Як влада може блокувати роботу нового антикорупційного прокурора?
Після майже дворічної епопеї із конкурсом на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і невдалих спроб влади протягнути зручного їй кандидата, Генеральний прокурор Андрій Костін таки призначив нового керівника САП – Олександра Клименка.
На своїй попередній роботі Клименко запам'ятався тим, що не боявся "доганяти" впливових фігурантів топсправ, наприклад ексголову ДФС Романа Насірова, екснардепа Олександра Онищенка чи заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова.
Ми в ЦПК не сумніваємося, що представники ОП, зокрема,Татаров чи підконтрольний йому заступник Генпрокурора Симоненко, будуть робити все, щоб не дати Клименку спокійно робити свою роботу і показувати результат.
Із точки зору закону, САП та її керівник не такі уже й захищені. У влади існує багато можливостей, як тиснути, ставити палки в колеса або взагалі спробувати звільнити Клименка.
Спосіб № 1: "Скасування конкурсу"
Для початку потрібно пам'ятати про скандальне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва. Підозрюваний у справі НАБУ суддя Огурцов наприкінці грудня минулого року раптово вирішив, що Конкурсна комісія не має права затверджувати порядок проведення конкурсу.
Це рішення однозначно сумнівне і не набуло чинності через апеляційне оскарження.
Проте насторожує той факт, що апеляційний суд досі не виніс свого вердикту, хоча сам же повідомляв, що має завершити розгляд до 18 липня цього року.
Все це вказує на те, що ця справа може бути своєрідним "дамокловим мечем", аби в потрібний момент натиснути на нового очільника САП.
Звісно, скасування порядку конкурсу зовсім не означатиме автоматичного звільнення Клименка. Але це дозволить владі маніпулювати та оскаржувати наказ про призначення Клименка, що може мати зовсім непередбачувані наслідки.
На такий варіант розвитку подій вказує той факт, що голова конкурсної комісії САП Катерина Коваль на одному з останніх засіданні висловила сподівання, що міжнародний експерт Драго Кос залишить комісію. Очевидно, що це спроба ОП посилити свій контроль над комісією та призначити когось ручного замість незалежного міжнародного експерта.
Це потрібно владі саме для контролю над потенційним новим процесом конкурсу або впливом на призначення прокурорів на інші важливі посади в САП. Адже, за законом, ця ж комісія обиратиме керівників відділів та заступників Клименка у разі наявності вакантних посад. Себто контроль влади над комісією надалі – це посилення впливу на всю інституцію.
Спосіб № 2: "Замовні дисциплінарні справи"
Будь-якого незручного прокурора можна звільнити або відсторонити через дисциплінарну процедуру.
Спочатку організовується підставна дисциплінарна скарга. Далі орган, що здійснює дисциплінарне провадження, відстороняє прокурора від посади на час розгляду цієї скарги. Скориставшись відстороненням, ОГП зможе провернути будь-які маніпуляції з потрібними справами, до прикладу, як це робилося у "справі Татарова".
Якщо ж потрібно саме звільнення, а не відсторонення, тоді достатньо буде двічі протягом року притягнути Клименка до дисциплінарної відповідальності. Чи хтось сумнівається, що отримати такі рішення для влади буде складно?
Як показує практика, дисциплінарний орган ручний і повністю підпорядковується керівництву Офісу Генпрокуратури. Нещодавно він врятував від відповідальності заступника Генпрокурора Олексія Симоненка, який зливав справу Татарова і гуляв на його ж дні народження.
Дисциплінарний орган не побачив у діях заступника Генпрокурора конфлікту інтересів, повіривши поясненням Симоненка про те, що його на святкування дня народження ніхто не запрошував і він чисто випадково перебував у цей же день у цьому ж ресторані.
Спосіб № 3 "Штучні кримінальні провадження"
Ще одним способом тиску на новообраного керівника САП може бути реєстрація щодо нього надуманих кримінальних проваджень чи навіть організація підозр з метою відсторонення від посади за рішенням суду.
Оскільки, за законом, САП є незалежним органом у своїй роботі, а звільнити чи відсторонити його керівника можна лише за чітко визначеним переліком підстав, то цілком робочою для влади схемою може стати тиск через надумані кримінальні справи.
Така тактика, до прикладу, вже використовувалася попередньою владою, коли та будь-яким способом намагалися розібратися з тодішнім директором НАБУ Артемом Ситником.
Спосіб № 4 "Судові рішення про пов’язаність з корупцією"
У 2014 році в Закон України "Про прокуратуру" була додана нова підстава для звільнення прокурора: "притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією". В теорії все виглядає логічно, адже не може особа, визнана винною у такому правопорушенні, очолювати антикорупційну прокуратуру.
Однак, маючи підконтрольні державні органи, які можуть скласти потрібний адмінпротокол, а також користуючись послугами недоброчесних суддів, які на підставі такого протоколу готові будуть ухвалити потрібне судове рішення, керівника САП буде досить легко прибрати з посади.
