Чого боїться судова мафія в Антикорупційній програмі?
Автори:
Галина Чижик, Центр протидії корупції
Катерина Бутко, Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан"
19 січня відбулось перше засідання оновленої Вищої ради правосуддя (ВПР). Символічно, що першим рішенням нової ВРП стало затвердження Державної Антикорупційної програми (ДАП) на 2023-2025 роки .
Нагадаємо, що ДАП – це комплексний документ, розроблений Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), який описує проблеми, що існують в різних органах влади, та пропонує конкретні дії для їх вирішення.
Важлива роль у Державній антикорупційній програмі відведена судовій реформі та подоланню корупції у судах.
Для затвердження позиції щодо ДАП членам ВРП знадобилось майже 7 годин активних дискусій. У результаті Вища рада правосуддя підтримала Антикорупційну програму, проте з низкою зауважень. За таке рішення проголосували майже одноголосно – 14 з 15 голосів "за".
Примітно, дуже схожі зауваження до ДАП висловила й Рада суддів на чолі з одіозним Богданом Монічем.
Ми вирішили детально ознайомитися із зауваженнями та розібратись, що саме так не подобається представникам судових органів у Державній антикорупційній програмі та чи дійсно їх варто врахувати.
Заперечують факт низької довіри суспільства до судової системи
В одному із пунктів ДАП сформульована така проблема: "У суспільстві спостерігається тенденція щодо збільшення рівня недовіри до органів у системі правосуддя".
З цим категорично не погодилися члени Вищої ради правосуддя, заявивши, що твердження про недовіру до судової влади "не є такими, що підтверджуються будь-якими реальними дослідженнями серед професійної спільноти чи широкого кола споживачів судових послуг".
Яка ситуація насправді:
Одне з останніх соцопитувань, проведених Центром Разумкова у вересні 2022 року, показує, що тенденція зростання рівня довіри українців до влади майже не торкнулася судів: 72% громадян не довіряють судам, і це є одним із найвищих показників недовіри.
Заперечуючи переважну недовіру до суду нові члени Вищої ради правосуддя вдаються до вже традиційної маніпуляції, до якої часто вдавались їхні попередники: замість даних загальнонаціональних опитувань, які репрезентують думку всього українського суспільства, вони апелюють до результатів опитування споживачів судових послуг, тобто безпосередніх учасників судових процесів.
Справді, рівень довіри до судової влади тут порівняно вищий, втім, недовіра переважає (35% проти 51% за даними опитування, проведеного у 2021 році).
Тож виникає питання: а чи знайомились самі члени ВРП детально з даними опитувань, на які покликаються?
Абсурдності ситуації додає те, що заперечуючи недовіру українців до судової влади, нові члени ВРП заперечують і потребу в судовій реформі, завдяки якій вони отримали свої посади.
Замість того, аби поставити собі за мету підвищення рівня довіри через забезпечення прозорості і якості рішень, члени оновленої ВРП продовжують грати гру, основним правилом якої є заперечувати реальність та підтримувати ілюзію в те, що система досконала і не потребує жодних змін.
Врегулювання механізму запобігання конфлікту інтересів у Вищій раді правосуддя та Вищій кваліфікаційній комісії суддів
Наразі, якщо в когось зі членів ВРП є конфлікт інтересів при розгляді того чи іншого питання, він зобов’язаний повідомити про нього. Однак чи буде член ВРП з наявним конфліктом інтересів відсторонений від розгляду цього питання, чи ні – вирішується загальним голосуванням членів органу.
У минулому в подібних випадках член Вищої ради правосуддя неодноразово залишався розглядати питання попри заявлений конфлікт інтересів. ДАП звертає увагу на необхідність зміни такої тенденції.
Однак, на думку членів ВРП, жодної проблеми тут немає, адже відсутні аналітичні матеріали, що це підтверджують, і, до того ж "відсутні також будь-які конкретні факти щодо прийняття членами ВРП рішень в умовах потенційного чи реального конфлікту інтересів".
Яка ситуація насправді:
Знову таки, члени ВРП заперечують очевидне. Ще 2017 року аналітичне дослідження, здійснене Фундацією DEJURE, переконливо продемонструвало, що члени Вищої ради правосуддя беруть участь у прийнятті рішень попри конфлікт інтересів: лише в 4 з 62 випадків член ВРП усувався від участі в розгляді питання.
