Можливості, а не пільги для ветеранів
Не зважаючи на війну, ми щодня потребуємо речей, аби жити. Й можемо їх отримати завдяки наполегливій праці.
Росія всіляко намагається знищити усі наші економічні стимули. Щодня руйнуючи нашу інфраструктуру, знищуючи міста, вбиваючи людей – намагаються знищити не тільки сьогодення, а й наше майбутнє.
Економічна прірва в Україні вигідна ворогу. Держава працює над залученням інвесторів з-за кордону. Але у нас вже зараз є невеликі інструменти, які дозволяють підтримати те, що залишається. І це важливо.
Один із таких інструментів – Український ветеранський фонд (УВФ) Міністерства у справах ветеранів, який реалізовує програми підтримки. Зокрема, надає фінансову підтримку бізнесу ветеранів, членам їхніх родин та сім’ям полеглих захисників. Ми втілюємо принцип "можливості, а не пільги". Й можемо зробити перші підсумки.
Восени Фонд проводив два конкурси макрофінансування Варто, за яким ветерани, а також родини полеглих захисників, котрі ведуть власну справу, могли отримати від 500 тисяч до мільйона гривень на розвиток бізнесу.
Загалом ветерани по ВАРТО та ВАРТО 2.0 отримали в цьому році понад 20 мільйонів гривень. Кошти на проєкти виділяються поетапно, зі звітуванням про витрати. Щоб було зрозуміло, які проєкти розвиваються, а які загальмували.
Топ-3 сфер, які найчастіше перемагали
Майже 17% усіх переможців двох конкурсів ВАРТО виявились власниками закладів харчування. Це найбільший відсоток з-поміж усіх сфер.
Дев’ять переможців-ветеранів розивають ресторани, кафе і навіть ятки з приготуванням вуличної їжі. Проте усіх об’єднує соціальна складова – надаватимуть знижки для діючих військових та ветеранів.
На другом місці – виробники продуктів харчування. Їх семеро. І це дуже крутий потенціал. Виробництво залучає багато працівників, а ще включає в себе ланцюжки логістики для купівлі сировини і продажу готових товарів. Таким чином задіюється більша кількість людей, які отримують прибуток.
Третє місце між собою ділять представники агросфери та ті, кого ми зарахували до виробників товарів оборонно-промислового комплексу (ОПК). Підприємці з цих двох сфер часто відзначали, що саме попередній бойовий досвід їм допоміг визначитися з подальшим розвитком у бізнесі.
До прикладу, ветеран Іван Павліш у війську був дотичний до аеророзвідки та роботи з безпілотниками. Тож у цивільному житті вирішив розвивати фірму з обробітку землі агродронами.
Ще один переможець ВАРТО – Олександр Квятковський, воював із першого дня війни у 2014 році в аеророзвідці на Донецькому напрямку. Нині через стан здоровʼя не на службі, але натомість тримає економічний фронт. Він надає послуги зі створення карт полів та аналізу стану посівів за допомогою зйомки з дрону. Це важливі дані для впровадження точного землеробства.
А що стосується сфери ОПК, то тут спрацьовує принцип "відчути на власному досвіді".
Люди, які були у війську, зіштовхнулися з моментами, які вирішили виправити. Наприклад, ветеран Сергій Пирогов під брендом "Active Season" виробляє товари для військових, які здатні полегшити побут у польових умовах. Тут і гермобаули – водонепроникні сумки для речей, надувні матраци і навіть м’які відра.
Також є троє переможців, які шиють форму для військових. Загалом розподіл бізнесів-переможців за сферами має такий вигляд:
Маємо сім внутрішньо переміщених бізнесів. Неймовірними є історії тих ветеранів, котрі змушені були переїжджати із зони бойових дій чи окупації. Вони не опустили руки, не поїхали з України. Лишилися тут та почали власні справи з нуля.
