Чому проукраїнська коаліція у світі має розширюватись у 2023
Головний висновок, який політики, дипломати і навіть історія мають зробити з усього 2022 року, – безкарність агресора провокує ще більшу агресію. І тут вже без будь-яких історичних паралелей.
ХХІ століття, а світ проковтнув вторгнення рф в Грузію у 2008-му. Це спровокувало анексію Криму і вторгнення на український Схід у 2014-му. Світ не покарав путіна у 2014-му і 24 лютого 2022-го рф почала повномасштабну війну проти суверенної держави в центрі Європи.
І якщо далі цю агресію проковтнути, наполягати на переговорах, припинити підтримку України, наступний крок кремля уявити важко (а ми бачимо, що путін діє в геометричній прогресії).
Глобально усі події 2022 року – це протистояння демократичних цінностей диктаторським режимам. І нині кремлівський тиран робитиме все, щоб перемогти, тому і Україну, і світ чекатимуть великі виклики у 2023-му.
Зброя і ресурси
Треба бути чесними: війна – це дорого. Не тільки для України і агресора, а й для світу. Щомісяця Україна витрачає на війну $5-6 млрд.
Саму армію і її потреби ми фінансуємо з власного бюджету, а кошти міжнародної допомоги йдуть на решту витрат держави. При цьому ця допомога союзників безпрецедентна: тільки США виділили у 2022 році майже $40 млрд (очікується виділення ще $37,7 млрд у 2023 році). Є ще допомога від ЄС, національних урядів та міжнародних донорів. І їхні фінансові ресурси так само не безкінечні.
Не безкінечні і запаси зброї та снарядів. До прикладу, тільки на Бахмутському напрямку співвідношення артилерійських пострілів на добу складає 6-7 тисяч ЗСУ проти 20-30 тисяч ворога. Ці темпи споживання боєприпасів можна порівняти хіба тільки з ІІ Світовою війною. До такої інтенсивності не готові навіть в НАТО і США, тож вже лунають заяви про необхідність нарощувати виробництво боєприпасів. А тільки щоб відтіснити ворога на кордони 23 лютого 2022 року, за словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць.
Економічний тиск
Попри те, що рф покарана за повномасштабне вторгнення рекордною кількістю санкцій, вони шукають усі можливості обходити ці обмеження.
На жаль, агресор ще має певний запас міцності і економічний зашморг треба посилювати до того рівня, коли витрати рф на день повномасштабної війни значно перевищуватимуть її доходи. Це означає суворіші обмеження проти енергоносіїв терористів.
З іншого боку – світова рецесія. Вже зараз низка наших західних партнерів стикнулись з інфляцією та підвищенням цін. Чи зможуть в таких умовах платники податків цих країн опиратись російській пропаганді і популістичним політичним рухам? Спокуса пожертвувати однією країною, ще й не своєю, в обмін на обіцянку ситого, комфортного життя вже зараз може виявитись сильною.
Україна наступного року стикнеться з посиленням економічної кризи всередині, а багато українців опиняться перед вибором: повертатись додому чи залишатись в тих країнах, де вони опинились, тікаючи від війни.
Продовольча безпека
У 2023 році продовольча криза, спровокована повномасштабним вторгненням рф тільки посилиться. Збіжжя, а отже і їжа, дорожчатимуть.
Якщо до початку повномасштабного російського вторгнення кількість людей на планеті, які опинились перед ризиками недоїдання становила 190 млн, то тепер ця цифра може збільшитись ще на 70 млн. І дуже важливо, щоб світ розумів, хто винен у голоді – це росія і її війна проти суверенної держави. Тому продовольчий шантаж агресора ми маємо перетворити на тиск на рф.
Єдність
Головна риса 2022 року – єдність. Саме вона є надзвичайно важливою і викликає повагу і підтримку всього світу. Це про те, як попри все не зраджувати своїм цінностям та ідеалам. Для України вони прописані в Конституції – євро- та євроатлантична інтеграція, вступ до НАТО та ЄС.
Але наступного року наша єдність стоятиме перед головною загрозою – випробування часом. І ми маємо далі працювати над звʼязками. Виявилось, що те, що нас повʼязує з багатьма країнами у світі, – насправді крихке.
Ми живемо в єдиній екосистемі, де всі залежимо одні від одних не тільки в питанні продовольства чи захисту, а й в питаннях клімату, енергетики.
Ми усі маємо розуміти: за тим, що відбувається в Україні і тим, як світ її підтримує, пильно стежать інші диктатори. Вони дивляться на те, як реагують західні демократії на безпардонну агресію росії. Впевнена, що прораховують усі кроки, якщо захочуть почати свою "маленьку переможну завойовницьку війну".
У нас попереду надзвичайно багато роботи на всіх фронтах: на полі бою, на волонтерському інформаційному, дипломатичному. І це змушує нас рухатись вперед. Заради наших життів, наших цінностей, нашого майбутнього.
Єдність і підтримка світу важлива не лише для України, а й для майбутнього. Умиротворення агресора не працює, заклики до переговорів і перемирʼєя просто розтягнуть цю війну у часі.
рф використає замороження ситуації, щоб "зализати рани", добрати і переозброїти армію і знову напасти. І цілком можливо, що не тільки на українські землі.
Нам не хочеться думати, як виглядатиме світ, якщо Україна програє. Це точно жахлива перспектива, але іноді її варто озвучувати і демонструвати тим, нашим союзникам, які починають вагатись. Це буде важко, але в України немає іншого вибору, як перемагати. І у світу немає іншого вибору, як наша перемога. Але з міцною проукраїнською коаліцією цивілізованих країн це буде швидше.
Кіра Рудик
