Що не так з Київським безпековим договором? Він безнадійно застарілий
13 вересня 2022 року Офіс президента презентував проєкт Київського безпекового договору про гарантії безпеки для України.
Безпека – це надважлива річ як для українців, так і для всіх народів світу. Але з цим документом є проблема – він неакутальний і застарілий і був застарілим та неактуальним вже на момент початку роботи над ним.
Якби цей чи схожий проєкт було представлено рік тому, коли Володимир Зеленський на усіх можливих майданчиках просив і благав саме про такі безпекові гарантії для України, то такий Київський безпековий договір, ймовірно, міг відвернути або віддалити повномасштабну війну росії проти нас.
Але той час вже минув.
З 24 лютого 2022 року ми, українці, відбиваємось від навали "русского міра" й вельми непогано навалюємо їм. Україна фактично повністю переходить на натовські стандарти та озброєння. Підтримка наших союзників і партнерів стає все більше непохитною – і це без будь-яких гарантій безпеки для України.
Бо нас об'єднав спільний ворог, і поки ми його не доб'ємо, ця підтримка не щезне.
Тобто Київський безпековий договір – це точно не про сьогодні, а про вчора, яке цілком та повністю зникло.
Яким має бути завтра для безпеки України
Тут маємо сформулювати декілька принципових позицій.
1. Перемога України в цій війні за власну незалежність – це ліквідація Російської імперії в поточному та будь-якому вигляді шляхом її демонтажу на низку незалежних республік.
Саме цю мету ми маємо постійно доносити до наших партнерів і союзників та аргументувати: доки існує велика, ядерна, мілітарна й завжди тоталітарна Російська імперія – не буде щастя й спокою у світі нікому.
Наші партнери та союзники повинні бути готовими до співпраці з новими незалежними державами, які мали повноцінно виникнути ще 30 років тому. І саме ми можемо допомогти підготуватись до цього виклику, щоб не повторились 1991-1992 роки, коли замість низки суверенних республік на теренах колишнього РСФСР виникла чергова інкарнація Російської імперії.
2. Україна зобов'язана стати державою, яка може подбати про себе сама.
Бо дуже прикро, якщо одна з найбільших держав Європи після перемоги над "втарой армієй міра, каторай аналогав нєт" буде просити у країн Центральної та Східної Європи гарантії безпеки.
За всієї поваги до країн Балтії та навіть дорогої нашому серцю Польщі, саме ми маємо стати одним із ключових гарантів спільної європейської безпеки. І нам вже зараз треба укладати угоди з нашими друзями – партнерами та союзниками – чисельні окремі угоди про співробітництво в усіх можливих сферах.
Ба більше. Звільнені республіки колишньої Російської імперії також вимагатимуть гарантій безпеки. Ключовим гарантом якої неминуче стане Україна.
3. Україна повинна стати важливою дієвою частиною міжнародної безпеки.
Українці на полях бою довели свою спроможність. ЗСУ вже стали головним рушієм суспільних змін у державі та мають стати великою частиною вітчизняної економіки.
Кожен українець повинен мати зброю, вміти нею користуватись і бути готовим будь-якої миті стати до лав ЗСУ. Україна повинна бути готова дати відсіч будь-якому агресору.
Варто нагадати, що людство завжди воювало, і суттєвих змін в цій звичці не передбачається. Тому українські сили спеціального реагування повинні бути однією з головних частин міжнародної безпекової системи – тієї, що з'явиться після перемоги України.
Фактично військові сили України повинні брати участь у всіх міжнародних конфліктах: для отримання й поширення міжнародної політичної суб'єктності, напрацьовування військових зв'язків із нашими союзниками і міжнародними силами, отримання постійного досвіду бойових дій нашими солдатами й офіцерами, наведення ладу в країнах, що досі потерпають від лиходіїв всіх ґатунків.
У такій конструкції навряд чи знайдеться хоч хтось, кому заманеться зазіхнути на Україну.
Тож будемо поважати себе, свою державу і дбати про майбутнє, а не марити минулим.
Олег Дунда