Є історія Сергія Свириденка, який двічі був змушений переселятись від початку війни в 2014 році. В 2022 році коли росіяни почали повномасштабний наступ, переїхав з Донеччини у село на Волині. Згодом вивіз усіх своїх кіз з окупації. До того у 2014 році він переїздив у межах Донецької області.
Олександр Рубан – переїхав з родиною з Кривого Рогу до Одещини. У селі Кароліно-Бугаз відкрив шелтер для тимчасового прихистку переселенців.
Четверо підприємців з Маріуполя. Маріуполь – дуже потужний символ стійкості та незламності. Люди, які виїжджають звідти знаходять у собі сили, щоб відкривати бізнес, працювати.
Микола Воропай – військовий Морської охорони Державної прикордонної служби України. Навесні 42 днів виконував бойові завдання в оточеному Маріуполі. Йому вдалося вийти з оточеного міста, а потім знайти свою родину, яка евакуювалась до Івано-Франківська. Зараз він відновлює власне виробництво по різці різноманітних матеріалів, нанесенню зображень та маркувань на продукцію.
Ветеранка Тетяна Купянська через війну виїхала з Маріуполя до Хмельницького. Її бізнес – громадська їдальня з демократичними цінами. Але найголовніше – 11 робочих місць для внутрішньо-переміщених осіб.
Олексій Качко – релокував кав’ярню Veterano Coffee з Маріуполя у Черкаси.
Артур Красовський – виробник натурального, екологічно чистого меду під брендом "Азовські бджілки". Бджільництвом чоловік займався з 2012 року, спочатку це було хобі, яке згодом переросло у власну справу. Оскільки росіяни знищили його домівку у Маріуполі, він переїхав на Хмельниччину, де перезапускає свій бізнес.
Бізнеси, продиктовані війною
Серед переможців є приватна фірма, яка проводить розмінування. Ветеран Віталій Кучеренко заснував компанію гуманітарного розмінування деокупованих територій. Планує закупити засоби пошуку вибухонебезпечних предметів, індивідуального захисту, навігації та оргтехніки з програмним забезпеченням, для обстеження та розмінування територій.
Ветеран Артем Кондратюк проводитиме розбір будівельних завалів. Він служив у лавах ДСНС України, тому може ідентифікувати вибухонебезпечний предмет. Це дуже важливо, адже його фірма надаватиме послуги у тих регіонах, які постраждали він масованих російських обстрілів.
Ще один цікавий кейс – відкриття кінологічного центру в Харкові. Сергій Лукінов вирішив відкрити тренувальний центр для собак, у якому їх навчатимуть пошуку вибухонебезпечних предметів. Навчатимуть тварин не тільки для спецслужб, а й поводирів для людей із вадами зору. За словами ветерана, Харків зараз є дуже забрудненим вибуховими пристроями, й навчені собаки можуть зберегти життя своїм господарям.
Ветерани вміють працювати з ризиками
На етапі формування проєкту були побоювання, що ветерани-підприємці, які живуть близько до зони бойових дій – не подаватимуться на конкурс. Побоювання не збулося.
Звісно, найбільше кількість проєктів надійшла з Києва та області. Проте ми раді були бачити, що в Сумах, Харкові, Дніпрі, Одесі підприємці готові розвивати власну справу. Усі заявки, які надходили з цих областей, першим пунктом своїх ризиків вказували російський наступ. Проте українці готові ризикувати й відновлювати роботу.
Наступного року буде ще більше проєктів, спрямованих на підтримку ветеранської справи. Адже в бюджету уже закладено 200 мільйонів гривень на фінансування проєктів. А ще Український ветеранський фонд веде проактивну політику залучення коштів. У 2022 році залучили понад 4 млн грн на фінансування ветеранського бізнесу. У 2023 році ми плануємо залучити ще більше коштів.
Ми зараз згуртовані й об’єднані спільною метою. І дуже добре, що плани з відбудови країни не залишаються повітряними замками. Щодня невеличкими камінчиками ми закладаємо новий, міцний фундамент, на якому незабаром збудуємо нову країну.
Наталія Калмикова, виконавча директорка Українського ветеранського фонду
