"Жесту доброї волі" від Шуфрича не буде. Що робити парламенту?

Українська армія не чекає на "жести доброї волі" від російсько-окупаційних військ і добровільне звільнення територій, а вибиває їх звідти силою. 

Аналогічно й українська влада має рівнятись на свою армію, мати проактивну позицію і не чекати допоки проросійські політики, які десятиліттями були представниками інтересів країни-агресора, добровільно підуть із ключових посад в країні чи складуть мандати. 

Спершу фігуранта Реєстру держзрадників Нестора Шуфрича справді хотіли зняти з посади голови комітету з питань свободи слова. Для цього навіть ініціювали об'єднання двох комітетів – Комітет гуманітарної політики та Комітет з питань свободи слова. Але все дуже швидко змінилося. 

Парламент змінив голів кількох комітетів, але Шуфрича не зачепив. Голоси ОПЗЖ "Слузі народу" досі потрібні, зокрема саме ними протягували містобудівну "реформу".

Зараз у парламенті депутати ініціювали збір підписів, щоб позбавити тих, хто був обраний від проросійської партії ОПЗЖ, мандатів. Наразі є вже понад 50 підписів. Треба 150.

В умовах воєнного стану в країні має діяти єдина політика щодо усіх колаборантів – нардепів-втікачів, медійників, які поширювали наративи кремля, проросійських політичних партій тощо. Тут не може бути подвійних стандартів чи неоднозначних трактувань, бо тоді не працюватиме єдина логіка державної політики. 

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україні в судовому порядку заборонили 16 проросійських партій, зокрема найбільшу ОПЗЖ, а ЦВК не визнає обраними нардепами наступними за черговістю кандидатів від цієї партії. 

Логічно було б, якби й її чільні представники не обіймали керівні посади чи не мали представницьких мандатів на місцевому і національному рівнях. 

Саме тому Рух ЧЕСНО разом із низкою інших громадських організацій та ЗМІ вимагає від Верховної Ради невідкладно розглянути постанову щодо зняття з посади голови Комітету з питань свободи слова Шуфрича, який був обраним в 2019 році від забороненої партії ОПЗЖ. 

Неприпустимо, щоб у парламенті Комітет свободи слова очолював представник забороненої в країні партії, який, які й інші народні депутати від ОПЗЖ, досі має право доступу до державної таємниці.

Нестор Шуфрич нещодавно заявив, що добровільно йти у відставку з посади і складати мандат народного депутата не збирається, бо його "обрав народ". Але на посаду голови комітету з питань свободи слова його обирав парламент.

Однак в цьому випадку не йдеться про думку нардепа, його "ефективність на цій посаді чи обґрунтованість претензій" до нього, або ж про позицію від забороненої партії, яка також мала своїх виборців. Йдеться про те, що є рішення РНБО, голосування парламенту та рішення суду про заборону. Це є підставою для інших державних органів для дій щодо представників цих партій. Наприклад, у рішеннях ЦВК. 

Також дивним є те, що партія ОПЗЖ заборонена, фракція як суб’єкт квотного подання саморозпустилася, проте її представники досі мають керівні посади у найвищому представницькому органі держави.

Водночас ми бачимо, що нардепи колишньої фракції ОПЗЖ наразі синхронно голосують за рішення влади, а очільниця партії "Слуга народу" Олена Шуляк в інтерв’ю ЗМІ навіть назвала таку співпрацю "конструктивною". 

Ці нардепи підтримують одіозні законопроєкти на рівні парламентських комітетів. Наприклад, скандальну містобудівну реформу №5655 протягнули у Комітеті з питань організації державної влади завдяки вирішальним голосам ОПЗЖ. У той же час під час виступів Шуфрича у сесійній залі складається враження, що нардеп є представником більшості, а не опозиції.

Ба більше, частина з цих нардепів втекла з України ще до початку повномасштабного вторгнення, всі ці місяці не відвідувала парламент, і досі перебуває поза межами країни.

Саме тому всі нардепи, які були обрані від ОПЗЖ, мають втратити більшість своїх повноважень і не впливати на ухвалення рішень на державному рівні. 

Збройні сили нещодавно звільнили Херсон, армія виконує свої завдання. Проте держава може найбільш ефективно захищати свій суверенітет лише тоді, коли всі її інструменти працюють на досягнення стратегічної цілі. І парламент є ключовим органом політичної системи, який має напрацьовувати ефективні інструменти на національному рівні. Зокрема і щодо очищення політичної системи від представників проросійських політичних проєктів.

Олександр Саліженко