Незалежність у кожному з нас 

Це свято завжди мало для мене сакральний зміст. І для мене воно не лише про державну незалежність. А також про внутрішню свободу. Адже воля народу народжується з волі людей. Українці – вільні. Україна – вільна. 

Є прекрасні слова у Григорія Сковороди:

"Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото".

Історія України – це історія боротьби за незалежність. І сьогодні ця боротьба триває.

Сьогодні, як і у 1917 році, ми з повним правом можемо сказати: "Українська незалежність руйнує імперії".

В цей день, 24 серпня, народився один з батьків української незалежності – Левко Лук'яненко, який відійшов чотири роки тому. 

Я хотів би ще раз подякувати йому за той внесок, який він зробив у нашу спільну історію. Вічна пам'ять великому українцю. Сьогодні він міг би пишатися силою свого народу.

Впевнений, що й для українців майбутнього "незалежність" завжди буде словом сакральним, найважливішим.

Читайте також: Левко Лук'яненко. Вічний революціонер

Незламність перед російською навалою вже перетворила Україну на ледь не найвідомішу і, певно, найпопулярнішу країну у світі. 

Свобода – наше кредо й наш бренд.

Ми вже навчилися чесно та жорстко відстоювати власні інтереси. Перемога над потужним та підступним ворогом ще більше підніме авторитет України у світі. Наше становище на світовій арені зміцниться, і це дозволить отримувати економічні й політичні зиски в майбутньому. 

Однак це буде згодом. Сьогодні ж наша найголовніша мета – перемогти. Повернути мир на нашу землю. Це єдиний шлях до спокійного щасливого життя.

А завтра… Завтра нам потрібно не просто відбудувати зруйноване – цього буде просто замало. Нам доведеться побудувати сучасну та успішну країну, комфортну для всіх її громадян.

Кожен день цієї війни українці платять найвищу ціну за свободу вітчизни. Платять кров'ю, потом, слізьми й життями. Та цей сьогоднішній біль є внеском у майбутнє. В майбутнє, заради якого варто жити і працювати, не покладаючи рук. Упевнений, сьогодні переважна більшість наших громадян думають так само.

Заради щасливих дитячих очей, які побачили своїх батьків живими після довгої розлуки. Заради цього варто робити все можливе. 

Але гадаю, саме тоді я зрозумів: абсолютно неважливо, що про тебе кажуть, важливо лише те, що ти робиш. Заради цих очей можна зробити все. 

Такий самий вибір зробила моя родина, яка відмовилась покидати свою країну після 24 лютого. Мій брат весь цей час воює. І навіть одружився під час війни з дівчиною з тероборони, просто в окопах.

За ці шість місяців люди з різних регіонів України стали набагато ближчими одне до одного. Усі міста та села, особливо тимчасово окуповані агресором, стали для нас надзвичайно близькими та рідними. 

Тих ран, яких російські недолюдки завдали нашій країні, ми не забудемо та не пробачимо. Але ніколи раніше ми, українці, так, як зараз, не цінували кожен наш населений пункт та його жителів. 

Кожен "приліт" ракет та снарядів однаково стискає серце. І ти неймовірно радієш, якщо чуєш, що немає жертв. 

Ніколи раніше ми не цінували один одного так, як зараз. Це те, що неодмінно потрібно винести з цієї війни. Винести і зберегти в повоєнному житті: небайдужість, любов, повагу і почуття єдності.

Щоб разом працювати заради майбутнього України, треба вміти порозумітись. 

Дуже добре, що ми різні. Добре, що ми не припинили дискутувати. 

Ми боремося із лютим ворогом також і заради цього. Заради нашої свободи, нашої волі, можливості для кожного жити так, як йому подобається на своїй землі.

У цьому якраз і міститься наша сила – у різноманітності. 

Ефективність держави – в здоровій внутрішній конкуренції. Наше розмаїття і є запорукою успішного розвитку. Саме у цій вільній атмосфері і народжуються та розкриваються таланти, виникають та розвиваються нові ідеї.

Саме така Україна – незалежна, вільна, різна та креативна – здатна створювати комфортні умови для розвитку кожного, приваблюватиме людей зі всього світу так само, як зараз приваблює Україна відчайдушно хоробра.

Після закінчення війни Україна має стати не просто членом Європейського Союзу, а віссю, навколо якої будуватиметься нова система безпеки в Європі. Ми зробимо для цього все можливе і неможливе.

І ще, наостанок. Сьогодні виповнилося вже шість місяців з початку повномасштабного вторгнення Росії. Вже шість…

Ми нікому, ніколи, нічого не віддамо. І обов'язково повернемося, щоб забрати своє. Сильні, непереможні, красиві, мужні, розумні, креативні, найкращі. 

З Днем Незалежності України!

Андрій Єрмак