Безнадія глобального авторитаризму чи перемога демократичних цінностей: майбутнє світу в руках українців
Викривати авторитаризм скрізь, де б він не піднімав свою потворну голову, наразі замало. Єдине та найважливіше, що зараз може зробити світ у боротьбі за демократію – це підтримати Україну в цій визвольній війні.
Атака Путіна на Україну – це атака на весь вільний світ
Якщо українці переможуть, то тенденція відродження авторитаризму, яку ми спостерігаємо останні десятиліття, піде в минуле. Адже 24 лютого 2022 року розпочалося не лише повномасштабне вторгнення росії до України, а й глобальна війна між вільним світом та авторитаризмом.
Ми думали, що із розпадом СРСР зло диктатури зникло. Але, вочевидь, воно лише причаїлося і терпляче чекало на свій час. Зараз путін і путінська росія анексує території України, експортує хаос у всьому світі, тероризує мирні країни та континенти шаленими ядерними погрозами.
Хоча я народився і виріс у США, для мене війна в Україні є дуже особистою історією. Моя мама – киянка. Вона багато розповідала мені про українську культуру, своє рідне місто, вчила мене пишатися своїм українським корінням. Мій батько був дисидентом, і "при совєтах" отримав тюремний термін за свою опозиційну діяльність. Батьки зустрілися вже в Ізраїлі, згодом родина переїхала до США.
Вперше я побував у Києві у 2013 році. Це напрочуд гарне місто, з багатовіковою історією, якої буквально просочена кожна вулиця. Який непохитний дух має український народ!
Американці звикли до того, що у них є свобода та права, і сприймають їх як даність. Сумно усвідомлювати, що багато хто з нас навіть зневірився в демократичних ідеалах.
Доля українців інша – після десятиліть радянського ярма, у дні Революції Гідності вони активізували боротьбу за право самостійно обирати свій шлях та з відвагою борються за незалежність. Це протвережуюче нагадування для всіх нас, що означає по-справжньому прагнути свободи і демократії.
Важливо розуміти, що зараз Україна захищає не лише свою незалежність, а й, без перебільшення, майбутнє всього демократичного світу. Якщо ми не допомагатимемо їй усіма можливими способами – на нас чекає знищення. Адже Китай, росія, Венесуела, Північна Корея роками переконують, що їхній державний устрій більш ефективний і життєздатний. Що світові потрібен авторитаризм, а дні демократії проходять.
Попри криваві військові дії, українці віддані демократії
Незважаючи на всі складнощі війни, Україна продовжує зміцнювати свої демократичні інституції. Досягнення включають підвищення транспарентності та підзвітності державних установ. Створення та підтримку інформаційної екосистеми, в рамках якої громадяни та ЗМІ можуть відкрито обговорювати важливі для суспільства теми та порушувати перед урядом гострі питання.
Звісно, під час війни молода українська демократія неминуче зіткнеться з численними структурними та інституційними проблемами. Політичним елітам і громадськості знадобиться вся їхня рішучість, щоб продовжити рух до демократичних ідеалів.
"Перед обличчям військової небезпеки" уряду буде непросто утриматися від використання авторитарних методів управління. Велика спокуса відкласти "на після війни" боротьбу з корупцією та впливом олігархів, махнути рукою на створення незалежної судової системи тощо.
Проте вже через кілька днів після початку широкомасштабного вторгнення росії Україна подала заявку на членство в ЄС. Українці знову підтвердили свою прихильність до будівництва демократії європейського типу.
Навіть коли російські авіабомби знищували Бучу та Харків, Україна залишалася вірною принципам закону, непорушності прав людини та необхідності контролю суспільства над державною владою.
Я вірю в роль демократичних лідерів США та важливість американської демократії для свободи у всьому світі.
Але ми вже встигли усвідомити вплив, який диктатори можуть чинити на американську демократію. Я зараз говорю про втручання в наші вибори (і не тільки! за моїми підрахунками, путін "атакував" вибори в 27 країнах), про кібератаки, про масове поширення чужих нашому суспільству пропагандистських наративів та багато іншого.
Тож я переконаний, що майбутнє України неминуче позначиться на стійкості американських демократичних інституцій.
Сьогодні через Україну проходить лінія фронту, яка розділяє авторитаризм та демократію. Варварство та цивілізацію.
Читайте також: Путін йде ва-банк
Ядерна бравада путіна
Страх роздратувати путіна ми могли спостерігати на кожному етапі конфлікту. Колись навіть рішення передати українцям "Стінгери" та "Джавеліни" здавалося червоною лінією, за якою путін влаштує світові ядерний апокаліпсис. Але потім, коли ми почали давати важче озброєння, наступальне озброєння, росіяни так і не наважилися натиснути на горезвісну червону кнопку.
Щоразу, коли Захід побоювався, що путін може втратити почуття реальності і "зробити все, що завгодно", у цих побоювань не було ніякого підґрунтя.
Наприклад, путін стверджував, що він розпочав вторгнення в Україну через розширення НАТО на схід. Але одним із проміжних підсумків цієї війни стало входження до Північноатлантичного Альянсу Фінляндії та Швеції. Кордон росії з НАТО збільшився майже вдвічі. На що російський диктатор відреагував нейтрально. "Це не створює загрози", – заявив путін.
Я гадаю, що він просто дуже хоче жити. Тому я відкидаю варіант ядерного удару. Згадаймо, адже такий ризик існував і за часів холодної війни. Але якби американці боялися ядерного шантажу СРСР, то ніколи не здобули б у ній перемогу.
Я не говорю, що ми не повинні недооцінювати ядерних загроз путіна. Але відчувати перед ними страх – буде великою помилкою. Своїм шантажем москва прагне припинення підтримки України, це очевидно для всіх.
Зупинка допомоги Україні знищить майбутнє глобальної демократії
На початку повномасштабного російського вторгнення деякі закордонні громадські організації виявились не готовими підтримати українців. У когось не було нетворкінгу, не було зв'язків чи можливостей.
На щастя, Renew Democracy Initiative мала значну базу донорів та особливі козирі, які допомогли діяти ефективною. Як приклад, "Червоний хрест" не може знаходитися ближче, ніж на 70 км від лінії фронту, а ми можемо.
Тож все необхідне буде передано тим, хто потребує допомоги на передовій. Людям у прифронтові населені пункти ми відправляємо готову їжу, або як ми називаємо її MRE (meal-ready-to-eat – українською "їжа готова до вживання).
Військовим купуємо бронежилети, цивільним – допомагаємо облаштовути зруйноване житло, закуповуємо ліжка, стільці, столи, ковдри. Побудували понад 50 модульних будинків у Мукачеві, у Бучі та Кривому Розі забезпечили людям доступ до очищеної води.
Адже, якщо припинити підтримувати Україну, то хто стане наступною жертвою? Молдова? Країни Балтії? Якщо НАТО не захистило Україну, якщо весь світ не зміг допомогти, то хто зупинить путіна?
Також треба добре усвідомлювати, що росія веде війну в Україні не лише на полі бою. Безжальні та підлі удари завдаються і на інформаційному фронті.
Це війна наративів, війна розумів, війна інтелектів та медіа. Зараз ми залучили до співпраці генерал-лейтенанта армії США у відставці Бена Ходжеса. У спільному відеопроєкті він розповідає про тактичні успіхи української армії, дає стратегічне бачення того, що очікує на вільний світ у майбутньому.
Нещодавні соціологічні опитування показали, що найстаріші західні демократії, Німеччина та США, схоже, "втомилися" від війни росії в Україні. Відчуваю, що відповідні інформаційні проєкти життєво необхідні для цільових аудиторій у цих країнах.
Ми наполегливо просуваємо ідею всеосяжної міжнародної підтримки України та невідкладність постачання додаткових озброєнь Заходом.
Якщо Україна зможе перемогти, зможе зберегти та повернути свою територію, я думаю, що, наприклад, Сі Цзіньпін двічі подумає про напад на Тайвань.
Я впевнений, що розвал росії та перемога України – шанс вільного світу не допустити всесвітньої диктатури. І зараз у нас є два шляхи. Перший – здатися тиранії. Другий і єдиний можливий – захистити від путінського авторитаризму Україну, а разом з нею і весь вільний світ.
Уріель Епштейн, виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative, яка просуває та захищає ліберальну демократію