Чому українська демократія варта інвестицій
6–8 грудня у Брюсселі в Європейському парламенті відбувається 15-та щорічна зустріч із впровадження Декларації принципів міжнародного спостереження за виборами (DoP).
У цій події беруть участь організації, які активно працюють у сфері міжнародного спостереження за виборами, зокрема спікером є голова Правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, яка є також очолює Правління Глобальної мережі національних спостерігачів за виборами (GNDEM).
Публікуємо текст промови Ольги Айвазовської на відкритті заходу.
Я вже 18 років працюю в темі виборів. Це дає мені певне право та повноваження сказати, що всі наші успіхи зворотні в часі. Країни, які досягали прогресу в сфері чесних та вільних виборів, могли за декілька років впасти у прірву напівавторитарного режиму, де голосування є лише інструментом формально легітимної маніпуляції навколо теми законності цього режиму.
У 2004 році, коли в Україні планомірно та передбачувано фальсифікували вибори на користь Януковича, я була членом комісії, на стороні якої стояв формальний закон, але не ЦВК, чи держава. Тим не менше, людина з законом в руках та переконаннями в серці зробить більше, ніж той, хто озброєний темниками чи інструкціями.
Якби суспільство не готувалось до спротиву та не вийшло на Майдан, Україна вже стала би напівросією чи Білоруссю. Погляньте на мапу Європи у 1922 році та порівняйте її з мапою за 1939-й.
Ви побачите, що континент, на якому було лише 2 авторитарні режими (Угорщина й Туреччина), перетворився на місиво фашистських та авторитарних країн.
Через інтриги та формальні вибори до влади приходив Гітлер. Звісно, це відбувалося в часи, коли не діяло міжнародне право, не було загальновизнаних принципів та стандартів, а незалежного моніторингу не існувало як явища. Але це також про обман і лояльність, які створюють передумови для розгортання трагедій.
Назва нашого заходу включає слово "принципи", бо навколо них і формуються спільноти. Але важливо, що принципи – не те, про що ми говоримо, а те, за що ми готові боротися.
Україна завжди платила дуже високу ціну за свій вибір. Я не скажу, що не було страшно у 2004 році. Проти одного з моїх колег планували відкрити кримінальне провадження, аби посадити до тюрми за вбивство (повісити на нього чужий злочин). Декількох інших – викрадали та возили пів дня у машині з зав'язаними очима правоохоронці.
Мене побили на мирній акції протесту міліціянти. А вже під час Революції гідності у 2014 році загинув Богдан Сольчаник, який у 2004-му водив на той самий Майдан у центрі столиці студентів з половини вишів Києва. Сьогодні ж всі українці змушені щось втратити, але соціологія та настрої громадян однозначні – боролися, боремось та будемо боротися.
Ви знаєте, кого найбільше налякав Майдан 2004 року? Ви знаєте відповідь на це питання.
Сила ж громадянського суспільства в тому, що якщо воно має внутрішню волю до боротьби, то робить цілком правильні речі у правильний час. Тому міжнародні моніторингові місії не можуть ігнорувати роль неурядових організацій.
Повторюсь: цінності – те, за що ми готові платити високу ціну, і її сплачують громадяни.
Демократія для мене вкладається в три слова:
- участь – суспільство хоче та свідомо бере участь в управлінні своєю державою;
- безпека – бо лише демократичні уряди є безпечними для кожного громадянина, а також своїх сусідів, лише такі системи управління не вбивають та не знищують заради абсурдних самопроголошених місій автократів;
- правосуддя – бо невідворотність наслідків за порушення прав людини, політичних прав є передумовою сталості та захищеності демократичної системи.
Вчора ми навчали поліцію розслідувати виборчі злочини та документувати виборчі порушення. Сьогодні ми змушені працювати з воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Це жорстока реальність. Позитивний висновок лише в тому, що сталі спільноти дуже адаптивні до нових викликів у своєму суспільстві та державі. Всьому можна навчитися, крім того, щоб бути ЛЮДЬМИ. Але це також про необхідність розвивати філософію співпраці між локальними організаціями та міжнародними спільнотами.
Я хочу подякувати ЄС. Ви робите те, чого ніколи не буде достатньо для України в цю мить, але в рази більше, ніж хтось міг мріяти.
Я завжди була оптимісткою щодо ЄС. Сьогодні це союз не без слабких ланок, але такий сильний у своїх позиціях, яким він не був до 24 лютого. Дякуємо вам за це.
Дякую вам за наданий статус кандидата Україні, бо саме цим ви визнали, що наше суспільство та держава не є ідеальними та довершеними, як і всі інші, але ми мали чесні та вільні вибори навіть в умовах війни. Ви визнали, що демократія – вартісна і на неї необхідно зважати, працюючи паралельно над зміцненням RULE of LAW (укр. верховенства права).
Ольга Айвазовська, Громадянська мережа ОПОРА
