Свобода слова і Нестор Шуфрич: хто тут зайвий?

Незважаючи на восьмий місяць повномасштабної війни росії проти України, заборону проросійських партій та розпуск фракції ОПЗЖ у парламенті та інших радах, її представники досі мають керівні посади. Наприклад, попри усю абсурдність ситуації, Нестор Шуфрич досі є головою Комітету свободи слова ВРУ.

Ми знаємо, що, як правило, керівництво у цьому комітеті дають представнику від опозиції, що і було зроблено на початку цього скликання. Водночас варто підкреслити, що ні на той час фракція ОПЗЖ, ні сам одіозний Шуфрич були далеко не єдині в парламенті, хто представляє опозицію, до неї зокрема належать "Батьківщина", "Європейська солідарність" та "Голос". 

Нещодавнє дослідження Руху ЧЕСНО показує, що нардепи від забороненої ОПЗЖ наразі у парламенті демонструють "конструктивну співпрацю" і регулярно голосують за пропозиції влади, відтак їх важко назвати представниками опозиції. 

Більше того, Шуфрич бере на себе роль мотиватора чи головуючого на засіданні і майже під час кожного виступу закликає нардепів "демонструвати єдність", менше обговорювати і "негайно голосувати", "відстоювати державність", "підтримувати євроінтеграцію", "не допустити розбалансування у сесійній залі" тощо. Іноді важко зрозуміти, є Шуфрич представником монобільшості чи опозиції.

У попередньому скликанні Верховної Ради, яке було обране після Революції Гідності, колишні регіонали не очолювали парламентські комітети. А під час повномасштабної агресії росії проти України залишати представника найбільшої проросійської партії очолювати парламентський напрямок захисту свободи слова – це верх цинізму. Водночас, керівні посади в комітетах мають 50% теперішнього складу групи ПЗЖМ ("Платформа за життя та мир" – депутатська група, куди входять народні депутати від фракції ОПЗЖ ("Опозиційна платформа – За життя")) та понад 26% групи "Відновлення України".

На засіданні Верховної Ради 6 жовтня депутати переформатували особовий склад комітетів, а також змінили мінімальну та максимальну їх чисельність. Так, наприклад, у Комітеті свободи слова наразі працює лише три нардепи (!) – голова (Нестор Шуфрич, ПЗЖМ), заступник (Євген Брагар, "Слуга народу") та секретар (Сергій Швець, "Слуга народу"). 

Здається, це рекордно мінімальний склад за всі скликання парламенту. Зазвичай, подібна кількість депутатів є в комісіях селищних рад, де депутатський корпус складається із кількох десятків. Номінальний комітет – має лише назву, але не виконує своїх функцій та обов'язків.

Якщо раніше цей комітет справді стояв на захисті свободи слова та журналістів, мав проактивну позицію у медіасередовищі та інформаційній політиці, то за часів Шуфрича він перетворився на парламентський рупор захисту медведчуківських каналів, на початку 2021 року він разом із колишніми працівниками каналів Козака-Медведчука створив "Медіахолдинг Новини" та встиг придбати один із телеканалів. 

Для розуміння роботи цього комітету під  час повномасштабної війни росії проти України, то за даними сайту, за цей час він жодного разу не збирався на засідання. 

Як пояснили Руху ЧЕСНО в секретаріаті комітету з питань свободи слова, з 24 лютого засідання проводилися, але жодної інформації комітет не надавав публічно (додано 24 жовтня).

Крім того, Комітет свободи слова серед інших комітетів ВРУ не має навіть власного каналу на YouTube, відповідно у громадян та журналістів відсутня можливість переглянути його засідання, дізнатись, що розглядали в порядку денному та як голосували окремі нардепи. 

Сторінка Комітету на Facebook наповнюється вкрай рідко, у цьому році було лише два повідомлення, а перед тим тільки у 2020 році. 

Раніше Рух ЧЕСНО неодноразово наголошував на тому, що, на жаль, тенденція закритості роботи парламенту поширена. Обмеження з доступом до ВР у перші дні, тижні та місяці, коли окупаційні російські війська сунулись на Київ, очевидно, були виправданими та своєчасними з міркувань безпеки. Проте наразі вже назріло питання відновлення доступу журналістів до парламенту, з дотриманням усіх правил безпеки (нерозголошення часу проведення засідання). 

