Чи можна покарати російських пропагандистів у суді?
Російське телебачення пронизане ненавистю до України і українців.
На "Russia Today", "Первый канал", "Россия-24" та інших пропагандистських майданчиках щоденно розпалюють ненависть, ворожнечу, та дегуманізують українців.
Рупори кремля регулярно говорять про необхідність знищення нашої енергетичної інфраструктури, запрошені на ефіри експерти й чиновники закликають "перевішати частину українців на ліхтарях", а ведучий RT Красовський пропонує "топити і спалювати" українських дітей.
Така риторика, безумовно, спонукає до вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності й навіть геноциду українського народу. Натомість, прикриваючись "свободою слова", пропагандисти Соловйов, Кисельов, Скабєєва, Симоньян та інші сподіваються вийти сухими із води, не понісши жодної юридичної відповідальності за свої дії.
Впевнений – не вийде. Рупорам кремля не вдасться уникнути покарання.
Пропагандисти вже отримували вироки
Існує принаймні декілька випадків, коли пропагандисти постали перед судом за свої злочинні дії.
Свого часу на лаві підсудних опинився поширювач нацистської пропаганди – видавець газети "Der Stürmer" Юліус Штрайхер. Його визнали винним у злочинах проти людяності та засудили до страти. Обвинувачення будувалося на тому, що пропаганда, яку поширювала його газета, створювала психологічне підґрунтя до масового знищення єврейської нації та військової агресії.
Інший випадок стосується засудження за підбурювання до геноциду, геноцид і злочини проти людяності керівників "Вільного радіо і телебачення тисячі пагорбів" (RTLM) та часопису "Kangura" в Руанді. Пропаганда в цих медіа призвела до геноциду народності тутсі в Руанді в 1994 році.
Якраз у жовтні цього року в Гаазі розпочався судовий процес вже над засновником і головним фінансистом RTLM Фелісьєном Кабугою, якому було висунуто обвинувачення ще у 1997 році. Понад 20 років він переховувався, та зрештою, у 2020 році його було затримано і передано в руки правосуддя. Його звинувачують у геноциді, публічних закликах до геноциду і злочинах проти людяності.
Судити Кабугу буде Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів (МЗМКТ) – структура ООН, створена Радбезом ООН у 2010 році для виконання основних функцій Міжнародного трибуналу по колишній Югославії та Міжнародного трибуналу по Руанді. Простіше кажучи, це наступник цих трибуналів, покликаний переслідувати злочинців, котрих попередні два трибунали не встигли засудити через обмеження строку дії їх мандатів.
Ці історичні приклади, як мінімум, показують, що притягнути до відповідальності пропагандистів війни, воєнних злочинів і геноциду можливо. І це потрібно робити. Більш того, цілком можливо, що ці процеси принаймні допоможуть подолати певні юридичні й термінологічні труднощі, з якими буде стикатися суд.
Як можна покарати російських пропагандистів
Наразі на території ЄС заборонено трансляцію російських пропагандистських медіа, таких як "RT/Russia Today", "Sputnik", "RTR Planeta", "Rossiya 24" та "TV CENTER International".
Канали російських державних ЗМІ заблокував по всьому світу й відеосервіс YouTube. Крім того, ЄС, Канада та Велика Британія запровадили персональні санкції проти головних рупорів кремля – Соловйова, Скабєєвої, Симоньян.
Проте цього точно недостатньо. Пропагандисти такі ж злочинці, як і вище керівництво рф. І вони так само мають відповідати перед судом за свої дії.
Перш за все, можуть бути провадження на рівні національної юрисдикції. Ми маємо судові механізми, які можуть розглядати такі справи, наприклад, наш Кримінальний кодекс містить статтю 442 щодо геноциду. Проблема полягає лише у тому, що наше національне правосуддя фізично не в змозі дістатися до підозрюваних, адже вони перебувають в рф.
Щодо міжнародних судових механізмів, то юрисдикція Міжнародного кримінального суду в Гаазі поширюється на воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду.
З березня цього року працює спільна слідча група, у складі якої представники кількох європейських держав та Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Вони активно працюють, збирають докази російських злочинів.
Попри те, що росія, як і Україна не ратифікувала Римський статут, за яким працює Міжнародний кримінальний суд, прокурор МКС може відкрити провадження за злочином геноциду, навіть якщо країна не є учасником Римського статуту. Це стосується як країни, на території якої вчинено такий злочин, так і країни, громадян якої підозрюють у скоєнні такого злочину.
Оскільки у російських пропагандистів, на відміну від їхніх "патронів", немає жодного імунітету, цих механізмів правосуддя буде цілком достатньо, аби притягнути їх до відповідальності.
Що може взяти до уваги суд
Варто розуміти, що найбільша складність полягає у доведенні зв’язку між словами і діями – між заявами пропагандистів і воєнними злочинами, злочинами проти людяності чи злочином геноциду. Адже дійсно, межа між свободою слова та геноцидною риторикою, яка спонукає до злочину геноциду, є досить розмитою. Складно довести геноцидний умисел.
Наприклад, Статут трибуналу по Руанді чітко говорить, що підбурювання до геноциду має бути прямим і публічним. Не натяки, не двозначні слова, а саме прямий і публічний заклик, який спонукає і провокує споживача цієї інформації до дій щодо геноциду. І важливим є той момент, що йдеться про заклик, який прозвучав саме на загал, тобто, у публічному місці або через засоби масової інформації.
З іншого боку, є прецедент, коли Міжнародний суд по Руанді виносив рішення, в якому визнавав підбурювання до геноциду "незавершеним злочином", за який так чи інакше передбачено покарання, навіть якщо після цього підбурювання не відбулося акту геноциду.
Є ще питання усвідомлення дій пропагандистів. Передбачаю, що поставши перед судом, вони говоритимуть про благі наміри і "братні народи". Завданням обвинувачення буде довести, що пропагандисти усвідомлювали наслідки своїх дій.
Крім того, свого часу Міжнародний суд по Руанді прийняв до уваги навіть такі заклики, як "винищуйте тарганів", озвучені ведучими "Радіо тисячі холмів", де словом "таргани" заміняли слово "тутсі". Суд прирівняв це до прямих закликів до геноциду. Тож російські заклики в медіа щодо знищення "карателів" і "нацистів" теоретично також можуть бути враховані судом.
Та навіть якщо мова ворожнечі російських пропагандистів не викликає сумнівів, для доведення таких складних справ міжнародному праву недостатньо буде самих лише вирізок з ефірів. Мають бути виключно належні докази та сильна позиція.
Потрібно довести зв’язок між закликами та діями, які призвели до злочину а в ідеалі ще й підтвердити реальність втілення цих закликів. Крім того, потрібно документувати не лише факти пропаганди війни та дезінформації, але й шукати докази щодо людей, які стоять за фінансування цих пропагандистських медіа.
В Україні збором доказів у справах воєнних злочинів росіян займається Генеральна прокуратура. В інформаційному полі російську пропаганду війни фіксує Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Саме вони повинні максимально забезпечити доказову базу. І це насправді величезна робота.
Без сумніву, притягнення до відповідальності російських пропагандистів – шлях довгий і непростий. Але ми точно маємо покарати російську машину пропаганди, яка на рівні з вищим керівництвом рф винна у цій війні.
Денис Маслов
