Україна є джерелом натхнення для всього вільного світу
Спецпроєкт НАЗК "UKRAINE NOW. Візія майбутнього"
Що могла зробити Україна, щоб запобігти російській агресії? Як ця війна змінює Україну та весь вільний світ? Що ми можемо зробити, щоб гарантувати перемогу України? І нарешті, на яких підставах має бути забезпечене відновлення України?
Саме ці питання ми обговорювали під час інтерв'ю з НАЗК.
Я не впевнений, що Україна могла багато зробити для запобігання агресії, тому що путін справді був погано проінформований про Україну. Очевидно, він вірив, що більшість українців хочуть, аби росія їх поглинула, а російське вторгнення їх звільнило.
Він вірив у це, тому що не дослухався до реальної інформації від справжніх українців. Він слухав лише тих, хто з ним погоджувався. Це типова помилка авторитарного лідера.
Я вважаю, що є провина решти світу, Сполучених Штатів та інших країн НАТО, які не змогли відповісти на цілу серію агресій, здійснених росією. Це стосується не лише окупації Криму та Донбасу в 2014-му році, але й окупації частини Грузії, російської інтервенції в Сирії, Венесуелі та багатьох інших місцях.
Решта західного світу була винна в тому, що ігнорувала ці ранні агресії та не думала, що росія була справді налаштована серйозно, коли дійшла до України. Саме в цьому, я думаю, криється справжня провина.
Але я не впевнений, що сама Україна могла б багато зробити для стримування цієї атаки.
Перемога України дає чудову можливість реформувати українські інституції згори донизу. Соціолог Чарльз Тіллі сказав, що "війна створює державу, а держава створює війну".
Історично саме військовий конфлікт спонукав модернізацію держав. Тому якщо у вас є дуже корумпована держава, де офіцери крадуть у свого народу, матеріали розтягують, то ви програєте наступну війну. І це, здається, саме те, що відбувається з російської сторони: ми отримуємо повідомлення про те, що російським солдатам не платять, їх не годують, тому що їхні офіцери крадуть.
Але з іншого боку, війна створила величезні стимули для національної єдності. Я вважаю, що для решти світу було вкрай надихаюче спостерігати за тим, як українці об'єдналися, щоб захистити власний суверенітет і власну свободу.
У багатьох українців з'явилося усвідомлення, що, якщо вони будуть красти у держави, то не виживуть, а їхні родини не переживуть війну.
Сподіваюся, що цей спільний досвід зміцнить українську національну ідентичність і змінить природу українських інституцій після закінчення війни.
Саме таке усвідомлення сприяє розбудові нації – розуміння, що існує національна єдність і певна національна мета, якої всі прагнуть. І я думаю, що це також може бути одним із наслідків війни.
Війна, яка зараз триває в Україні, в дійсності стосується не лише її. По суті йдеться про весь демократичний порядок, збудований після 1989 чи 1991 років, коли колишній радянський союз розпався. Адже це призвело до значного збільшення кількості демократичних країн. Тож усі держави, які були колишніми членами "Варшавського договору", тепер могли вільно визначати своє майбутнє і бути незалежними.
Саме це, гадаю, насправді не подобається путіну. Річ не у військовій загрозі з боку розширеного НАТО, а в тому, що всі ці країни не хотіли бути підданими росії. Вони хотіли бути незалежними, суверенними країнами, які могли б приймати власні рішення.
Єдине, в що я не вірю, це в те, що стало свого роду загальноприйнятою думкою багатьох кіл на Заході: що війна начебто зайшла в глухий кут, що жодна зі сторін не може отримати жодних здобутків, і що це буде довга війна, так само, як це відбувалося на Донбасі після 2014-го року.
Крім того, це не вирішить глибинних причин війни, тому що росія не буде задоволена утриманням лише цієї частини України – щойно вони переозброяться і відчують себе сильнішими, вони відновлять війну. Тож у кращому разі це буде тимчасове перемир'я.
Фактично найважливіша мета, яка, вважаю, є цілком досяжною, це, власне, зараз звільнити південь України. Очевидно, що з економічних міркувань велика увага приділяється Херсону та регіону, який межує з Чорним морем. Дуже важливо повернути ці території під контроль України, тому що ви (українці – ред.) повинні мати можливість експортувати.
На щастя, завдяки угоді, укладеній за посередництва Туреччини та ООН, тепер експорт йде з Одеси. Але, відверто кажучи, всі чорноморські порти є критичними для економічного майбутнього України. Тож звільнення південних областей зараз є особливо актуальним. І я вірю, що це те, чого можна досягти до кінця цього року.
Читайте також: Стамбул як "Мінськ": що отримає Росія від Заходу у "зерновій угоді" та поза нею
Серйозні переговори з росією ви можете провадити лише після того, як росіяни зазнають військової поразки і відчують, що їхні позиції руйнуються. Цієї миті у вас можуть бути серйозні перемовини про майбутнє відносин між двома державами. Але не до того, коли це станеться.
