Реакція НАТО на обстріл території Польщі: головні висновки

15 листопада на польське село Пшеводув, яке розташоване менш ніж за 10 км від кордону з Україною, впала ракета. Хтось одразу сприйняв цей трагічний інцидент як провокацію росії, яка зараз кине всі сили своєї пропаганди на те, щоб довести: ракетного удару по території Польщі завдали українці.

Але перше, про що я подумав, коли побачив новину про падіння ракети – неважливо, звідки вона прилетіла. Важливо те, що загинуло двоє людей. Вбито громадян країни-члена НАТО.

На цю подію неможливо спокійно реагувати. Потрібно ясно продемонструвати путіну, що НАТО захищає своїх. І найкращий спосіб це зробити – збільшити допомогу та підтримку дружньої України, яка бореться сьогодні за весь вільний світ.

НАТО прагне уникнути масштабування війни

Мені відомо, що ситуацію з ракетою, яка вибухнула на території Польщі, в Україні сприйняли неоднозначно. Зазвучали наративи про те, що Захід хоч і допомагає українцям відстояти незалежність, але агресора в образу не дає. Йдеться про відмову НАТО від категоричних реакцій та поспішних радикальних дій.

Правда полягає в тому, що ведеться слідство. До нього залучено як місцевих фахівців, представників української сторони, так і експертів НАТО. Незабаром вони дадуть відповідь на питання, звідки було випущено ракету, яка вибухнула у Пшеводуві.

Потрібно бути відвертим та чесним – це основоположні принципи західного порядку. Але навіть якщо виявиться, що справа в українській ППО, вся відповідальність, звичайно, лежить на росії.

Тому я повністю переконаний: НАТО відповідає і реагує на те, що відбувається зараз, абсолютно правильно. Для союзників важливо не масштабувати війну.

Члени Альянсу не зацікавлені у тому, щоб воювати з росією. При цьому ніхто з нас не сумнівається: у разі початку такої війни НАТО легко переможе росію. Інша річ, що зіткнення може вилитися в ядерне протистояння. Це небезпека, яку всіма силами слід уникати.

Насправді, відповідь на запитання, чия ракета впала на території Польщі, вторинна. Головне – сигнал, який отримає росія після завершення розслідування. Припустимо, з вуст представників Альянсу прозвучить заява, що Україна має бути акуратною, захищаючи свою територію. Такий меседж означатиме, що росія намацала "больову точку", кремль зрозумів, як натиснути на НАТО, щоб НАТО натиснула на Україну.

Водночас, реакція, що свідчить про підтримку українців в інциденті з ракетою, дасть путіну зрозуміти, що "ігри" на кордоні Альянсу небезпечні. Думаю, що ми рухаємось саме у цьому напрямі.

Довготривала війна не вигідна путіну

З першого дня повномасштабного вторгнення я виступаю у ЗМІ і говорю за зачиненими дверима у Білому домі та Конгресі: ця найважча війна за незалежність України не закінчиться "днями". Найімовірніше, військова кампанія триватиме ще близько року. І навіть за цей термін путін не зможе досягти своїх політичних цілей. Тому що російські збройні сили не мають жодних можливостей для успіху.

Та й на міжнародній арені ситуація складається аж ніяк не на користь кремля. Путін розраховував на швидку втому Заходу від війни, зниження рівня підтримки та швидкий примус України до мирних переговорів. Нічого з того не сталося. Зазнали краху і мрії путіна, пов'язані з нещодавніми виборами в США: республіканці отримали не такий відсоток підтримки, як хотілося б диктатору.

Тому цілком припускаю, що нехай не цього разу, але рано чи пізно путін усвідомлено запустить ракету по країнам Альянсу. У спробі знайти шлях до порятунку режиму, кремль цілком може зважитися на удари по західній інфраструктурі, наприклад, нашим системам газопостачання.

Військовий потенціал РФ виснажується щодня, отже, довга війна невигідна путіну. Проте продовження протистояння є небезпечним і для українців. Також у зоні ризику знаходяться країни НАТО, як ми могли переконатись на прикладі обстрілу польського Пшеводува. Щоб Україна виграла швидше, а це очевидно, що Україна виграє, потрібно більше зброї.

Чому постачання зброї в Україну недостатнє

Ще до початку широкомасштабного вторгнення я стверджував, що немає сенсу відкладати надання Україні сучасного озброєння. Ви все одно його даватимете, так не тягніть, робіть це зараз. Але американський політикум був категоричним і невблаганним.

Сміливі рішення назріли вже давно. Потрібно захищати українських громадян, потрібно забезпечувати ЗСУ всім необхідним, щоб росія не мала шансів досягти своєї мети. Повільність лише затягує війну, відсуваючи неминучу поразку путінського режиму.

Причина, через яку Захід тягне із передачею сучасного важкого озброєння, зрозуміла. Виною ті самі побоювання з приводу ескалації конфлікту. Однак, на мою думку, ці страхи багато в чому є ілюзорними. Росія не зацікавлена ​​у війні з НАТО. У росіян немає ні танків, ні ракет, ні літаків. Путін не хоче воювати з НАТО, бо знає, що буде знищений.

Але Заходу потрібна повна абсолютна впевненість, що ризиків розростання конфлікту на територію НАТО немає. Постачання важкої техніки в необхідних обсягах піде тільки тоді, коли буде відзначено навіть найменшу можливість ескалації.

Хороша новина полягає в тому, що швидкість ухвалення важливих для України рішень зростає. Починаючи з лютого і до самого літа вони давалися непрощенно повільно. Сьогодні Америка оцінює ймовірність прямого протистояння з Росією реалістичніше. Однак процесу передачі зброї все ще потрібна додаткова динаміка.

Настав час усвідомити, що суттєвий тиск на кремль може чинити лише мужня реакція Альянсу. Оголосити про те, що ми готові надати Україні сучасне ППО, літаки та інше озброєння потрібно вже зараз. Після чого послідовно рухатися у вибраному напрямку. Це буде серйозним сигналом для путіна та примусом кремля до переговорів на умовах України.

Олександр Віндман, офіцер армії США у відставці, ветеран війни в Іраку, Директор з європейських справ Ради національної безпеки США (2018-2020 рр.), член правління американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative