Позбавити Росію права вето чи вигнати з Радбезу ООН: замкнуте коло, яке можна розірвати
Росія – країна-агресор, якій не місце в ООН.
З 2014 року, коли рф анексувала наші території, Україна послідовно піднімає питання виключення її з Ради Безпеки ООН. Проте досі все зводилося до "замкнутого кола", через статус постійного члена та право вето у Радбезі ООН, які має росія.
Саме користуючись недосконалим Статутом ООН країна-агресор продовжує незаконно перебувати в Радбезі, зловживати своїм правом вето та блокувати усі рішення стосовно України.
Та насправді механізми, здатні викинути чи принаймні "обеззброїти" росію в ООН існують.
Як росія підриває діяльність Радбезу?
Всім відомо, що ООН було створено після Другої світової війни для того, аби запобігати війнам, конфліктам та забезпечувати мир у всьому світі.
Своєю чергою, примусити певну країну до миру чи вирішити реальний конфлікт між державами може лише Рада безпеки ООН. Жодна інша структура не наділена в ООН такими повноваженнями. По суті, саме Радбез є відповідальним за підтримання порядку та миру у світі або шляхом мирного вирішення, або через більш жорсткі методи – аж до використання військової сили членів ООН проти "порушників миру".
Проте, у зв’язку з постійним членством росії в Радбезі та систематичним зловживанням нею правом вето, цей орган виявився абсолютно безпорадним у всіх питаннях стосовно російської агресії проти України.
Так 25 лютого росія ветувала резолюцію Радбезу ООН про негайне припинення вторгнення в Україну. І це попри те, що 141 держава із 193 в Генасамблеї ООН засудила агресію росії. А вже 30 вересня рф ветувала резолюцію про засудження та невизнання так званих референдумів на наших територіях.
Усі розуміють, що росія давно перетворилася на "ракову пухлину" у тілі Ради Безпеки ООН.
Будучи постійним членом Радбезу і несучи величезну відповідальність за порядок у світі, вона порушує всі принципи і правила цієї організації, нехтує нормами міжнародного права, плює на суверенітет інших країн, веде криваву війну, яку засуджує Генеральна Асамблея ООН.
Їй давно там не місце.
Хто підтримує Україну у видворенні путіна з ООН
Президент України ще 5 квітня під час виступу в Радбезі ООН запропонував усунути росію, як агресора і джерело війни від блокування рішень щодо її ж агресії, її ж війни. Те ж саме він повторив у Радбезі 8 червня, та в Генасамблеї 21 вересня.
Це цілком співзвучно із чіткою позицією нашої делегації в ООН - росія, як країна-агресор і терорист, має бути відсторонена від ухвалення рішень в Радбезі ООН.
І маємо реакцію світу на заклики України.
13 жовтня Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій закликала Генасамблею ООН розглянути питання про місце росії у Раді Безпеки, оскільки її дії "несумісні з обов’язками ядерної держави, яка має постійне місце в Радбезі ООН". До того, 23 вересня, Президент Європарламенту Шарль Мішель на Генасамблеї закликав призупинити членство росії в Раді безпеки ООН.
Дуже важливо, що поступово змінюється позиція США. Якщо ще у лютому-березні там не розглядали такого варіанту, то наразі конгресмени США, зокрема, члени групи підтримки України в Конгресі, заявляють про наміри підготувати двопартійне звернення щодо виключення росії з Ради безпеки ООН та домагатися цього.
Тож чи реально зробити те, чого вимагає не лише Україна, а й світова спільнота?
Позбавити права вето
Це найменше, що потрібно зробити, бо корінь проблеми криється саме у тому, яким чином Рада безпеки приймає рішення.
Статут ООН чітко каже, що всі питання, крім процедурних, приймаються голосами 9 членів Радбезу, включаючи голоси всіх постійних членів, які мають збігатися. Якщо один з п’яти постійних членів голосує проти, рішення автоматично вважається не прийнятим. Це і є право вето.
Росія є постійним членом Радбезу, так само, як і США, Китай, Франція та Велика Британія, що дозволяє їй блокувати усі рішення щодо України. Навіть попри те, що росія є стороною конфлікту.
За Статутом ООН країна, яка є стороною конфлікту, повинна утримуватися від голосування у Радбезі за рішення, пов'язані з мирним врегулюванням такого конфлікту. Проте таке обмеження не стосується голосувань за інші рішення, коли йде мова про застосування сили, інші дієві інструменти які має Радбез.