Конфлікт інтересів у рішеннях членів ВРП розслідували журналісти. Врешті, повноваження члена Вищої ради правосуддя Віктора Грищука у 2022 році було припинено, зокрема, через те, що він діяв в умовах конфлікту інтересів, як констатували члени Етичної ради у своєму рішенні.
Забезпечити прозорість під час голосування та виставлення балів членами ВРП та ВККС
Автори Державної антикорупційної програми звернули увагу на численні нарікання громадськості щодо непрозорості виставлення балів при проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів Вищою кваліф комісією.
Позиція ВРП: вже традиційно, члени Вищої ради правосуддя відписали, що жодних проблем з прозорістю виставлення балів чи голосування в них немає й нарікань до цього також бути не може.
Яка ситуація насправді: Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не визначено законом. Здавалося б, справді, в чому проблема?
Втім, передбачену законом відкритість члени ВРП тлумачать в дивний спосіб: вони не оголошують поіменні результати голосування, а публікують лише загальну кількість голосів "за" та "проти" кожного рішення. Тож суспільство не знає, якою є позиція конкретного члена ВРП з будь-якого питання, якщо ж це не одноголосне рішення.
В такий спосіб члени ВРП уникають персональної відповідальності за свої рішення, яка стає колективною безвідповідальністю.
Ми переконані, що оприлюднення поіменних результатів голосування сприяло б не лише підвищенню прозорості органу, але й ретельнішому ставленню членів ВРП до виконання професійних обов’язків.
Примітно, що цей пункт ДАП стосується не лише рішень Вищої ради правосуддя, але й Вищої кваліфікаційної позиції суддів, і зачіпає важливий інструмент оцінювання суддів і кандидатів на суддівські посади.
Критика діяльності ВККС в минулому великою мірою ґрунтувалась на тому, що було взагалі незрозуміло, які оцінки ставили кандидатам окремі члени комісії та яким чином визначались місця кандидатів у фінальному рейтингу.
Посилення ролі та інституційної спроможності Громадської ради доброчесності (ГРД)
Окремо в Державній антикорупційній програмі виділили місце ГРД, звернувши увагу на необхідність "більш чітко визначити завдання та повноваження Громадської ради доброчесності, забезпечити такий її склад, до якого б входили різні представники суспільства, та посилити норми щодо конфліктів інтересів, зокрема шляхом запровадження ефективного механізму контролю".
Також, у тексті ДАП говориться про необхідність підвищення інституційної спроможності ГРД.
Позиція ВРП: у своїх зауваженнях члени Вищої ради правосуддя наголошують, що жодні додаткові повноваження чи, тим більше інституційне підсилення ГРД не потрібні. В обґрунтування цієї позиції члени ВРП говорять про те, що законодавцем не визначений чіткий статус для ГРД, а також посилаються на висновок Ради Європи від 2017 року щодо регламенту Ради.
Яка ситуація насправді:
Тут члени ВРП суперечать самі собі, адже кажуть, що статус ГРД не унормований, водночас виступаючи проти унормування.
Насправді діяльність двох складів ГРД в минулому продемонструвала успішність ідеї залучення громадськості до оцінювання та відбору суддів.
Позиція щодо участі громадськості у судовій реформі може стати одним із лакмусових папірців для оцінки щирості намірів новообраних членів ВРП. Адже якщо вони орієнтовані на якісне оновлення суддівського корпусу, то мали б бути найбільше зацікавлені у допомозі громадянського суспільства. Навпаки, якщо їхні наміри нещирі і їм є що ховати від суспільства, тоді вони всіляко намагатимуться перешкодити активному залученню зовнішніх учасників.
Забезпечення чітких та зрозумілих критеріїв доброчесності під час кваліфікаційного оцінювання суддів
ДАП пропонує удосконалити процедури відбору та оцінювання суддів, розробити чіткі, зрозумілі і передбачувані критерії оцінювання та забезпечити єдність підходів ВККС, ГРД та ВРП. При цьому, документ пропонує взяти на озброєння найкращі практики, напрацьовані у минулому, зокрема, Громадською радою міжнародних експертів.
Позиція ВРП: Традиційно, ВРП виступає проти запропонованих змін, наполягаючи на тому, що наявних в законі критеріїв достатньо.