Рівень підтримки, яку Україна отримує сьогодні, є справді вражаючим. Сам факт, що Німеччина вже надає підтримку Україні, нехай повільно та неохоче, свідчить про великі зміни в їхній зовнішній політиці.
Але допомогу можна було б надавати швидше. Сполучені Штати могли б постачати системи HIMARS швидше і більше. Україна також потребує й іншого озброєння, і я сподіваюся, що його постачання буде прискорене.
Багато що по суті залежить від того, чи відбудеться перелом у війні. Адже, як я вже сказав, найбільш руйнівною є віра в те, що Україна перебуває в тривалій війні. Влітку видання "The Economist" вийшло з обкладинкою про Україну та росію під назвою "Як перемогти у довгій війні".
Якщо люди вірять, що це буде довга війна, яка триватиме роками, це погана ситуація, оскільки саме це спонукає всі зовнішні сили почати тиснути на Україну, щоб вона пішла на поступки. Тому я дійсно вважаю, що вам потрібен певний перелом. Якби Херсон вдалося звільнити найближчими місяцями, це було б дуже потужною демонстрацією того, що Україна має ще багато військових спроможностей.
Вимоги України щодо відновлення будуть величезними. І всі друзі України ззовні повинні будуть до цього долучитись, коли війна закінчиться. Я думаю, що головна відповідальність ляже на європейців, які зроблять чимало задля підтримки відбудови.
Але нам потрібно звернути увагу на політичний бік відновлення, а не лише на економічний, оскільки Україна була дуже залежною від старої важкої промисловості 20-го століття, виробництва сталі, вугілля та добрив, і всіх цих великих промислових підприємств, які були переважно у східній частині України.
Україні в будь-якому випадку потрібно було здійснити перехід до економіки знань, заснованої на технологіях. І тому є економічна можливість робити інвестиції не у відновлення цієї старої важкої промисловості, а у справжню модернізацію української економіки в цілому, використовуючи досить значний розумовий потенціал молодих українців.
Важливо змінити природу української політики.
Я знаю, що зараз існує антиолігархічний закон, який вимагає відносити людей, класифікованих як олігархи, до спеціальної категорії, яка зазнає обмежень з боку держави. Я вважаю, що є ще одна дуже важлива річ – це реформа медіасектору.
Адже однією з великих довоєнних проблем було те, що кожен великий медіаканал перебував під контролем якогось олігарха та використовувався для захисту його інтересів. Гадаю, що, коли ми закінчимо війну, цю систему потрібно буде змінити.
Санкції насправді будуть більш ефективними, ніж люди собі уявляють. Насамперед у технологічному плані, тому що багато російської промисловості, включно з військовою, фактично залежить від західних технологій. І ви вже бачите великі проблеми, з якими зіштовхнулася росія.
З політичних міркувань, думаю, Європа зрештою відмовиться від російської енергії. Але це, очевидно, є політично складним завданням, і це займе час.
Є багато окремих олігархів, які досі не потрапили під санкції. І їм багато чого сходить з рук. Вони або їхні родини можуть насолоджуватися життям на Заході. І продовжують підтримувати путіна.
За межами Росії є проросійські олігархи, які також можуть потрапити під санкції Заходу. Тому, я вважаю, що потрібно багато зробити для переслідування цих людей і розширення цього списку.
Читайте також:
Батальйон "МОНАКО". УП знайшла елітних біженців на Лазурному узбережжі
Російський олігархічний флот. УП знайшла 10 яхт російських олігархів у Туреччині
Я дійсно вважаю, що все зараз залежить від успіху військових дій і потоку зовнішньої підтримки.
Українська економіка за час війни постраждала справді неймовірно. І вона не впорається без допомоги ззовні в плані прощення боргів, підтримки платіжного балансу тощо. Впевнений, така підтримка також має тривати.
Якщо ви збираєтесь відновити свою економіку, вам знадобиться багато сторонньої допомоги. Тож партнери висуватимуть умови, матимуть багато порад тощо. Але саме українці мають принципово визначити, якими є їхні пріоритети.
Я в захваті від того, чого Україна досягла цього року, зупинивши росію та здійснюючи такий надихаючий спротив. Думаю, ваша країна є джерелом натхнення для всього вільного світу.
Я хотів би, щоб ми всюди мали такий самопатріотизм і відданість, які ви продемонстрували в Україні. Тож щиро вітаю! Так тримати! Я гадаю, що ви врешті-решт переможете, і тоді ми зможемо поговорити про відбудову країни в кращий спосіб.
Френсіс Фукуяма, американський філософ, політичний економіст і публіцист, професор Стенфордського університету
Проєкт "UKRAINE NOW. Візія майбутнього" реалізується НАЗК за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) – провідна антикорупційна програма в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії. Мета проєкту – окреслити бачення розвитку України після перемоги у війні з росією. В інтерв'ю з відомими українськими діячами, мислителями та лідерами думок ми шукаємо відповіді на питання про те, як змінюється держава сьогодні та якою вона має стати завтра.