І знову можна пригадати справу ексдиректора НАБУ Артема Ситника, якого у 2019-му році Сарненський суд Рівненської області визнав винним в адміністративному правопорушенні, пов’язаному з корупцією.
Ситника звинуватили в тому, що стороння особа заплатила за нього 25 тис. грн за проживання у будиночках на вихідні, що було "подарунком", який він не мав права отримувати.
Головним доказом у справі стали свідчення особи, яка цей відпочинок Ситнику й "організувала", хоча на суді і Ситник, і його друзі підтверджували, що всі витрати вони поділили порівну між собою. Тобто все, що змогли "накопати" на Ситника – це 25 тис. грн "подарунку" за оренду будиночків. І це в той час, коли НАБУ розслідувало справи на мільярди, а фігурантами топсправ були і залишаються впливові олігархи та чиновники.
Цікаво також те, що протокол у цій справі чомусь складали працівники Департаменту захисту економіки Національної поліції, а вручали їх поліцейські посеред дороги, зупинивши машину директора НАБУ на трасі. Ситник пізніше говорив, що за цією справою стоїть тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, чий син Олександр був підозрюваним у справі НАБУ щодо закупівлі рюкзаків для Нацгвардії.
Читайте також: Відновити "боєздатність" САП у тилу: ключове для антикорупційного прокурора Клименка
Спосіб № 5 "Блокування справ щодо народних депутатів"
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що відомості про можливе вчинення злочину народним депутатом вносяться до реєстру виключно Генеральним прокурором.
Також Генпрокурор має в обов’язковому порядку погоджувати клопотання про дозвіл на затримання нардепа, обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, застосування негласних слідчих (розшукових) дій тощо. Саме таку ганебну процедуру, всупереч обіцянкам реального зняття депутатської недосторканості, протягнули "слуги" наприкінці 2019 року.
Тобто лише від волі однієї люди в країні залежить, чи буде проводитися розслідування щодо народного обранця. А враховуючи той факт, що Андрій Костін і сам останні 3 роки був нардепом від "Слуги народу", існують небезпідставні побоювання того, що реєстрація нових справ може блокуватися. І якщо все дійсно буде так, то це стане серйозним викликом для нового керівника САП.
До речі, такі "ексклюзивні" права Генпрокурора попередниця Костіна Ірина Венедіктова не раз використовувала на догоду потенційним підозрюваним. Зокрема, вона відмовилась відкрити справу щодо "слуги народу" Павла Халімона, попри аудіозаписи, які вказували на ймовірне вимагання ним хабарів.
Також вона не хотіла реєструвати справу за заявою ЦПК щодо нардепів та агентів російського впливу Олександра Дубінського і Андрія Деркача, хоча пізніше суд все ж зобов’язав її зареєструвати провадження, а вказані нердепи ще й потрапили під санкції Мінфіну США.
Спосіб № 6 "(Не)погодження документів на екстрадицію"
Ще одна можливість заблокувати топсправи – це просто не відправляти до іноземних держав запити про екстрадицію фігурантів антикорупційних розслідувань.
КПК визначає, що центральним органом України щодо екстрадиції підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях є Офіс Генерального прокурора. Запит про видачу таких осіб направляється виключно Генеральним прокурором або уповноваженою ним особою. Відповідно якщо Генпрокурор не захоче з якихось причин направляти такий запит, то змусити його ніхто не зможе.
В контексті нинішньої безпекової ситуації, багато потенційних фігурантів розслідувань втекли чи виїхали з країни. І у випадку необхідності звернутися із запитом про екстрадицію, все буде в руках Генпрокурора, який може не робити цього, блокуючи у такий спосіб роботу САП.
До прикладу, Офіс генпрокурора з червня 2020 року блокує екстрадицію олігарха Олега Бахматюка із Австрії, вимагаючи довести законність його розшуку. Хоча Апеляційна палата ВАКС вже давно дозволила його заочний арешт та підтвердила обґрунтованість підозри.
Спосіб №7. Використання ручних суддів та маніпуляції з КПК
Нерідко у справах НАБУ та САП використовується схема із незаконними рішеннями контрольованих суддів, зокрема із Печерського райсуду м.Києва. За допомогою таких рішень та маніпулюючи положеннями законодавства, топсправи в ручному режимі закривалися чи передавалися від НАБУ до інших органів розслідування.
Наприклад, у червні 2020 року Венедіктова незаконно закрила справу стосовно заволодіння 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, наданого для ПАТ "ВіЕйБі Банк" Бахматюка. Формальним приводом стало незаконне рішення того ж таки Печерського райсуду, який взагалі не мав права розглядати справу. І це при тому, що на той час у САП був керівник Назар Холодницький.