Яка ситуація насправді:
Українське законодавство визначає лише загальні критерії оцінювання суддів і кандидатів на суддівські посади. Ці критерії мали б бути деталізовані нормативними документами ВРП та ВККС і випробувані практикою.
Саме відсутність чітких визначених індикаторів оцінювання в минулому дозволяла свавільні рішення, коли за однакових обставин одні кандидати припиняли участь у конкурсі, а інші опинялись вгорі рейтингового списку. Так само і відсутність єдиних підходів до розгляду дисциплінарних скарг уможливлювала покарання або з відмову від покарання суддів за одні і ті ж порушення.
Тож така позиція нової ВРП змушує вкотре сумніватися в щирості намірів. Адже чіткі та деталізовані правила мали б допомогти членам ВРП повно та якісно виконувати поставлені завдання та упередили б їх від неоднакової практики.
Примітно, що перегляд та вдосконалення методології відбору суддів, визначення чітких і зрозумілих критеріїв та індикаторів є одним із зобов’язань України за новою макрофінансовою угодою з ЄС.
Сподіваємось, ВРП не розкритикує і цей документ та запропоновані ним зміни.
Заборона на звільнення судді за власним бажанням до розгляду дисциплінарного провадження
Одним із важливих заходів, які пропонує Державна антикорупційна програма є заборона на звільнення судді з посади за його заявою про відставку до завершення дисциплінарних проваджень щодо судді.
Позиція ВРП: ВРП пропонує вилучити цей захід, оскільки він начебто може призвести до порушення конституційних гарантій суддів.
Яка ситуація насправді:
Саме щодо цієї проблеми було чи не найбільше нарікань громадськості до попереднього складу ВРП.
Дуже часто судді, щодо яких відкривають дисциплінарні провадження, намагаються втекти у відставку на чимале довічне утримання та уникнути покарання в такий спосіб. А ВРП їм радо у цьому сприяє.
Наприклад, кілька років тому ВРП відправила в почесну відставку суддю Наталю Булавіну, тоді як на розгляді ВРП було подання від ВККС про звільнення судді за вчинення дисциплінарного порушення. Підставою було те, що суддя залишилась в окупованому Луганську та почала працювати в судді так званої "ЛНР", зайнявши там ще й посади голови ради суддів та судді верховного суду.
Роботу Наталії Булавіної на ворога підтвердило й СБУ. Втім замість звільнити суддю за дисциплінарне порушення ВРП відправила її почесну відставку з довічними виплатами коштом податків українських громадян.
Не можемо не згадати й випадок, який стався 10 березня 2020 року, коли першим питанням порядку денного було звільнення у відставку судді Апеляційного суду Рівненської області Анжеліки Шеремет, а другим – її звільнення у зв’язку із непроходженням кваліфікаційного оцінювання. Тоді ВРП розглянула лише перше питання, адже неможливо звільнити суддю двічі.
Тож пропозиція чітко визначити в законі послідовність розгляду питань щодо звільнення суддів видається цілком логічною. Зрозуміло, що самим суддям така пропозиція не подобається, адже вони можуть втратити одну із важливих лазівок на майбутнє.
На жаль, виступаючи проти такої пропозиції, ВРП демонструє, що ставить інтереси та бажання суддів вище суспільних, і готова покласти на громадян тягар довічних виплат недоброчесним суддям, аби лишень не наразитись на критику суддівського корпусу .
***
Тож ми бачимо, що зауваження ВРП до Державної антикорупційної програми орієнтовані на збереження чинних практик та підтримання атмосфери клановості, за якої обрані члени ВРП мають майже необмежену владу щодо вирішення питань суддівської кар’єри, будучи зобов’язаними лише тим, хто обрав їх на посади.
На жаль, агресивна риторика ВРП нічим не відрізняється від риторики попередників, що наштовхує на прикру думку про марність зусиль останніх років із реформування органу.
Складається враження, що члени ВРП хоч і отримали посади завдяки новим правилам добору, втім, поставили собі завдання не допустити будь-яких оновлень та змін на краще, хоча саме зміни практики та підходів ВРП і була завданням реформи.
Тому наразі затвердження Державної антикорупційної програми виглядає як протистояння старої системи та нових підходів, націлених на знищення можливостей для зловживань та корупції.
Хто ж переможе в цьому двобою, визначить урядовий комітет та Кабінет Міністрів, які або змусять НАЗК врахувати всі зауваження судової мафії, або ж підтримають чинну редакцію документа.
