Захист, повага, справедливість. Нові підходи до розслідування воєнних злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством

Після звільнення кожного наступного метра української землі, кожного українського села чи містечка, окрім неприхованої радості вже вільних людей, ми бачимо одну й ту ж жахливу картину окупації. Її ознаки – руйнування, вбивства, насильство. 

Вже очевидно: країна-агресор широко використовує насильство проти мирного населення, зокрема сексуальне насильство, як знаряддя війни.

Водночас формування доказової бази та переслідування таких злочинів у судах стало для нас одним із найбільших викликів.

Потерпілі від злочинів сексуального насильства під час конфлікту (далі – СНПК) часто відмовляються звертатися до правоохоронних органів. Вони пережили тяжку психологічну травму, тож більшість не хоче згадувати про ті страшні події.

Ще одна причина мовчання – страх перед осудом з боку громади та родичів. На жаль, такі випадки не є рідкісними. До того ж хтось боїться повернення окупантів, або хвилюється за безпеку рідних, які перебувають на окупованих територіях. 

Україна як правова держава має розслідувати усі факти воєнних злочинів і притягнути винних до відповідальності. 

Ми не можемо примусити людей свідчити, але маємо створити такі умови, які дозволять гарантувати їхню безпеку та уникнути повторної травматизації. Для цього ми змінюємо підходи до розслідування СНПК — запроваджуємо систему комплексного захисту потерпілих від таких злочинів.

П’ять ключових принципів роботи, які ми запланували та вже реалізовуємо:

1.   Стратегія

Офіс Генерального прокурора спільно з національними та міжнародними експертами у сфері міжнародного гуманітарного права розробив Стратегію забезпечення підходу, орієнтованого на постраждалих та свідків, для ведення справ щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

В Україні досі діє так звана "ретрибутивна система". Її мета – покарання особи, яка скоїла злочин. При цьому належної уваги не отримують потерпілі.

Зміни у роботі з постраждалими та свідками означають радикальні зміни усталених практик, які залишились нам у спадок з радянських часів. І, без сумніву, саме зараз — найкращий час для остаточної декомунізації та деімперіалізації  правоохоронної системи. Такі реформи ніколи не відбуваються швидко і є успішними лише за умови стратегічного підходу до їх запровадження. Але ми вже на цьому шляху.

Процес імплементації Стратегії розпочнеться найближчим часом. Наступні ж пункти розкривають основні її положення та пріоритети.

2.   Сервіс

Органи прокуратури спільно з партнерами серед державних інституцій, українських та міжнародних неурядових організацій надаватимуть комплексну допомогу постраждалим від воєнних злочинів, зокрема злочинів СНПК. 

Як би дивно в цьому контексті не звучало слово "сервіс", мова йде про психологічну, медичну, юридичну допомогу постраждалим, забезпечення конфіденційності та безпеки (охорона, зміна місця проживання тощо) і, нарешті, встановлення справедливості. Крім того, у майбутньому до такого сервісу має бути включена і матеріальна компенсація.

Головний принцип, якого ми дотримуємося на всіх етапах роботи — у злочині, пов’язаному із сексуальним насильством, винен лише злочинець і ніколи — постраждалий/а.

Для впровадження цього комплексного сервісу, 6 вересня цього року в Офісі Генпрокурора створено Управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані із сексуальним насильством.

Та ще до створення Управління, прокурори працювали з цією категорією злочинів на деокупованих територіях: знаходили постраждалих, надавали допомогу та мотивували свідчити. Тепер цей процес формалізовано та систематизовано.

3.     Захист

Спільно з органами слідства та міжнародними експертами запроваджуємо найкращі практики та світові стандарти переслідування за воєнні злочини сексуального характеру. 

Зокрема, це внесення змін до Кримінального процесуального кодексу (КПК) щодо захисту приватного життя, закритих судових засідань, запобігання контакту з правопорушником, можливості допиту потерпілих і свідків особою тієї ж статі, запровадження офіційної ролі особи, яка забезпечує захист і підтримку потерпілих і свідків, обмеження допустимої кількості допитів та інше.

Не очікуючи на зміни законодавства, ми вже робимо те, що можемо забезпечити за допомогою змін робочих процесів.

Нещодавно, у ході досудового розслідування в одному з кримінальних проваджень, повідомлено про підозру військовослужбовцю РФ у вчиненні акту сексуального насильства проти цивільної під прицілом вогнепальної зброї. Стороною обвинувачення, враховуючи знання міжнародних експертів, змінено підходи як до проведення безпосередньо слідчих дій, так і до складання самого тексту повідомлення про підозру, яке слугуватиме відповідним новим стандартом.

Так, у тексті були змінені анкетні дані постраждалої особи, знеособлені анкетні дані членів її сім’ї, щоб не допустити розголошення їхніх даних та уникнути загрози їхньому життю та здоров’ю. 

4.     Розшук та пошук

Враховуючи обмежену, а подекуди взагалі відсутню інформацію щодо осіб, які вчинили воєнні злочини, ми застосовуємо збір та аналіз електронних доказів відповідно до протоколу Берклі.

Застосування цього протоколу містить роботу з відкритими джерелами, мобільними застосунками, месенджерами, соціальними мережами.

5.   Компенсації

Ще до початку повномасштабного російського вторгнення Міністерство юстиції України розробило проєкт закону щодо компенсації постраждалим від насильницьких злочинів. Цей проєкт має імплементувати положення Гаазької конвенції, якою передбачаються розміри компенсацій та порядок їх виплати коштом державного бюджету.

Цей законопроєкт буде доопрацьовано з урахуванням вимог сьогодення, а механізм виплати компенсацій буде розроблено в процесі імплементації Стратегії. Його мета – надати постраждалій особі можливість отримати компенсацію ще до ухвалення обвинувального вироку відносно злочинця.

 ***

Зміни розпочалися з найбільш пріоритетної сьогодні сфери — розслідування воєнних злочинів. Але в майбутньому найкращі практики будуть розповсюджені й на роботу з іншими категоріями правопорушень. Це стане важливим кроком на шляху вдосконалення системи прокуратури.

Війна не просто "не привід припиняти реформи". Війна вимагає від нас концентрації усіх зусиль заради перемоги на всіх фронтах — як на військовому, так і на юридичному.

Свій внесок у нашу спільну перемогу може зробити кожен. Тому я знову і знову звертаюся до свідків та постраждалих від дій армії РФ: не мовчіть! Повідомляйте правоохоронні органи.

Ваші історії – ваша зброя. Вони допоможуть покарати злочинців в українських і міжнародних судах та змусити країну-агресора заплатити за завдану шкоду.

Андрій Костін, Генеральний прокурор України