Чи можна адаптуватися до війни: досвід Ізраїлю
Навіть після перемоги та навіть у разі повернення територій до кордонів 1991 року, Україна може стати другим Ізраїлем. Країною, яка за майже 75 років вже звикла жити в режимі війни.
За час існування Ізраїль зазнав понад 3 тисячі терактів. Країну досі обстрілюють ракетами. Однак навіть у таких умовах там немає воєнного стану, чоловіки можуть виїхати за кордон, і попри все держава розвивається.
Ізраїль пристосувався до війни, як і Україна сьогодні. Сирени для нас, як і для Ізраїлю, стали буденністю і звичною справою.
Та чи можна адаптуватися до війни і звикнути до жорстоких терактів, які ворог спрямовує проти мирного населення?
Чи можна звикнути до терору?
На двох автобусних зупинках на в'їзді до Єрусалиму 23 листопада зранку пролунали вибухи. Щонайменше одна людина загинула і 18 осіб отримали поранення.
Перший вибух стався недалеко від головного в'їзду в Єрусалим в районі Гіват Шауль, незабаром після 7 ранку за місцевим часом, у годину пік пасажиропотоку. Другий вибух стався невдовзі після 7:30 на перехресті Рамот, на іншому в'їзді до Єрусалиму.
Востаннє такого штибу теракти в Ізраїлі ставалися у 2016 році. Тоді терористичне угруповання ХАМАС було звинувачено у вибуху автобуса в Єрусалимі, в результаті якого 21 людина отримала поранення.
Чи розуміли містяни, що таке може статися? Звісно, що так. Чи були вони готові до цього? Тут я залишу питання відкритим.
До цього складно бути готовим. Тому що, за статистикою, ймовірність, що теракт трапиться саме в той день, на тій зупинці – катастрофічно мала. І я вже не згадую той факт, що останній раз подібний теракт стався майже 7 років тому.
До життя на фоні війни можна пристосуватися, можна адаптуватися, бо це захисна реакція організму.
Насамперед важливо розуміти, що війна та її наслідки – стрес для нервової системи, який змушує організм мобілізувати ресурси. Та ми не можемо жити постійно в стресі. Власне, саме для того, щоб привести нас до норми, й існує механізм адаптації.
Саме тому ізраїльтянин, наприклад, буде менше стресувати через звуки вибухів на відміну від сусіда, який приїхав із мирної західноєвропейської країни, який чує такі звуки вперше. Іноземцю, щоб адаптуватися, потрібен буде час.
Так само, як і всім українцям, знадобився час з 24 лютого, щоб пристосуватися до реалій війни. Війна стала буденністю.
Тож, чи можна адаптуватися до реалій війни – так! Чи можна звикнути – це вже індивідуальна історія!
Як жити в умовах постійної небезпеки?
Зараз багато хто себе заспокоює тим, що після перемоги все буде так, як до 24 лютого. Але це не так. Адже перемога у війні не гарантує мир.
14 травня 1948 року держава Ізраїль проголосила про своє існування. А вже наступного дня проти країни, яка щойно з'явилася на світ, виступили озброєні формування палестинських арабів, армії Єгипту, Сирії, Лівану, Трансйорданії (попередниця Йорданії), Саудівської Аравії, Іраку та Ємену.
Ізраїлю вдалося здобути перемогу в цій війні. Згодом Ізраїль виграв ще три війни з арабським світом. А в 1967 році – у "шестиденній війні".
Однак Ізраїль досі перебуває у небезпеці.
І для того, щоб вижити в Україні, потрібно теж налаштуватися на те, що особиста безпека зараз в руках кожного. Варто дотримуватися елементарних правил, щоб мінімізувати можливі "наслідки війни".
Багато хто зараз вимушений вийти із зони комфорту. Люди лишилися без світла, без води та зв'язку, але й до цього більшість людей пристосувалися.
Психологи виокремлюють поняття "посттравматичного зростання" як здатності особистості спиратися на пережитий досвід для позитивних змін, розвитку в складних для себе умовах і нових сферах.
Чи можна звикнути до такого? Звикнути можна до чого завгодно, головне, щоб це тривало недовго…
Олег Вишняков