Водночас у Верховній Раді є іще один комітет, який має помітно ширшу сферу діяльності та фактично дублює роботу комітету Шуфрича – зокрема й у напрямку інформаційної політики. Йдеться про Комітет гуманітарної політики, який очолює Микита Потураєв зі "Слуги народу". Зокрема саме цей комітет працює над дискусійним законом про ЗМІ.

Щодо Нестора Шуфрича, то, можливо, варто також коротко нагадати про його політичну еволюцію та зробити невеличкий екскурс в політичну історію. 

Шуфрич – безперечно проросійський політик, який із теперішніх нардепів Верховної Ради перебував у парламенті ще із 90-х і майже рекордну кількість разів — шість скликань. За свою політичну кар’єру він пройшов від медведчуківського СДПУ(о) та Блоку "Не так", через Партію регіонів Януковича, до "Опозиційного блоку" та ОПЗЖ. 

Політичні проєкти увесь цей час були різні, але курс незмінний – проросійський.

Політик, який голосував за "диктаторські закони", заперечував російську агресію на Донбасі та називав війну в Україні "громадянською", відмовлявся називати росію країною-агресором, а його родина має земельні ділянки та маєток в окупованому Криму. Саме через такий політичний курс і наративи Рух ЧЕСНО додав його до Реєстру дрежзрадників.

Політик, який неодноразово був фігурантом низки скандалів. Із останнього: на початку березня Шуфрича затримали бійці тероборони за спробу сфотографувати блокпост, а його охорона відстрілювалась. Згодом секретар РНБО Олексій Данілов навіть попередив нардепів від ОПЗЖ, що якщо вони ще будуть фотографувати українські блокпости, їх вбиватимуть на місці.

Раніше, крім неодноразових бійок, Шуфрич був серед нардепів-підписантів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму, які вимагали "визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів". 

Крім того, у 2019 році ЗМІ опублікували фото з полювання Шуфрича в Африці поряд із вбитими тваринами, серед яких східний чорний носоріг, бура гієна, антилопа орікс, антилопа гну та інші. Деякі з тварин належать до видів, що вимирають.

А ще Шуфрич є найбільшим балакуном у Верховній Раді цього скликання. Так, наприклад, згідно з аналізом Руху ЧЕСНО, Шуфрич посів перше місце за загальною тривалістю виступів у Раді. 

За понад два роки каденції парламенту 9-го скликання виступи Шуфрича загалом тривали майже 16 годин, що навіть більше, ніж у віцеспікера парламенту. Крім того, аналіз стенограм за 2022 рік також показав, що серед нардепів забороненої партії ОПЗЖ найбільшу кількість виступів має Нестор Шуфрич, Олександр Колтунович та Юрій Павленко, які зараз входять до групи ПЗЖМ. 

Водночас ще на початку лютого 2022 Шуфрич під час виступу в Раді заперечив, що "ДНР" і "ЛНР" є терористичними організаціями, як того вимагала Верховна Рада України у 2015 році. 

Разом із колегами по фракції вимагав від ВРУ проголосувати за необхідні законопроєкти про вибори на окупованих територіях, амністію осіб, економічну блокаду та відновлення економічних відносин і розпочати діалог із прямих перемовин з ОРДЛО.

Слід нагадати, що в перший день ВРУ 9 скликання кандидатуру Нестора Шуфрича також всерйоз розглядали на посаду заступника голови Верховної Ради (крім нього від "ЄС" був Мустафа Джемілєв, від "Батьківщина" Олена Кондратюк, від групи "За майбутнє" Ірина Констанкевич). В підсумку Олена Кондратюк отримала максимальну підтримку депутатів — 318 "за".

До чого тут свобода слова, і який стосунок має до неї Нестор Шуфрич, особливо, тепер, сказати важко.

А що можна сказати напевно, це те, що варто змінити ситуацію в парламенті із керівництвом комітетів, внести необхідні зміни до Регламенту та змінити норму про право висування кандидатури на посаду голови комітету, яке належить фракції/групі, за квотою якої він був обраний на цю посаду і винести на голосування нову кандидатуру для очільника Комітету свободи слова. Раптом після таких дій цей надважливий комітет таки запрацює?

Олександр Саліженко, парламентський аналітик Руху ЧЕСНО