Це ще одна із недосконалостей Статуту ООН, якою росія досі користується.
Очевидно, що правила голосування в Радбезі треба змінювати. Кожен розуміє, що сторона конфлікту в будь-якому разі є упередженою щодо рішень, які її стосуються. Сама по собі упередженість не має бути обов’язковою підставою для обмежень у голосуванні (наприклад, у Генеральній асамблеї ООН). Проте, коли упередженість поєднується із вирішальним впливом, від якого залежить чи буде ухвалено рішення, чи ні, то це зовсім інша історія. Тож постійні члени Радбезу, несучи на собі величезну відповідальність за світову безпеку, повинні були б утримуватися від голосування по тих питаннях, де вони можуть бути упередженими як сторони конфлікту. І росія в їх числі.
Натомість ані Статутом ООН, ані внутрішніми процедурами Радбезу не врегульовано, як має діяти член Радбезу у разі виникнення у нього конфлікту інтересів (крім застережень по мирному врегулюванню).
Доцільним було б вирішити це шляхом внесення змін до Статуту ООН. Але щоб відповідні зміни до Статуту набули чинності, їх мають ратифікувати всі постійні члени Радбезу, включно з рф. Зі зрозумілим фіналом.
Вихід може бути
Дієвим варіантом може стати та обставина, що Статут ООН дозволяє Радбезу встановлювати власні правила процедури.
Радбез ООН може внести зміни до своєї процедури голосування, встановивши, що постійний член Радбезу ООН, якщо він є стороною конфлікту, не бере участь у голосуванні за рішення, які стосуються врегулювання такого конфлікту, а також не бере участь у голосуванні з інших питань, які безпосередньо його стосуються. Відповідні зміни будуть процедурним рішенням, для його ухвалення достатньо 9 голосів будь-яких членів Радбезу ООН, і росія не зможе заблокувати такі зміни.
Тож позбавити росію права вето в Радбезі щодо рішень по справам, де вона є стороною конфлікту, можливо.
Якщо такі правила будуть, рф втратить вирішальний вплив на рішення Радбезу стосовно російсько-української війни.
Крім того, це відкриє можливість для подальшого призупинення чи позбавлення її повноважень як постійного члена, адже Радбез зможе ухвалити відповідну рекомендацію для Генасамблеї. А якщо росія не припинить війну - навіть підняти питання її виключення з ООН, так само, через відповідну рекомендацію Радбезу для Генасамблеї.
Інші сценарії
Насправді, Статут ООН передбачає можливість призупинення прав та привілеїв країн-членів ООН, і навіть їх виключення з організації у разі систематичного порушення Статуту та принципів ООН. Те, чим займається рф. Таке рішення приймається Генеральної Асамблеєю ООН, проте для нього потрібна рекомендація Радбезу. Тож рф очевидно скористається правом вето.
Хоча в історії ООН були прецеденти, коли Генеральна асамблея відходила від положень Статуту.
Так, у 1971 році резолюцією Генеральної Асамблеї "Відновлення законних прав Китайської Народної Республіки в ООН" було передано місце Китаю в ООН уряду в Пекіні, фактично виключивши Тайвань з ООН.
Інший випадок, коли Генеральна Асамблея оголосила, що уряд Південної Африки більше не має права звертатися до Асамблеї чи голосувати там. В обох випадках Генасамблея не дотримувалася сценарію, передбаченого Статутом ООН.
Тож ми припускаємо, що таке рішення цілком може бути ухвалене Генеральною асамблеєю самостійно, більшістю у дві третини присутніх членів Асамблеї, що беруть участь у голосуванні.
Росія чи СРСР
Питання правомірності перебування росії в Радбезі ООН, як правонаступника СРСР, неодноразово озвучував наш постійний представник в ООН Сергій Кислиця. Дійсно, у статті 23 Статуту ООН чітко йдеться про постійних членів Радбезу. Там є СРСР, але росія не згадується. Тож виходячи із цього рф взагалі не є постійним членом Радбезу і має бути виключена звідти.
Але як так сталося, що росія опинилася на місці СРСР і сиділа в Радбезі весь цей час?
