЄС. 

Удосконалення роботи Верховного Суду: 

• Перегляд поточної структури Верховного Суду. Цю проблему варто було вирішити, просто не створюючи її в минулому. Три з половиною роки експерти всіх рівнів нарікають на недосконалість чинної структури, наявність в окремих випадках конфлікту інтересів, відсутність сталої судової практики, що врешті лише поглиблює проблему правової невизначеності.
• Встановлення чітких, я б навіть сказав, жорстких правил для передачі справ до Верховного Суду, наголошуючи на справах великого суспільного та правового значення, одночасно забезпечуючи уніфікацію судової практики.
• Аналіз та перегляд процесуальних фільтрів для оптимізації розгляду касаційних скарг та обмеження загального обсягу справ у Верховному Суді.

Адміністративне судочинство: 

•  Перегляд підсудності адміністративних спорів проти державних органів.

Підвищення ефективності судової адміністрації: 

• Проведення повного аудиту й реорганізації Державної судової адміністрації (ДСА) з посиленням контролю з боку реформованої ВРП для забезпечення роботи ДСА на потреби судової влади з необхідним рівнем прозорості, чесності та професіоналізму. 
• Створення офісу трансформації в рамках ДСА, який би фокусувався на розбудові потенціалу та людських ресурсах, управлінні та оптимізації активів, бюджетуванні та фінансовому управлінні, ІТ та управлінні даними.

Перегляд системи суддівського самоврядування: 

• Проведення аудиту органів суддівського врядування та самоврядування, щоб уникнути дублювання функцій та сприяти ефективному використанню обмежених фінансових ресурсів. 
• Оптимізація системи суддівського самоврядування та забезпечення належного представництва в них суддів і судів від усіх регіонів. 
• Розробка нормативно-правової бази з технічним рішенням для проведення з'їзду суддів України онлайн.

Оптимізація мережі судів та цифровізація системи правосуддя: 

• Оптимізація існуючої мережі загальних судів відповідно до нового адміністративно-територіального поділу. 
• Розширення функціональних можливостей Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та електронного суду, включаючи створення сучасної системи управління електронними справами, сумісної з правоохоронними органами та прокуратурою, і забезпечення електронного архіву судових справ. 
  
  Я не виключаю того, що морально застаріла ЕСІТС, яку не вдалося нормально запустити, в якій одні модулі програми конфліктують з іншими, коли кілька разів змінювалися підрядники розробки системи, може просто піти на пенсію.
  
  Саме зараз профільний комітет ВРУ та Мінцифри за участю наших міжнародних партнерів дивляться в бік проведення повноцінного аудиту існуючої ЕСІТС та можливості швидкої розробки та впровадження нової системи, побудованої на кращому світовому досвіді. 
• Відновлення процесу оцифрування матеріалів справ, зокрема у справах про військові злочини. 
• Розробка нового програмного забезпечення для Єдиного державного реєстру судових рішень. 
• Запровадження додаткових електронних інструментів та платформ для спілкування та обміну документами між сторонами судових процесів.
• Удосконалення вебпорталу Судової влади для більшої зручності користувачів.

Реформування юридичної освіти: 

• Розробка та впровадження суворих вимог до ліцензування та акредитації юридичних вишів, запровадження незалежних та стандартизованих вступних та випускних іспитів, а також забезпечення чесної та прозорої конкуренції для державного фінансування студентів юридичних вузів.
• Модернізація навчальних програм юридичних вишів та методик викладання з наголосом на викладання права на досвіді та практиці, включаючи обов'язкові курси з професійної етики та написання юридичних документів. 
• Розмежування юридичної освіти та підготовки кадрів для правоохоронних органів, заборонивши правоохоронним університетам присуджувати юридичні ступені, а юридичним вишам – правоохоронні кваліфікації.

Я впевнений, що стратегічне планування, до якого ми звикли в мирний час, коли всім з усіма потрібно було домовитися, минуло. 

На порозі України стоять світові інвестори, які артикулюють про бажання та готовність іноземного капіталу приходити в Україну в найважчий її історичний період. Але єдиною перепоною на цьому шляху є відновлення довіри до правосуддя. Ця ситуація не залишає нам часу на дипломатичні маневри з багатьма зацікавленими в середині. 

Погодьтеся, часто місце сидіння окремих функціонерів визначає і точку зору на ті чи інші перетворення. А тому за тим компромісом, який ми завжди і довго шукали, зазвичай ховалося бажання зберегтися та зберегти. 

Часу на домовленості просто немає. Ми виживаємо саме зараз, боремося саме зараз і змінюватися на краще ми теж мусимо зараз, не відкладаючи на потім.

Андрій Смирнов – заступник керівника Офісу президента