Іншим прикладом використання такого способу тиску на роботу САП стала справа про рекордний хабар у 5 млн доларів. Тоді Печерський райсуд таємно, без участі прокурорів САП, ухвалив рішення, яким фактично зобов’язав Генпрокурора забрати провадження в НАБУ. Антикорупційне бюро та Антикорупційна прокуратура публічно звинуватили ОГП у тиску та сприянні легітимізації незаконних дій суду.
Найпоказовішим прикладом цієї схеми став порятунок заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Спершу Генпрокуратура без жодних правових підстав змінила групу прокурорів САП, щоб заблокувати підозру Татарову, потім прикрилася незаконним рішенням Печерського райсуду Києва і забрала справу в НАБУ, а згодом ще й прибрала зі справи прокурорів САП.
Не виключаємо, що новим способом маніпуляцій можуть стати своєрідні трактування останніх змін до КПК, які дозволили Генеральному прокурору доручати здійснення розслідування справ НАБУ іншому органу, якщо є "об’єктивні обставини, які унеможливлюють здійснення НАБУ досудового розслідування в умовах воєнного стану".
Тобто якщо Генпрокурор дуже захоче, то він може передавати потрібні справи від НАБУ до інших органів, а обґрунтовувати все буде нібито неможливістю детективів розслідувати справу через воєнний стан. Як то кажуть, було б бажання, а "об’єктивні обставини" знайдуться.
Спосіб №8 Створення проваджень-клонів і махінації із підслідністю
Влада та інші органи правопорядку за роки існування НАБУ та САП дуже добре навчилися перехоплювати у останніх топсправи. Наприклад, за даними ЦПК, в Офісі Генпрокурора свого часу систематично відстежували у Єдиному реєстрі досудових розслідувань усі справи НАБУ. Мета – швидко ідентифікувати небезпеку, врахувати її та миттєво підстрахуватися контрдіями.
Робилося це різними способами. До прикладу, не секрет, що фігуранти справ НАБУ були готові давати рекордні хабарі, аби лише справу передали від НАБУ в інші органи досудового розслідування, зокрема Нацполіцію.
Так само, відстеживши факт наявності справи щодо себе, фігуранти справ НАБУ вирішували свої проблеми, ініціюючи паралельні справи в іншому органі і за іншою статтею. Наприклад, за непідслідним НАБУ шахрайством замість хабаря або розкрадання.
Далі правоохоронці іншого органу намагалися вилучати у "своє" провадження важливі для детективів докази і таким способом ховали їх. Згодом такі докази могли взагалі знищувати, як це сталося у справі Бахматюка - там докази у буквальному значенні згнили в експертній установі.
Іншим показовим прикладом є справа Приватбанку, де докази довгий час були розпорошені в багатьох провадженнях, що розслідувалися різними правоохоронцями. Це дозволяло їм блокувати слідство НАБУ та не давало детективам повної картини у справі. Тоді як НАБУ і САП намагалися розслідувати справу, ключовим завданням інших правоохоронців було приховування від НАБУ якомога більшої кількості інформації. Переламати це вдалося лише тоді, коли Генеральний прокурор зібрав своїм рішенням всі справи в НАБУ.
Це далеко не вичерпний перелік інструментів впливу на нового очільника САП та інституцію. Слабких місць надто багато.
Треба розуміти також, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура на сьогодні – абсолютно далекий від ідеалу орган. Від часів роботи попереднього керівника САП Назара Холодницького, що відмітився похованням справ та "акваріумними плівками", у САП залишилося багато його союзників та прокурорів, що просто звикли виконувати вказівки керівництва замість роботи на результат. Є проблеми і з нестачею кадрів, адже понад 10 прокурорів зараз воюють в складі Збройних сил.
Станом на зараз за відсутності керівника робота трималася фактично на старих результатах і то – вибірково. Без керівника діяльність САП здебільшого була заблокована. Інформація про нові розслідування могла зливатися, а старі справи блокуватися деякими прокурорами, як це було до прикладу у справі Роттердам+.
Тому новому очільнику доведеться починати в непростих умовах. Його насторожено сприймають як ззовні, так і зсередини інституції. Проте навіть за цих обставин незалежний керівник такого важливого органу – це вже в рази краще за роботу інституції без голови чи за часів Холодницького.
Описані у цьому тексті механізми впливу та протидії вже неодноразово застосовувалися на практиці раніше. Чи працюватиме так зараз? З огляду на таке небажання призначати Клименка, всі ці інструменти можуть бути знову задіяні. І більшість з них сьогодні в руках нового Генпрокурора Андрія Костіна.
Чи захоче застосувати цей арсенал Костін – час покаже. Так само як те, чи скористається Клименко на максимум можливістю перетворити САП на справді незалежну і професійну прокуратуру, на яку неможливо вплинути.
Олена Щербан, член правління ГО "Центр протидії корупції", юристка