Після розвалу СРСР росія мала би пройти формальну процедуру перевступу, як Чехія, чи Словаччина, чи колишні країни Югославії. Але цього не сталося. Члени ООН вирішили закрити на це очі, не вникати в деталі й не розпочинати довгу дискусію з невідомим кінцем.
Більш того, 21 грудня 1991 року країнами СНД було досягнуто консенсусу в рамках Алма-Атинських протоколів, за яким Україна та Білорусь займають членство в ООН як суверенні держави, а росія займає місце СРСР (включаючи місце постійного члена у Радбезі).
Далі все відбувалося досить швидкими темпами: вже 24 грудня Єльцин направив Генеральному секретарю ООН листа, в якому повідомив про зміну назви "СРСР" на "Російська Федерація", колишній представник СРСР в ООН оголосив себе представником рф в ООН, а прапор СРСР в ООН замінили на російський.
Юридично це ніде не закріплювали. Не було жодної окремої резолюції з цього питання. Зміни до Статуту не вносилися.
Тут варто згадати про югославський приклад, коли у 1992 році Рада безпеки ООН та Генасамблея ООН визнали, що Соціалістична Федеративна Республіка Югославія припинила своє існування, тож Союзна Республіка Югославія не може автоматично продовжувати її членство в ООН та має подавати нову заявку на членство, як нова держава. Однак якщо врахувати, що росія багато років де-факто вважалася правонаступник СРСР в ООН, змінити ставлення до цього не буде просто. Але можливо.
РФ заняла місце СРСР тому, що інші правонаступники Союзу в рамках СНД досягли консенсусу щодо цього і уповноважили росію на це спільним рішенням. Наразі цього консенсусу вже немає.
Будь-яка країна, включаючи Україну, з цих підстав може поставити під сумнів та ініціювати перевірку повноважень представників рф в Радбезі ООН. Більш того, Україна може підняти питання, що вона як один із правонаступників СРСР, наряду із росією має право входити до складу Ради безпеки. Це посіє сумніви у повноважності представників з боку рф і Рада безпеки зможе констатувати, що у рф немає наразі підстав обіймати місце СРСР у Радбезі ООН. Це буде процедурним рішенням, яке росія не зможе ветувати.
Якщо ООН не впорається
Попри повну підтримку України в ООН, в організації, на жаль, немає єдиної позиції щодо російської присутності в Радбезі. Багато країн-членів ООН вважають, що якщо росію виключити, міжнародна спільнота взагалі не зможе впливати на російську агресію.
Але тоді під великим питанням опиняється взагалі вся дієвість ООН.
Якщо організації не зможе вирішити проблему присутності рф в Радбезі та її деструктивний вплив на безпеку світу, тоді залишається останній варіант - саморозпуск ООН як організації.
Звісно, Статут ООН не передбачає такої окремої процедури, але це можливо буде зробити за загальним правилом - через рішенням Генеральної асамблеї більшістю у дві третини присутніх членів Асамблеї, що беруть участь у голосуванні.
Дискусії про реформування ООН тривають давно. Усі розуміють, що робити це потрібно, але складно, немає спільного бачення. Звучать варіанти змінити права вето, приміром, накладати його не одним, а щонайменше двома голосами, або обмежити право вето щодо питань масових злочинів, чи взагалі скасувати його. Слушною є пропозиція США - розробити нову схему накладання вето, за якою постійні члени Радбезу повинні будуть додатково роз’яснювати рішення про накладання вето на резолюцію.
Лунає також ідея розширити склад Радбезу ООН, як постійних, так і непостійних членів. І тут я погоджуюсь із тим, що дійсно, з часів Другої світової війни багато чого змінилося, варто враховувати сучасні реалії.
Але навіть якби були спільне бачення і політична воля, щоб ухвалити ці зміни, необхідно, щоб усі члени Радбезу, зокрема Росія, підтримали це рішення. Поки росія має право вето, вона заблокує будь-яку реформу ООН.
Проте, коли росія буде "обеззброєна" в Радбезі ООН, вона не зможе більше блокувати роботу цього органу. Ми матимемо дієві рішення щодо України і російсько-української війни. Крім того, це допоможе ще далі просунути питання створення спеціального трибуналу для покарання вищого військово-політичного керівництва РФ. Ми отримаємо офіційне схвалення Радбезу ООН.
Зрештою, орган, який має забезпечувати мир у світі, зможе це робити.
